Медична деонтологія та етика

Медична деонтологія – це сукупність етичних норм і принципів поведінки

медичного працівника при виконанні своїх професійних обов’язків.

Моральне обличчя медичного працівника, основні його принципи

формувалися і удосконалювалися впродовж багатьох століть залежно від

політичного ладу, рівня культури, національних та релігійних традицій, а

також соціально-економічних і класових відношень у країні.

Величезну роль у визначенні основних проблем медицини і як науки, і як

моральної діяльності належить основоположнику наукової медицини

Гіппократу. Його численним учням та послідовникам наступних поколінь,

зокрема таким видатним діячам вітчизняної медицини, як І.П.Павлов та

М.І.Пирогов.

Свій вклад у розвиток деонтології та етики внесли визначні вчені

сучасності Н.П.Сокольський, О.Т.Михайленко, Г.К.Степанівська та інші.

Медична деонтологія тісно пов’язана з медичною етикою. Медична етика –

це вчення про мораль медпрацівників, їх поведінку, взаємозв’язки з

хворими, з колегами, із суспільством.

Складовою частиною медичної етики є деонтологія – вчення про обов’язки

медичного працівника.

Порушення правил деонтології може призвести до виникнення такої

патології як ятрогенія – психогенний розлад внаслідок неправильних,

необережних висловлювань або дій медичного працівника.

Тому важливим принципом є дотримування основного деонтологічного

правила – не зашкодили при діагностиці, або лікуванні.

За визначенням ВООЗ (1967), “Медична сестра – це особа, підготовлена за

основною програмою сестринського навчання, яка має достатню кваліфікацію

і право виконувати в своїй країні дуже відповідальну роботу із

сестринського обслуговування з метою зміцнення здоров'я, запобігання

хворобам і догляду за хворими”.

Основною функцією медичної сестри є догляд за хворими та виконання

призначень лікаря, під керівництвом якого вона працює.

Високий рівень фахових знань та вмінь, точність у виконанні призначень,

тактовність, людяність, уважність, самовладання, чуйність – ці якості

конче необхідні медичній сестрі.

Останніми роками роль середнього медичного персоналу зросла. Медичні

сестри почали працювати із складною технікою, виконувати відповідальні

маніпуляції. Це вимагає високої кваліфікації та постійного вдосконалення

знань.

Проте надзвичайно важливим залишається спілкування з хворими. Жоден

комп’ютер не може замінити людського слова, щирого співчуття та вчасної

допомоги.

Медична сестра своїми діями, поведінкою та словом повинна зробити все,

щоб у хворого були оптимістичний настрій, впевненість у швидкому

одужанні.

Не слід інформувати хворих про результати аналізів, висновки лікарських

консиліумів, виловлювати свої прогнози щодо термінів лікування,

розповідати про об’єм оперативних втручань. Таке право має тільки лікар.

Помилки медичного персоналу, не залежно від рівня, не можна приховувати.

Навпаки, помилка, допущена лікарем чи медичною сестрою, фельдшером

повинна бути якнайшвидше виявлена та виправлена. Приховування помилок

або ускладнень, що виникли під час виконання своїх професійних

обов’язків медичними працівниками може призвести до важких або

непоправних наслідків для здоров'я хворих. Кожний такий випадок повинен

стати темою обговорення у колі колег, потрібно вжити адміністративних

чи, якщо необхідно, юридичних санкцій.

У жодному разі це не повинно бути предметом обговорення поза межами

лікувального закладу.

Високі морально-етичні принципи, чітке дотримання деонтологічних норм

лікарями та середнім медичним персоналом мають величезне значення для

ефективного лікування хворих.