Естрогени

Основним місцем синтезу естрогенів є фолікули. Крім того, джерелом естрогенів є надниркові залози і плацента, а в чоловічому організмі – сім`яники (продукують незначну кількість естрогенів). Естрогени забезпечують розвиток вторинних статевих ознак у жіночому організмі, підготовку матки до імплантації яйцеклітини, контролюють проліферацію ендометрія і гіпертрофію міометрія, впливають на ріст і функціональну активність молочних залоз.

Головним органом-мішенню для естрогенів є матка, де гормони стимулюють синтез скоротливих білків. Тривале підвищення концентрації естрогенів з одночасним зниженням рівня гестогенів може супроводжуватися патологічним підвищенням синтезу білків у міометрії і розвитком злоякісних пухлин.

Естрогени покращують енергетичний обмін, сприяють накопиченню глікогену, глюкози і АТФ у міометрії. Впливаючи на мембранний потенціал міометрія, гормони підвищують збудливість м`язів матки і їх здатність до спонтанної генерації потенціалів дії. Це супроводжується збільшенням амплітуди і частоти скорочень міометрія. Естрогени підвищують чутливість матки до окситоцину.

Ефекти естрогенів не обмежуються впливом на міометрій. Гормони сприяють затримці в організмі азоту, кальцію та фосфору в кістковій тканині, збільшують утилізацію глюкози шляхом підвищення чутливості до інсуліну, підвищують у крові рівень заліза та міді, активують систему ренін-ангіотензин. Під впливом естрогенів підвищуються синтез макрофагів, продукція антитіл і функція фагоцитів, зростає стійкість організму до інфекційних захворювань.

Класифікація естрогенних препаратів:

1. Природні естрогенні препарати: естрон, естріол, естрадіол.

2. Напівсинтетичні естрогенні препарати: етинілестрадіол (мікрофолін), метилестрадіол.

3. Синтетичні естрогени нестероїдної структури: синестрол, діетилстильбестрол, сигетин.

Естрогенні препарати застосовують у медичній практиці за такими показаннями.

1. Замісна терапія при гіпофункції яєчників. Необхідність у призначенні гормонів може бути при відставанні у статевому розвитку (інфантилізмі), дисменореях, амінореях, деяких формах безпліддя, в період менопаузи при клімактеричних порушеннях у жінок. Естрогени призначають для стимуляції розвитку вторинних статевих ознак.

2. Стимуляція скорочень матки при пологах.

3. Остеопороз у жінок у клімактеричному періоді.

4. Рак молочної залози після менопаузи (після 60 років).

5. Дисфункціональні маткові кровотечі.

6. Рак передміхурової залози у чоловіків. Ефект естрогенів зумовлений їх здатністю зв`язуватися з рецепторами для андрогенів.

7. Для пероральної контрацепції естрогени застосовують у комбінації з гестогенами.

З метою замісної терапії естрогенні препарати використовують у період менопаузи і при хірургічному видаленні яєчників. Для цієї мети призначають естрогенні препарати Прогінова-21 і клімара або естроген-гестогенний препарат клімонорм. Останній препарат містить гормональні засоби в дозах, які позитивно впливають на обмін жирів, серцево-судинну та центральну нервову системи, на фосфорно-кальцієвий обмін у кістках і також захищають ендометрій від гіперплазії.

Якщо яєчники були видалені до менопаузи, то зазвичай призначають двофазні естроген-гестогенні препарати у переривчастому режимі. А якщо після менопаузи – то ці препарати призначають безперервно, наприклад препарат клімодієн, який добре переноситься хворими.

При естрогенній недостатності призначають естроген-гестогенні препарати тривалої дії: дивіна, дивітрен, індивіна та дивігель (трансдермальний гель). Проведення замісної терапії в менопаузі усуває клімактеричні симптоми, попереджує остеопороз і зменшує ризик розвитку ішемічної хвороби серця і смерті від неї.

Терапія естрогенами може супроводжуватися набряками, головним болем, підвищенням артеріального тиску, тромбофлебітами, матковими кровотечами, порушенням функції печінки і нирок. У чоловіків естрогени є причиною фемінізації (розвиток жіночих вторинних статевих ознак) і зменшення потенції.

Особливо небезпечні естрогени через здатність стимулювати проліферацію клітин, тому їх з обережністю призначають жінкам з пухлинними захворюваннями, мастопатіями, а також віком після 40 років.