27.Створення та випробовування генетично-модифікованих організмів: небезпека для лікаря та суспільства. Закони, що регулюють генетично-інженерну діяльність.

За останні роки генетична інженерія досягла високого технічного рівня зрілості, внаслідок чого стала реальною продуктивною силою. Все більш бурхливого розвитку набуває ринок трансгенних або генетично модифікованих організмів (ГМО), тобто організмів зі зміненими ознаками внаслідок застосування технологій рекомбінантних ДНК. В ряді країн новостворені ГМО вже використовуються для потреб сільського господарства, виробництва, харчової промисловості та медицини.

Проте впровадження ГМО має бути зваженим. З одного боку, потрібно враховувати переваги, які може принести нам їх промислове використання, а з іншого, - необхідно гарантувати суспільству, що ці технології не завдаватимуть шкоди здоров’ю людини та довкіллю.

Останнім часом Україна, як потенційний ринок для виробництва сільськогосподарської продукції привертає все зростаючу увагу з боку провідних біотехнологічних компаній, які зацікавлені у просуванні своєї продукції на нові ринки збуту. В останні роки в Україну почали надходити генетично-інженерно модифіковані організми з метою випробувань та продажу. Такий перебіг подій потребує від України вироблення правил безпеки, розробки нормативно-правових актів стосовно робіт з генетично-модифікованими організмами.

З метою регулювання правових відносини в галузі генетично-інженерної діяльності у 2003 році було прийнято Закон України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробовування та практичному використанні генетично модифікованих організмів". Закон визначає засади використання генетично модифікованих організмів в Україні, повноваження суб’єктів, що забезпечують його виконання з метою захисту здоров’я людини та упередження можливого негативного впливу на навколишнє середовище.

Порядок здійснення генетично-інженерної діяльності та застосування її методів до людини, тканин та окремих клітин у складі людського організму визначається окремими законодавчими актами.

Генетична інженерія - наука про отримання нових комбінацій генетичного матеріалу шляхом позаклітинних маніпуляцій з молекулами нуклеїнових кислот з метою подальшого створення генетично нових форм клітин і цілих організмів за допомогою штучних прийомів переносу генів.

Генетично модифікований організм (ГМО) - організм, що містить нову комбінацію генетичного матеріалу, отриманого з використанням генетичної інженерії.

Генетично-інженеpна діяльність - практична сфера діяльності, пов’язана зі створенням, випробуванням та впровадженням ГМО в обіг.

З метою виявлення й оцінки потенційного впливу ГМО на навколишнє середовище з врахуванням ризиків для здоров’я людини при здійсненні генетично-інженеpної діяльності встановлюються чотири рівні ризику.

До 1 рівня ризику відноситься генетично-інженеpна діяльність, при якій, про що свідчить стан науки і техніки, не виникає ризику для здоров’я людей та навколишнього середовища.

До 2 рівня ризику відноситься генетично-інженеpна діяльність, при якій, про що свідчить стан науки і техніки, виникає незначний ризик для здоров’я людей та навколишнього середовища.

До 3 рівня ризику відноситься генетично-інженеpна діяльність, при якій, про що свідчить стан науки і техніки, виникає помірний ризик для здоров’я людей та навколишнього середовища.

До 4 рівня ризику відноситься генетично-інженеpна діяльність, при якій, про що свідчить стан науки і техніки, виникає високий ризик для здоров’я людей та навколишнього середовища, або підозра його виникнення.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів