logo search
gigiena_modul

39. Показники якості води за хімічним складом(хім..Реч.Антропогенного походження)їх гігієнічна характеристика.

Хімічні речовини, що надходять у воду внаслідок промислового, сільськогосподарського і побутового забруднення джерел водопостачання. До них належать важкі метали (кадмій, ртуть, нікель, вісмут, сурма, олово, хром тощо), детергенти (синтетичні миючі засоби або поверхнево активні речовини), пестициди (ДЦТ, ГХЦГ, хлорофос, метафос, 2,4-Д, атразин тощо), синтетичні полімери та їх мономери (фенол, формальдегід, капролактам тощо). їх вміст у воді мусить бути безпечним для здоров’я людей та їх нащадків при постійному протягом усього життя вживанні такої води. Він повинен гарантувати не тільки відсутність гострих та хронічних отруєнь, а й відсутність неспецифічної шкідливої дії, пов’язаної з пригніченням загальної резистентності організму. Він має забезпечувати збереження репродуктивного здо­ров’я, гарантувати відсутність мутагенної, канцерогенної, ембріотоксичної, тератогенної, гонадотоксичної дії та інших віддалених наслідків. Такий вміст ми називаємо граничнодо­пустимою концентрацією (ГДК).Токсичні хімічні речовини при одночасній наявності у воді здатні чинити на організм людини комбіновану дію, наслідком якої найчастіше є сумація негативних ефектів, тобто адитивна дія. Щоб гарантувати збереження здоров’я в умовах такої комбінованої дії, необхідно дотримуватись правила сумаційної токсичності: сума співвідношень фактичних концентрацій речовин у воді до їх ГДК не повинна перевищувати 1:

С, / ГДК, + с2 / гдк2... +... С / ГДК < 1,де С, С2, Сп - фактичні концентрації хімічних речовин у води, мг/л.

40.Показники,що характеризують епідемічну безпечність води(сан.-мікробіологічні і сан.-хім. Показники) їх гігієнічне значення.Показники, що характеризують епідемічну безпечність води, поділяються на 2 під­групи: санітарно-мікробіологічні та санітарно-хімічні показники.Санітарно-мікробіологічні показники епідемічної безпечності води. Критерієм без­печності води в епідемічному плані є відсутність патогенних мікроорганізмів - збудників інфекційних хвороб. Тому оцінку епідемічної безпечності води проводять шляхом непрямої індикації можливої присутності збудника, для чого використо­вують два непрямих санітарно-мікробіологічних показники - загальне мікробне число (ЗМЧ) і вміст санітарно-показових мікроорганізмів.ЗМЧ- це кількість колоній, які виростають при посіві 1 млводи на 1,5 % м’ясо-пептонний агар після 24 годвирощування за температури 37 °С.Дуже важливим є виявлення у воді бактерій групи кишкової палички (БГКП), які містяться у випорожненнях людини і тварин. До БГКП належать бактерії родів Echerihia, Enterobacter, Klebsiella, Citrobacter та інші представники родини Enterobacteriaceae, які являють собою грамнегативні палички, не утворюють спор і капсул, зброджують глюкозу і лактозу з утворенням кислоти і газу при температурі 37 °С протягом 24—48 год і не мають оксидазної активності. Селективним для БГКП є поживне середовище Ендо, на якому БГКП ростуть у вигляді темно-червоних колоній з металевим блиском . соїі), червоних без блиску, рожевих або прозорих з червоним центром або краями колоній.Наявність БГКП у воді свідчить про колишнє фекальне забруднення і відповідно - про можливу контамінацію води патогенними мікроорганізмами кишкової групи. Кількісно на­явність БГКП характеризується двома показниками: індексом БГКП і титром БГКП. Індекс БГКП (колі-індекс) - це кількість бактерій групи кишкових паличок в 1 л води, титр БГКП (колі-титр) - це найменша кількість досліджуваної води в мл, в якій виявляють одну БГКП.Санітарно-хімічні показники епідемічної безпечності води свідчать насамперед про наявність у воді органічних речовин та продуктів їх руйнування, що опосередковано свідчить про ймовірність її епідемічної небезпеки. Це спостерігається при забрудненні води водойм господарсько-побутовими стічними водами, стоками тваринницьких та птахівницьких комп­лексів тощо. Найбільш показовими з них є приведені далі.Перманганатна окиснюваність - це кількість кисню (в мг), що потрібна для хімічного окислення легко окислюваних органічних і неорганічних (солей Fe (II), H2S, амонійних со­лей, нітритів) речовин, які містяться в 1 л води. Окислювачем при цьому є КМп04. Найменшу перманганатну окиснюваність має артезіанська вода - до 2 мг 02 на 1 л. У воді шахтних коло­дязів цей показник сягає 2-4 мг 02 на 1 л, у воді відкритих водоймищ може бути 5-8 мг 02 на 1 л і більше.Біхроматна окислю в аність, або хімічна потреба в кисні (ХПК) - це кількість кисню (в мг), яка потрібна для хімічного окислення всіх органічних і неорганічних відновників в 1 л води. Окислювачем при цьому є К2Сг20?. Чисті підземні води мають ХПК в межах 3-5 мг/л, поверхневі - 10-15 мг/л.Біохімічна потреба у кисні (БПК) - це кількість кисню (в міліграмах), яка потрібна для біохімічного окислення (за рахунок діяльності мікроорганізмів) органічних речовин, що міс­тяться в 1 л води, при температурі 20 °С протягом або 5 діб (БПК5), або 20 діб (БПК20). БПК20 ще називають повною БПК (БПКпов).Щозабрудненіша вода органічними речовинами, то вищі її БПК. БПК5у воді дуже чис­тих водойм менше за 2 мг 02/л (БПК20 менше за 3 мг 02/л), у воді відносно чистих водойм - 2-4 мг 02/л (БПК20 3-6 мг 02/л), у воді забруднених водойм - понад 4 мг 02/л (БПК20 більше 6 мг 02/л).Розчинений кисень - кількість кисню, що міститься в 1 л води. Має значення для характеристики санітарного режиму відкритих водойм. Кисень повітря дифундує у воду і розчиняється в ній. Деяка кількість кисню утворюється внаслідок життєдіяльності хлорофільних водоростей. Поряд із збагаченням води киснем він витрачається на біохімічне окислення органічних речовин (процеси самоочищення водойми) і дихання аеробних гідробіонтів, зокрема риб. Аби не порушувалися процеси самоочищення і не гинули гідробіонти, вміст кисню у воді водойми не повинен бути менше ніж 4 мг/л. При надходженні у водойму стічних вод, які містять велику кількість органічних речовин, підвищується БПК і зменшується розчинений кисень, який витрачається на окислення органіки.Азот амонійних солей, нітритів і нітратів. Джерелом азоту у природних водах є розкладені білкові залишки, трупи тварин, сеча, фекалії. Внаслідок процесів самоочищення водойми складні азотовмісні білкові сполуки і сечовина мінералізуються з утворенням амонійних солей, які в подальшому окислюються спочатку до нітритів і врешті-решт до нітратів. Так само відбувається й самоочищення водойми від органічних азотовмісних забруднюючих речовин, що потрапляють у водойму у складі різноманітних стічних вод та поверхневого стоку.У чистих природних водах поверхневих і підземних водойм вміст азоту амонійних солей перебуває в межах 0,01-0,1 мг/л. Як проміжний продукт подальшого хімічного окислення амонійних солей нітрити містяться у природній воді у дуже незначних кількостях - 0,001-0,002 мг/л. Якщо їх концентрація перевищує 0,005 мг/л, то це є важливою ознакою забруднення джерела. Нітрати є кінцевим продуктом окислення амонійних солей. Наявність їх у воді за відсутності аміаку і нітритів свідчить про порівняно давнє надходження у воду азотовмісних речовин, які встигли мінералізуватися. У чистій природній воді вміст азоту нітратів не перевищує 1-2 мг/л. У ґрунтових водах може спостерігатися вищий вміст нітратів внаслідок їх міграції з ґрунту у разі його органічного забруднення, або інтенсивного використання азотних добрив.

41.Особливості виникнення та ознаки водних епідемій(наведіть приклади водних епідемій).Збудникикишковихінфекційниххворобпередаються фекально-оральним шляхом. Потрапляючи у воду з випорожненнями людей і побутовимистічними водами населенихпунктів, вони заражають воду. Особливо небезпечніщодоцьогостічні води інфекційнихлікарень. Причиною зараження води можуть бути такожсудноплавство з викидомфекалій у водойми, забруднення нечистотами берегів, місцямасовогокупання, праннябілизни, просочування в підземні води нечистот з вигребівубиралень, занесення в криниціпатогеннихмікроорганізмівзабрудненимивідрамитощо.Причиноюзахворювань людей через забруднення води можуть бути і віруси. Нинівідомоблизько 100 видіввірусів, які є у фекаліяхлюдини. Небезпеказабруднення води вірусамиполягає в тому, що вони довгий час (до 200 днів) можутьзберігатися у воді. Крім того, багатоїхзначностійкіші до діїзнезаражувальнихагентів, ніжбактерії. Доведено, щозовсімневеликідозивірусівможутьвикликатигострікишковіінфекції у людей.Значнопоширеноводніепідеміївірусного гепатиту. Так, в Делі (Індія) мало місцезахворювання на гепатит А. Епідеміятриваламайже два місяці - почалася на початку грудня 1955 року і закінчиласянаприкінцісічня 1956 року. За цейперіодзахворіло 99300 осіб, із них 29300 осіб - на жовтяничну і 70000 — нежовтяничну форму цієїхвороби. Спалахінфекціївиниквнаслідокпотрапляння уводогінну мережу стічних вод. Через воду можутьпередаватися і антропозоонознізахворювання (хвороби, наякіхворіютьтварини і люди). Серед таких захворювань треба назватилептоспіроз, туляремію, бруцельоз І гарячку Ку. Лептоспірипотрапляють у водоймиіз сечею гризунів, свиней і великоїрогатоїхудоби. Захворюваннянайчастішевиникаютьвнаслідоквикористання для пиття води з відкритихводоймищ (річок, озер, ставків, ариків, зрошувальнихканалів), а такожпід час купанняабопраннябілизни. Лептоспіриможутьпотрапити в організмлюдинитакож через слизовіоболонки і мікроушкодженняшкіри.Крімпатогеннихмікробівіззабрудненою водою в організмлюдиниможутьпроникатицистилямблій, яйця аскарид і волосоголовців, личинки анкілостом, церкаріїпечінковоїдвоустки, а такожмікрофІляріїришти і церкарії шистосом, якіспричинюютьпоширені в жарких країнахзахворювання на дракункульоз і шистосомоз.Збудники низки хвороб розвиваються не безпосередньо у воді, а у мешканцівводоймищ - молюсків (шистосоми та іншітрематоди), рачків - циклопів (дракункул). Зараження людей відбувається при споживаннісирої, погано очищеної води, фруктів, зелені, овочів, помитихзабрудненою водою, абовнаслідокзаковтування води під час купання, проникнення личинок шистосом в організм через неушкодженушкіру.