2.3. Джерела поширення мікробів. РозмноженняДжерела_поширення_мікробів_розмноження

У природі мікроорганізми поширені всюди: у землі, воді, повітрі.

Мікрофлора землі. Земля надає мікроорганізмам сприятливі умови для існування. Тут вони знаходять їжу, вологу та захист від сонячних променів. Та в різних місцях кількість мікроорганізмів може бути різною. Це залежить від пори року, характеру рослинного покриву, кліматичних умов та способів сільськогосподарської обробки грунтів.

На поверхні землі мікроорганізми піддаються дії сонячних променів, вису­шуванню, тому у верхньому шарі їх найменше. Зате в наступному шарі, тов­щиною до 5 см, мікроорганізмів найбільше. Але чим глибше, тим заселення мікробами меншає. Причому, у верхніх шарах, де можливий доступ повітря, живуть та розмножуються аеробні мікроорганізми, а глибші земні шари бідніші на органічні речовини, які одержують за рахунок залишків рослин, тварин і доступ повітря в них обмежений, тому тут переважають анаеробні бактерії. Грунт постійно заселений бактеріями — спороносіями, для яких умови життя та розмноження тут дуже сприятливі. Спори бактерій можуть жити у землі роками, тоді як патогенні безспорові бактерії (дизентерійні та ін.) — кілька місяців. Отже, поряд зі звичайними мікроорганізмами в грунті є хворобот­ворні, тому будь-яке забруднення землею харчових продуктів небезпечне для здоров'я.

Чисельність різних мікроорганізмів і їх діяльність відіграють важливу роль у формуванні грунтів. Важливе значення має процес самоочищення грунту, в якому беруть участь мікроорганізми. Цей процес складається з двох етапів: мінералізації та нітрифікації. Перший етап полягає в розкладанні органічних речовин і перетворенні їх на мінеральні. Мінералізація може відбуватися в аеробних і анаеробних умовах. При розпаді органічних речовин виділяються гази з неприємним запахом — аміак і сірководень.

Другий етап (нітрифікація) може відбуватися лише за доступу повітря. Під час нітрифікації відбувається подальше окислення кінцевих продуктів мінера­лізації та перетворення їх на мінеральні солі, якими можуть живитися рослини. Під час самоочищення грунт звільняється не лише від органічних речовин, але й від великої кількості мікроорганізмів.

Мікрофлора води. У воді, як і в грунті, мікроорганізми можуть жити та розмножуватися, оскільки тут вони мають необхідні умови для існування. Це, насамперед, наявність їжі. У природних водах завжди містяться розчинні органічні та мінеральні речовини, які використовуються мікроорганізмами для харчування. Чим більше їжі для мікроорганізмів міститься у воді, тим більше у ній цих організмів. Тому якісний і кількісний склад мікрофлори різних при­родних вод різноманітний. У підземних водах кількість мікроорганізмів дуже

мала. Хоча трапляються випадки, коли підземні води, які залягають на незначній глибині забруднюються просочуванням поверхневих нечистот.

Склад і кількість мікробів відкритих водойм залежать від хімічного складу води, пори року та інших факторів. Поверхневі води (ріки, озера, водосховища) забруднюються залишками рослин, промисловими стоками. Отже, тут можуть бути не лише мінеральні й органічні забруднення, а й збудники різних інфекцій­них захворювань, причому патогенні бактерії можуть зберігатися у воді дуже довго.

Мікроорганізми у відкритих водоймах розмножуються переважно біля бе­регів, у намулі, а також у поверхневих шарах води. Кількість їх може зростати після дощу.

Тому особливі санітарно-гігієнічні вимоги висуваються до питної води, яка може надходити з колодязів чи відкритих водойм. Береться до уваги не лише хімічний склад, але й характер мікробного заселення.

Мікрофлора повітря. На здоров'я та самопочуття людини значно вплива­ють фізичні властивості повітря та його хіміко-бактеріологічний склад. Повітря також заселене різними мікроорганізмами, хоча воно не є найкращим середо­вищем для їх існування, оскільки в повітрі відсутня волога, тому мікроорганіз­ми піддаються впливові сонячних променів. Деякі з мікробів у повітрі дуже швидко гинуть, а деякі можуть підтримувати життєдіяльність лише тимчасово.

Мікроорганізми потрапляють в повітря з поверхні землі та різних предметів разом із пилом. Чим більше в повітрі пилу, тим більше воно забруднене мікро­організмами. Повітря густонаселених пунктів набагато більше забруднене, ніж повітря менш заселених місцевостей. Зимою повітря чистіше, ніж влітку, тому що воно більше очищається опадами. Дуже важливо, особливо в населених пунктах, вирощувати зелені насадження, оскільки листя дерев і кущів має вла­стивість затримувати пил, а разом з ним і мікроорганізми.

Важливо дбати про чистоту повітря, тому що саме тут можуть перебувати мікроорганізми найбільш стійкі до висушування та дії ультрафіолетових про­менів. Це насамперед спори бактерій і грибів, дріжджі. У повітрі можуть бути хвороботворні мікроорганізми, що інколи спричиняються до передачі інфекцій­них захворювань. Отже, чисте повітря — це запорука збереження продоволь­чих товарів, а водночас і харчових продуктів від забруднення мікробами.

Розмноження мікроорганізмів. Бактеріальна клітина під час росту збільшується у розмірах. Цей процес відбувається дуже швидко. За сприятли­вих для життя умов, їх кількість може подвоюватися через кожні 20-30 хв. Отже, за сприятливих умов одна бактеріальна клітина за добу може дати до 60 по­колінь. Вона розмножується переважно поділом клітини. Це можна спостері­гати, зберігаючи швидкопсувні продукти (м'ясо, риба, молоко).

Паличкоподібні бактерії здатні до спороутворення. Коли умови існування погіршуються, в клітині накопичуються запасні харчові речовини (білки, ліпіди) і утворюється дипіколінова кислота, яка входить до складу оболонки спори. Спора розвивається з частини протопласту. Оболонки спори дуже міцні. Вони становлять більшу частину спори. Процес спороутворення відбувається про­тягом кількох годин. Форма самої спори може бути круглою чи овальною і розміщуватися в центрі або на кінці бактерії. Після дозрівання спори мате­ринська клітина дозріває, оболонка руйнується, спора вивільняється й існує самостійно. За рахунок малої кількості води, наявності дипіколінової кислоти, вона дуже витривала до фізико-хімічних впливів та несприятливих умов. За сприятливих умов спора знову проростає у вегетативній клітині.

Однак спороутворення не слід вважати розмноженням. Гриби, на відміну від інших мікроорганізмів, розмножуються кількома способами. Деякі розмно­жуються за допомогою оідій, які утворюються під час розчленування гіфів на окремі клітини. Таке розмноження дуже подібне до розмноження рослин ву­сиками чи бульбами. Поширеним для грибів є розмноження спорами. Воно може бути статевим і безстатевим. Один гриб іноді може мати різні форми споросіяння. Під час статевого розмноження грибів перед спороутворенням відбувається статевий процес, який полягає в тому, що у грибів утворюються сумки зі спорами, які і є органами розмноження.

Під час безстатевого розмноженя спори можуть утворюватися на різних місцях грибів, частіше на особливих гіфах, які відрізняються будовою та розмі­щенням відносно міцелію. Більшість дріжджів розмножується брунькуванням, лише деякі — поділом клітини. Брунькування полягає в тому, що на клітині з'являється брунька, яка поступово збільшується. У клітині відбуваються зміни, ділиться ядро і одне з ядер, яке утворилося разом з частиною цитоплазми й іншими елементами клітини відділяється. Але часто новоутворена клітина не відділяється, а живе з материнською. Дріжджі однак розмножуються лише за сприятливих умов, в інших випадках вони можуть перебувати в стані спокою. Дріжджі розмножуються ще за допомогою спор, які утворюються в середині клітини. Там вони перебувають ніби в сумці, через це їх називають сумчатими грибами.

Контрольні запитання

1. Джерела розповсюдження мікроорганізмів.

2. Охарактеризуйте мікрофлору грунту, повітря та води.

3. Особливості розмноженя мікроорганізмів.