2. Організація надання стаціонарної акушерської допомоги.

2.1. Організація роботи родопомічних закладів здійснюється за єдиними принципами відповідно до вимог галузевих нормативних документів.

2.2. Стаціонарна акушерська допомога жіночому населенню надається у пологових відділеннях районних, центральних районних, міських, обласних лікарень, у міських пологових будинках, спеці­алізованих акушер­ських стаціонарах, перинатальних центрах, акушерських відділеннях ІПАГ АМН України, в лікувально-профілактичних закладах відомчого підпорядкування та недержавної форми власності.

2.3. Під час госпіталізації вагітної (роділлі) в акушерський стаціонар лікар акушер-гінеколог та акушерка приймально-оглядового відділення здійснюють: загальний огляд, вимірювання температури тіла, артеріального тиску, обстеження внутрішніх органів, вимірювання висоти стояння дна матки, окружності живота та розмірів тазу, аускультацію серцебиття плода, внутрішнє акушерське дослідження. Лікар вивчає дані обмінної карти вагітної, збирає загальний та епідеміологічний анамнез, звертаючи особливу увагу на наявність гострих респіраторних захворювань, оглядає видимі слизові оболонки та шкіру з метою виявлення гнійничкових і грибкових, а також інфекційних (гастро-ентероколіт, гепатит, ІПСШ, ВІЛ та ін.) захворювань, встановлює тривалість безводного періоду. Обов’язковою є відмітка в історії пологів щодо відчуття рухів плода самою жінкою.

За результатами анамнезу, даних обмінної карти та проведеного обстеження заповнюється історія пологів (ф. 096/о) і пацієнтка скеровується відповідно до показань у фізіологічне чи обсерваційне пологове відділення.

2.4. Госпіталізація вагітних (роділь) у лікувально-профілактичні заклади третього рівня надання стаціонарної акушерської та неонатологічної допомоги здійснюється відповідно до показань (додаток 5).

2.5. На підставі даних анамнезу, результатів фізикального обстеження вагітної (роділлі), виявленої акушерської та соматичної (екстрагенітальної) патології лікар-ординатор акушерського відділення встановлює діагноз, визначає і записує в історію пологів фактори ризику, ступінь прогнозованого перинатального та акушерського ризику (низький, високий та вкрай високий) (додаток 6).

2.6. Відповідно до встановленого діагнозу, визначених факторів і ступеню перинатального та акушерського ризику розробляється і записується в історію пологів план ведення пологів, що є важливим моментом надання акушерської допомоги.

2.7. У роділь з групи низького ступеню перинатального та акушерського ризику тактика ведення пологів має відповідати принципам ведення нормальних пологів (додаток 7).

2.8. Оперативне розродження, зокрема операції кесарева розтину, накладання акушерських щипців, вакуум-екстракції плода, здійснюється за показаннями та наявністю відповідних умов проведення операції (додаток 8).

2.9. Після закінчення пологів в історії пологів записується резюме пологів - стислий опис їх перебігу та перелік медичних втручань, що мали місце (додаток 9).

2.10. Сучасні принципи надання кваліфікованої акушерської допомоги передбачають: ведення партограми (додаток 10), визначення (за показаннями) біофізичного профілю плода (додаток 11), організацію роботи акушерських стаціонарів з впровадженням спільного перебування матері і дитини, грудного вигодовування, практики “індивідуальних” та “сімейних” пологових залів, забезпеченням запасу медикаментів для надання невідкладної медичної допомоги (додаток 12).

Всі співробітники акушерського стаціонару відповідно до їх посад і функціональних обов’язків повинні володіти сучасними методиками щодо психологічної підтримки вагітних, роділь та породіль гігієни та раціонального харчування породіллі, контрацепції (додаток 13), підтримки грудного вигодовування (додаток 14), забезпечення умов фізіологічної постнатальної адаптації новонароджених, надання первинної реанімації новонароджених.

2.11. Акушерська допомога вагітним (роділлям) з високим ступенем прогнозованого перинатального та акушерського ризику надається в акушерських стаціонарах ІІІ рівня. З метою підвищення якості надання такої допомоги робота зазначених закладів будується на принципах співробітництва з кафедрами акушерства і гінекології, неонатології, анестезіології вищих навчальних закладів відповідно до діючих нормативно-правових актів.

2.12. Новонароджена дитина показується лікарем-акушером-гінекологом або акушеркою матері одразу після народження та особам, які супроводжують роділлю в пологах .

2.13. Порядок допуску останніх в пологове відділення, а також порядок відвідувань породіль та новонароджених під час перебування їх в післяпологовому відділенні родичами або близькими особами встановлюється адміністрацією лікувально-профілактичного закладу. Основними умовами для цього мають бути бажання породіллі, відповідна підготовка зазначених осіб, відсутність у них інфекційних захворювань.

2.14. Вагітним з екстрагенітальною патологією, ускладненнями пологів та післяпологового періоду надаються конкретні рекомендації, поради щодо подальших лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів, консультування відповідних фахівців, про що зазначається в обмінній карті (ф.113/о).

2.15. Після народження дитини дії медичного персоналу направлені на зменшення ймовірності розвитку гіпотермії у новонародженого (дотримання принципу “теплового ланцюжка”) та збереження психо-фізіологічної єдності матері і дитини (викладання дитини на живіт матері, контакт “шкіра до шкіри”, раннє прикладання до грудей, їх спільне перебування). Організація спільного перебування матері та дитини здійснюється відповідно до відповідно до наказу МОЗ України від 10.02.2003 № 59 “Про удосконалення заходів щодо профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій в пологових будинках (акушерських стаціонарах)”.

2.16. Виписка матері та дитини з акушерського стаціонару за умови фізіологічного перебігу пологів, післяпологового періоду та періоду постнатальної адаптації здійснюється на 4 - 5 добу після пологів.

2.17. У разі ускладнень пологів та післяпологового періоду виписка породіллі та новонародженого здійснюється з відповідною відміткою в історії пологів та в обмінній карті щодо видачі листка непрацездатності працюючим жінкам та довідки – жінкам, не застрахованим у системі загальнодержавного обов’язкового медичного соціального страхування відповідно до переліку показань ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду (додаток 15).

2.18. Інформація про новонародженого та породіллю в день виписки по телефону надається в дитячу поліклініку (за місцем проживання) та жіночу консультацію (за місцем спостереження під час вагітності). Заповнена відповідним чином обмінна карта видається на руки породіллі.

2.19. Перше патронажне відвідування дитини вдома здійснюється дільничним лікарем-педіатром протягом перших 3-х діб після виписки з наступними патронажами дільничної медичної сестри.

2.20. Післяпологовий патронаж здійснюється дільничним лікарем акушером-гінекологом у перші 7 діб після виписки породіллі з пологового будинку (відділення) з метою попередження або ранньої діагностики післяпологових ускладнень та захворювань новонароджених. Післяпологовий патронаж має на меті з’ясувати:

- самопочуття та скарги породіллі;

- стан молочних залоз і характер лактації;

- характер виділень з піхви;

- дотримання жінкою правил особистої гігієни в післяпологовому періоді;

- надання консультації з питань грудного вигодовування та планування сім’ї.

2.21. В організації стаціонарної акушерської та неонатологічної допомоги необхідно забезпечувати чітку наступність між акушерсько-гінекологічним стаціонаром та іншими службами.