logo search
Додаток 3

Шляхи зараження віл

Джерелом ВІЛ-інфекції може бути лише людина-вірусоносій або людина, хвора на СНІД. Безпосередньо вірус передається через рідини її організму – кров та препарати, що готуються на основі крові без термічної обробки, сперму, виділення статевих шляхів та грудне молоко.

Концентрація вірусу в сльозах, слині та сечі настільки незначна, що вірогідності інфікування цими рідинами майже не існує.

ВІЛ-інфекція може потрапити в організм:

  1. з кров’ю, спермою, виділеннями статевих шляхів або грудним молоком, що містять вірус, на відкриті рани, порізи і подряпини на шкірі та слизових оболонках;

  2. при переливанні інфікованої крові та введені її препаратів;

  3. при використанні нестерильного колючих та ріжучих інструментів, на яких є залишки інфікованої крові чи інших рідин (при ін’єкції наркотиків одним шприцом, татуюванні, ножицями для манікюру та педикюру, хірургічним та стоматологічним інструментарієм).

Основні шляхи зараження ВІЛ:

  1. статевий шлях (при ризикованій статевій поведінці). Вірогідність інфікування значно посилюється при наявності венеричних хвороб у партнерів;

  2. гемотрансфузійний шлях (до 2% від ВІЛ-інфікованих) та введення препаратів крові, що використовуються при лікуванні гемофілії (рівень зараженості ВІЛ хворих на гемофілію сягає 50-80%);

  3. при внутрішньовенному введені наркотиків з використанням одного шприца. Вірогідність зараження знаходиться в межах 50-80%);

  4. від ВІЛ-інфікованої матері до дитини через кров, навколоплідну рідину, грудне молоко; під час вагітності, пологів та вигодовування груддю. Загальний ризик інфікування – 25-40%.

(Вірогідність зараження медичного персоналу при контакті з кров’ю, що містить ВІЛ, не перевищує 0,2%. Вірогідність зараження при контакті з кров’ю хворого на гепатит b сягає 7-30%.)

Низький і суто теоретичний ризик зараження існує при:

  1. татуюванні, голковколюванні, епіляції, голінні тощо;

  2. оральному сексі;

  3. уринотерапії, з використанням сечі, що містить вірус;

  4. під час бійки з пошкодженням шкіри і кровотечами.

Епідеміологічних даних, що підтверджують ці шляхи зараження немає.