3.1. Харчові інфекції
Працівники сфери обслуговування завжди повинні пам'ятати, що низка інфекційних захворювань може виникати через використання недоброякісних продуктів харчування. Продукти можуть заражатися хворими людьми через дотики рук, одяг, краплі слини під час кашлю, пчихання, забрудненою водою, яку використовують для приготування їжі та миття посуду. Збудники захворювань можуть потрапляти на продукти харчування з повітря, заноситися комахами чи гризунами. Зараження відбувається внаслідок використання молока чи м'яса хворих тварин. Все це може статися при порушенні санітарно-гігієнічних правил приготування їжі, зберігання чи реалізації харчових продуктів.
Гострі кишкові захворювання
Внаслідок зараження продуктів харчування патогенними мікроорганізмами можуть виникнути харчові отруєння й інфекції.
Найчастіше разом з їжею в організм заносяться збудники шлунково-кишкових захворювань (черевного тифу, дизентерії, холери). Продукти харчування для таких збудників не є найкращим середовищем для розвитку, зате вони можуть довго тут зберігатися. їжа переносить їх в організм людини, де вони можуть розмножуватися. Тому в торгівлі, на підприємствах масового харчування дуже важливо дотримуватися всіх санітарно-гігієнічих вимог, інакше це може призвести до масового отруєння людей.
Дизентерія—це кишкове захворювання, викликане дизентерійними мікробами. Ці мікроби відрізняються від інших мікробів кишково-тифозної групи своєю нерухомістю. Оптимальною температурою для них є температура 37 °С. Проте при незначному підвищенні температури вони перестають розвиватися, а при нагріванні до 60 °С—гинуть протягом 10-15 хв. Проникають ці збудники в організм людини через ротову порожнину. А джерелом поширення інфекції можуть бути люди, хворі на гостру чи хронічну форму дизентерії. Часто люди, які перехворіли цим захворюванням, довгий час є бацилоносіями. Контакт таких людей зі здоровими людьми чи з продовольчими товарами є основним джерелом зараження цією інфекцією. Зараження може відбуватися і через воду. Розносять дизентерійні палички і мухи. Дуже небезпечними при зараженні можуть бути швидкопсувні продукти, кулінарні вироби, де збудники дизентерії швидко розмножуються. Вони можуть зберігатися на продуктах під час замороження та висушування.
Захворювання на дизентерію супроводжується частими позовами. У калі з'являється слизь, гній і навіть прожилки крові. Захворювання може протікати у легкій формі, але при токсичній формі може настати смерть.
Працюючи у сфері торгівлі чи на підприємстві масового харчування, слід дотримуватися особистої гігієни, вчасно проходити медичні огляди, стежити за дотриманням правил зберігання та відпуску продовольчих товарів.
Черевний тиф — важке інфекційне захворювання, характерне лише для людського організму. Мікроорганізми, які є збудниками цього захворювання, не утворюють спорів, а рухомі. Найактивніше розвиваються при температурі З 7 °С. А при нагріванні до 60 °С гинуть. На продовольчих товарах чи посуці вони здатні зберігатися до 20 днів. До продовольчих товарів, які є сприятливим середовищем для розвитку цих мікробів, належать молоко та молочні продукти, заливні страви, вершкове масло, сир, сало, овочі, фрукти, м'ясо.
Джерелом поширення цієї інфекції можуть бути хворі люди чи бацилоносії. Збудники можуть потрапляти в організм через ротову порожнину в тонкий кишечник, далі в лімфатичні вузли й інші органи.
Захворювання супроводжується підвищенням температури, загальною слабкістю, гострим поносом. Заразитися черевним тифом можна на тих підприємствах масового харчування, де продукти піддаються неправильній обробці.
Харчові інфекційні захворювання (зоонози)
До харчових інфекцій, які можуть передаватися людині від хворих тварин належать: сибірська виразка, туберкульоз, бруцельоз, ящур, туляремія.
Сибірська виразка — небезпечне інфекційне захворювання. Мікроби її нерухомі, опірні до дій зовнішнього середовища. Вони не гинуть під дією температури, кислот та солей і можуть зберігати життєдіяльність десятиліттями. Джерелом розповсюдження інфекції є хворі тварини, які найчастіше заражаються від інфікованих кормів. На це захворювання страждають вівці, велика рогата худоба, коні та свині.
Людина може заразитися нею під час контакту з тваринами, обробки тваринної сировини чи вживання заражених продуктів.
У людини це захворювання залежно від способу зараження може проявлятися в трьох формах: шкірній, коли людина заражається через подряпини на шкірі; легеневій, коли спори потрапляють у дихальні шляхи; кишковій, коли спожито заражені продукти (молоко, м'ясо). Це дуже важке захворювання, під час якого може настати смерть. Щоб не допустити зараження людей через продукти, працівники сфери торгівлі чи підприємств масового харчування повинні стежити за прийманням якісних молочних і м'ясних товарів, що повинні підтверджувати супровідні документи. Не допускаються до продажу молочні товари, не перевірені ветеринарним контролем. На м'ясі забитих тварин і птахів має бути тавро.
На м'ясокомбінатах і бойнях для профілактики інфекційних захворювань повинен систематично здійснюватися ветеринарно-санітарний контроль за умовами забою та розрубування туш.
М'ясо тварин, які хворіли на сибірську виразку, підлягає знищенню, як і молоко.
Туберкульоз — це інфекційне захворювання, викликане туберкульозною паличкою ледь зігнутої форми (іноді вона може мати розгалуження), яка не рухається і не утворює спор.
Найсприятливіша температура для розвитку цієї бактерії — 37 °С.
Джерелом інфекції можуть бути хворі люди або тварини чи птиця (корови, вівці, кози, свині, коні, кури, індики). Найчастіше інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом через дихальні шляхи (під час кашлю та пчихання хворих людей). При споживанні молока чи м'яса хворих тварин зараження відбувається через кишечник. Молоко та м'ясо хворих тварин є небезпечним, якщо вони не піддавалися певній термічній обробці. Зараження може відбутися і контактним способом (контакт із хворими людьми, побутовими предметами).
Ці бактерії дуже стійкі до факторів зовнішнього середовища. Довго можуть зберігатися в сирі, кисломолочних продуктах, маслі. Під час кип'ятіння гинуть протягом кількох секунд. Туберкульозна паличка може подекуди зберігатися в порах. М'ясо хворих тварин можна використовувати лише після тригодинного варіння невеликими шматками. Яйця від заражених курей використовуються у кондитерському виробництві. Люди, хворі на туберкульоз, не допускаються до роботи у сфері торгівлі та на підприємствах масового харчування.
Бруцельоз—це захворювання, викликане коковидними бактеріями, нерухомими та нездатними утворювати спори. Оптимальною температурою для їх розвитку є температура 37 °С. Ці мікроби можуть довго зберігатися в маслі, солі, бринзі, м'ясі та молоці. Вони є стійкими до різних факторів зовнішнього середовища, проте миттєво гинуть під час термічної обробки.
На бруцельоз хворіють люди і тварини. Для людей найнебезпечніший бруцельоз овець і кіз. Зараження може відбутися при використанні молока чи м'яса хворих тварин або під час контакту зі зараженими тваринами. Виділення хворих тварин заражають землю, воду та корми.
Зараження людини цією інфекцією супроводжується загальною слабкістю, ревматизмом, малярією, безсонням, висипкою на шкірі, різким головним болем.
Щоб запобігти цьому захворюванню молоко перед використанням слід кип'ятити, а м'ясо — добре проварювати.
Ящур — це заразне вірусне захворювання свиней, овець та великої рогатої худоби, яке може передатися і людині при прямому контакті з хворими тваринами, використанні їх молока чи м'яса. Вірус ящура життєдіяльний у зовнішньому середовищі при температурі 37 °С. Він гине при високій температурі, від дії антисептичних речовин.
Зараження людини ящуром супроводжується загальною слабкістю, запаленням слизової оболонки рота, появою ранок. Захворювання може призвести до смерті, хоча й протікає у легкій формі.
При захворюванні тварин на ящур оголошується карантин. Молоко хворих тварин слід кип'ятити, а м'ясо, або добре відварювати невеликими шматками, або відправляти для виготовлення ковбасних виробів, оскільки віруси ящура гинуть при високій температурі.
Туляремія. Останнім часом, зі збільшенням кількості рибалок, мисливців, купальників почастішали випадки захворювання на туляремію. Збудниками цього захворювання є туляремійний мікроб. Цей мікроб переносить висушування та низьку температуру. При кип'ятінні він гине відразу, а при температурі 60 °С — протягом 30 хв. На це захворювання хворіють гризуни, однак людина, при контакті з ними, може легко заразитися. Це може статися під час полювання на гризунів, обробки шкірок, роботи зі зерном і сіном. Заразитися можна і через комарів і кліщів. Споживання води і продуктів, заражених хворими гризунами, також може призвести до зараження туляремійною паличкою.
Під час зараження туляремією підвищується температура, з'являється різкий головний біль, відчувається слабкість, відбувається запалення лімфатичних вузлів. Хвороба може тривати до 4 тижнів.
Дезинфекція та винищення гризунів — основні заходи в боротьбі з туляремією.
Щоб попередити зоонози на підприємствах масового харчування працівникам слід ретельно перевіряти наявність тавра на м'ясних тушах, яке свідчить про ветеринарно-санітарну перевірку сировини. Під час приготування м'ясних страв м'ясо потрібно проварювати та просмажувати. Молоко слід кип'ятити, а простоквашу (самоквас) використовувати лише для приготування тіста. Якщо ж доводиться готувати їжу з непастеризованого сиру, то слід готувати такі страви, які піддаються тепловій обробці.
Холера — це також кишкове інфекційне захворювання. Збудником його є холерний вібріон, який при зміні умов життя може змінювати форму клітини. Цей мікроорганізм має форму коми, або зігнутої палички. Він рухомий, розмножується при температурі 25-37 °С, а при температурі 55 °С — гине.
Джерелом інфекції можуть бути хворі люди, або вібріононосії. Захворювання супроводжується сильним блюванням, поносом. Через це організм зневоднюється, порушується кровообіг, шкіра втрачає еластичність, температура понижується до 35 °С, може настати смерть. Щоб уникнути цього захворювання слід дотримуватися санітарно-гігієнічних правил і правил особистої гігієни (особливо на підприємствах масового харчування та торгівлі), не допускати контактів продуктів з бацилоносіями. На продовольчих товарах цей мікроорганізм може зберігатися до 15 днів.
Хворий на холеру залишається вібріононосієм ще тиждень після одужання. Особливо небезпечні в цьому плані хворі, які перенесли захворювання у легкій формі.
Ретельне дотримання санітарно-гігієнічних вимог на підприємствах масового харчування, знищення комах і гризунів, чітке дотримання правил особистої гігієни—це основні заходи профілактики в боротьбі з кишковими захворюваннями.
Для запобігання заразним кишковим інфекціям слід також вчасно виявляти хворих і бацилоносіїв, особливо серед працівників, які мають доступ до продуктів харчування, ізольовувати їх, продезинфіковувати приміщення та навколишні предмети. Важливе значення має також добре діюча каналізація, правильний догляд за ящиками для сміття, організоване його прибирання у дворах, захист води від калових забруднень.
Із запобіжних заходів проти заразних кишкових захворювань важливе значення мають здійснювані щорічно профілактичні щеплення, які у кілька разів зменшують імовірність захворювань.
Обстеження працівників масового харчування на бактеріоносійність здійснюється не менше ніж два рази на рік.
Контрольні запитання
-
В чому особливість гострих кишкових захворювань?
-
Охарактеризуйте захворювання: дизентерію, черевний тиф, холеру.
-
Чому гострі кишкові захворювання називають "хворобами брудних рук"?
-
Які профілатичні заходи боротьби з кишковими інфекціями ви знаєте?
-
Що таке джерело інфекції?
-
Яким чином людина може заразитися?
-
Якими харчовими інфекціями людина може заразитися від тварини?
- 1.1. Харчові речовини та їх значення
- 1.2. Травлення та засвоєння їжі
- 1.3. Обмін речовин та енергії
- 1.4. Харчування різних груп населення
- 1.5. Лікувальне харчування
- 2.1. Поняття про мікроорганізми
- 2.2. Морфологія мікробів
- 2.3. Джерела поширення мікробів. РозмноженняДжерела_поширення_мікробів_розмноження
- 2.4. Вплив умов зовнішнього середовища на мікроорганізми
- 2.5. Мікроорганізми та глисти
- 3.1. Харчові інфекції
- 3.2. Харчові отруєння мікробного походження
- 3.3. Харчові отруєння немікробного походження
- 3.4. Мікотоксикози
- 3.5. Мікробіологія продовольчих товарів
- 4.1. Основні відомості про санітарію та гігієну
- 4.2. Особиста гігієна працівників сфери масового харчування
- 4.3. Вимоги до санітарного стану підприємств масового харчування
- 4.4. Вимоги до улаштування підприємств масового харчування
- 4.5. Санітарні вимоги до обладнання, інвентаря, посуду, тари
- 4.6. Транспортування харчових продуктів
- 4.8. Реалізація готових виробів
- 4.9. Санітарне законодавство