Кислоти

Кислоти необхідні для підтримання кислотно-лужної рівноваги. Однак спектр їх дії досить широкий. Кислоти проявляють протимікробну, місцеву, рефлекторну і резорбтивну дії.

Протимікробний їх ефект пов`язаний із впливом іонів водню на білки мікробних клітин, у результаті чого відбуваються їх зневоднення і денатурація.

Місцева дія кислот на шкіру і слизові оболонки зумовлена також денатурацією білків з утворенням альбумінатів. Залежно від концентрації іонів водню це проявляється в`яжучим, подразнювальним або припікальним ефектами. Слабкі кислоти (більшість органічних кислот) і сильні кислоти (неорганічні) низької концентрації виявляють в`яжучий ефект, зумовлений денатурацією білків поверхневих шарів шкіри і слизових оболонок. Денатурація білків більш глибоких шарів супроводжується подразнювальним ефектом. Денатурація ще більш глибоких шарів – припікальним ефектом. При цьому пошкодження тканин має характер коагуляційного некрозу і характеризується утворенням щільного глибокого струпа.

Рефлекторна дія кислот проявляється болями в місці пошкодження, а під час приймання всередину – слинотечею, спазмом пілоричного відділу шлунка, можливий шок.

Резорбтивна дія кислот зумовлена взаємодією іонів водню з буферними системами крові і може призвести до ацидозу. Спершу спостерігається зменшення лужних резервів крові, але рН крові не змінюється. Розвивається компенсований ацидоз. У подальшому при надходженні у кров великої кількості кислоти настає виснаження лужних резервів, що призводить до некомпенсованого ацидозу (рН крові знижується).

У медичній практиці місцево застосовують кислоти: борну, саліцилову, бензойну. Борна кислота проявляє в`яжучий, протизапальний, протимікробний (у т. ч. протигрибковий) ефект. При резорбтивній дії борна кислота може кумулювати і пошкоджувати паренхіму нирок.

Саліцилова кислота виявляє кератопластичну (1–2% розчини), кератолітичну (3–10% розчини) дії. Крім того, вона виявляє подразнювальний, протизапальний, протимікробний, протигрибковий ефекти. Всі ефекти знайшли своє застосування у медицині. Саліцилова кислота входить до складу протимікробних і протигрибкових засобів, мозольного пластиру, дезодорантів та ін.

Кислота бензойна використовується як протимікробний засіб. При прийманні всередину підвищує секрецію бронхіальних залоз, завдяки чому може бути використана як відхаркувальний засіб.

Кислота хлористоводнева розведена (3–8% розчини) –приймають всередину для лікування ахілії, гіпоацидних станів, диспепсій, гіпохромної анемії. Кислота хлористоводнева необхідна для нормального травлення у шлунку, виявляє протимікробну дію, сприяє іонізації заліза і його транспорту із шлунково-кишкового тракту у кров.

При отруєнні кислотами спостерігаються симптоми, зумовлені місцевою дією на слизові оболонки (опіки слизових, болі у шлунку, блювання, пронос, больовий шок), і явища ацидозу. При некомпенсованому ацидозі можливі втрата свідомості, задишка, підвищення артеріального тиску, судоми. Смерть може настати від паралічу дихального центра. Допомога при отруєнні полягає у нейтралізації кислоти, промиванні шлунка водою, іноді – суспензією магнію окису, прийманні обволікаючих засобів (молоко, білки яєць). Для попередження шоку потрібно ввести наркотичні аналгетики (морфін, промедол). Проводять симптоматичну терапію. Для боротьби з ацидозом вводять натрію гідрокарбонат усередину, ректально або внутрішньовенно краплинно.

Із амінокислот широко застосовують глютамінову кислоту, метіонін, гістидин, гліцин, цистеїн, таурин та інші. Глютамінова кислота використовується для лікування захворювань центральної нервової системи: епілепсії, психозів. Метіонін показаний при захворюваннях печінки, дистрофіях. Гістидин – при гепатитах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Гліцин показаний при депресіях і алкоголізмі. Цистеїн і таурин – в офтальмології.

Луги

Гідрати окислів лужних металів (натрію і калію) є сильними основами, які при взаємодії з білками утворюють пухкі альбумінати. Цим пояснюється припікальна дія лугів, яка має характер колікваційного некрозу. Як слабкі основи ведуть себе солі, утворені сильними основами і слабкими кислотами: гідрокарбонати, сульфати, борати та ін.

Слабкі основи навіть у концентрованих розчинах не спричиняють тканинного некрозу. Під їх впливом розвивається подразнення тканин, розм`якшується епідерміс, розвивається запалення. Оскільки слабкі основи розчиняють муцин, то деякі з них, наприклад, гідрокарбонат натрію і борат натрію (бура), застосовують для полоскання горла, промивання носа з метою очищення слизових оболонок від густого в`язкого мокротиння. Сульфати застосовують як епілятори (для видалення волосяного покриву).

Натрію гідрокарбонат застосовують для полоскань і спринцювань при запаленнях слизових оболонок, для очищення їх від муцину. Препарат проявляє протимікробну і протимікозну дії, подразнювальний ефект, покращує мікроциркуляцію. При прийманні всередину – антацидну і відхаркувальну дії. Внутрішньовенно вводять гідрокарбонат натрію при ацидозі.

Магнію окис є антацидним засобом (не утворює СО₂) з послаблювальним ефектом.

Алюмінію гідроокис використовують як антацидний і обволікаючий засіб для приймання всередину у вигляді суспензії. Виявляє закріплювальний ефект. Часто комбінують з іншими засобами.

Розчин аміаку застосовують як антисептик. Крім того, він подразнює слизові оболонки носа і рефлекторно стимулює дихальний центр, що використовують для стимуляції дихання під час непритомності.

Натрію тетраборат виявляє протимікробну і протимікозну дії. Використовують його для полоскання рота, змазування горла, для спринцювань.

При отруєнні лугами відмічаються сірий наліт на слизових оболонках (некротичні зміни), болі у животі, блювання, пронос із кров`ю, явища перитоніту, больовий шок. Унаслідок зниження іонізації кальцію можуть бути судоми м`язів, іноді – напади тетанії. При розвитку некомпенсованого алкалозу настає коматозний стан, який веде до смерті. Необхідно обережно промити шлунок водою, іноді з додаванням слабких кислот (оцтової та ін.), дати обволікаючий засіб (білок яєць), активоване вугілля, рослинну олію. Для профілактики шоку ввести наркотичні аналгетики. Для боротьби з алкалозом рекомендують вдихати вуглекислоту і вводити внутрішньовенно велику кількість розчину хлориду натрію. При опіках шкіри лугами рекомендують примочки із 5% розчинів оцтової, лимонної кислот.