2.2. Морфологія мікробів

До складу мікробів входять такі основні групи мікроорганізмів: бактерії, грибки (включаючи дріжджі), спірохети, найпростіші, віруси.

Бактерії. Залежно від форми, бактерії (рис. 2.1) поділяються на кулеподібні, паличкоподібні та завиті. Найпоширенішими в природі є кулеподібні бактерії або коки, які мають форму кульок, хоча зустрічаються й овальної або бобопо-дібної форми. Коки бувають як одинарними клітинами (мікрококи), так і з'єдна­ними попарно (диплококи), або по чотири (тетрококи), або у вигляді ланцюжків (стрептококи), чи у вигляді накопичень кубічної форми із восьми клітин, розта­шованих одні над одними (сардини), або ж у вигляді накопичень, подібних до

Досить поширені у природі також паличкоподібні бактерії, які мають фор­му паличок, коротких або довгих. Вони, як і кулеподібні, бувають одинарними, з'єднаними попарно (диплобактерії), або ж ланцюжком (стрептобактерії).

Завиті бактерії дуже різноманітні — від ледь зігнутих, що нагадують кому (вібріони), до спіралеподібних з кількома завитками (спірілли).

Будова бактерії досить проста, вона складається із протоплазми, оболонки та ядрової речовини. Протоплазма бактерії—це напіврідка прозора речовина. У деяких бактерій у протоплазі розміщені валютинові зерна, які можна побачи­ти під мікроскопом. Існують бактерії, котрі мають джгутики та капсулу. Капсу­лу бактерії можуть мати постійно, або ж отримувати її після проникнення в людський організм чи в організм тварини (залежно від виду бактерії). Вона захищає бактерію від негативного впливу середовища.

Джгутики є органом руху бактерії. їх кількість може бути різною, та не всі бактерії їх мають.

Деякі бактерії можуть мати ще й спори. Властивість утворювати спори мають збудники газової гангрени, сибірської язви та інших захворювань. Спо­ри утворюються за несприятливих умов існування бактерії (зміна температу­ри тощо). За сприятливих умов спори можуть перетворюватися на бактеріаль­ну клітину.

За зовнішньою простотою бактерії криється досить складний організм. Хімічний склад цитоплазми має властивість змінюватися. Основними хімічни­ми з'єднаннями цитоплазми є білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди а також вода.

В цитоплазмі у вигляді маленьких зернинок розсіяні багаті нуклеїнові кис­лоти (РНК) рибосоми. У них відбувається синтез білків клітини. Процеси окис­лення органічних речовин, які є джерелом енергії, відбуваються у мезосомах (дрібних частинках різної форми, виявлених у цитоплазмі). Наявні у цитоп­лазмі також і крупинки глікогену (крохмалеподібної речовини), краплі жиру та інші речовини, які є запасним поживним матеріалом. Цитоплазматична мем­брана (тонкий шар цитоплазми, який прилягає до оболонки), відіграє важливу роль в обміні речовин між клітиною та навколишнім середовищем.

Бактерії (рис. 2.2) — це організми, які не мають ядра, типового для клітин інших організмів, проте у клітинах бактерій виявлено ядрову речовину, скон­центровану переважно у центрі цитоплазми. Ці ядроподібні утворення назива­ються нуклеоїдами. Оболонка клітин бактерій є захистом від несприятливих умов. Хімічний склад її досить складний. Основна речовина, з якої складається оболонка — муреїн. Оболонку бактерії часто називають клітковою стіною, оскільки вона є досить міцною.

Залежно від типу дихання всі мікроби поділяються на аеробні (котрі живуть при доступі повітря) та анаеробні (котрі при доступі повітря гинуть).

Грибки. Як і бактерії, грибки є рос­линними організмами, проте вони мають складнішу будову. До грибків належать макрофіти (їстиві) та мікро-фіти (мікроскопічної форми, багато з яких поширені у природі як плісняви та плісняві грибки). Плісняви можуть бути одноклітинними та багатоклітин­ними. Більшість грибків складається з дуже тонких, сильно розгалужених ниток, котрі по-різному переплітають­ся між собою. Ці нитки називаються гіфами, а саме тіло гриба—міцелієм. Міцелій різного кольору можна по­бачити на поверхні продуктів, які псу­ються (пухнастий наліт).

Будова клітин грибів подібна до будови клітин інших рослинних організмів. Кліткові оболонки грибів складаються з полісахаридів, білкових та інших азотистих речовин, ліпідів. Система мембран у грибків розвину­та краще, ніж у бактерій, тут вже є вакуолі (порожнини, наповнені клітинним соком). Енергетичні про­цеси відбуваються у мітохондріях (дрібних частинках, оточених мемб­раною та розділених перегородками). На відміну від клітини бактерії, кліти­на грибка має одне або кілька ядер. Дріжджі. На відміну від грибків, дріжджі (рис. 2.3) бувають лише одно­клітинними. Форма клітин дріжджів є переважно круглою або овальною, хоча зустрічаються і трикутні, серповидні та циліндричні. Дріжджі іноді називають цукровими грибами, через їх здатність перетворювати цукор на етиловий спирт і вуглекислий газ. За розмірами дріжджі набагато більші від бактерій, хоча роз­міри можуть змінюватися. Дріжджова клітина складається із оболонки, прото­плазми та ядра. У протоплазмі міститься велика кількість жиру, білку, вітамінів; тут виділяється цитоплазматична мембрана, цитоплазма з рибосомами та міто-хондріями, а також ядро, оточене мембраною. Оболонка дріжджової клітини складається з кількох шарів (рис. 2.4).

Спірохети. Будова клітин спірохети дещо відрізняься від будови вже згада­них мікроорганізмів. Вона має форму нитки — наче спіралеподібно накруче­ної стрічки протоплазми. Ядрова речовина цієї клітини розміщена по всій про­топлазмі. Клітини спірохети мають властивість рухатися. До них належить низ­ка інфекційних захворювань (збудник сифілісу, тифу та ін.).

Найпростіші. Це організми тваринного походження. Вони є одноклітинни­ми. Відрізняються від інших мікроорганізмів тим, що деякі з них можуть бути без оболонки, маючи лише ущільнену зовнішню частину протоплазми. Органа­ми руху у найпростіших можуть бути джгутики. Функцію травлення та виділен­ня виконують вакуолі, розміщені у протоплазмі. Ці мікроорганізми не мають сталої форми, вони ніби переливаються, змінюючи при цьому форму й одно­часно рухаючись. До найпростіших належать збудники малярії, амебної ди­зентерії та інших захворювань.

Віруси. Це надзвичайно мікроскопічні істоти, які можна спостерігати лише за допомогою електронного мікроскопа (рис. 2.5). Розміри цих мікроорганізмів вимірюються мікронами. їх будова значно простіша від будови клітин інших мікроорганізмів. У вірусів немає оболонки, цитоплазми, ядра. Вони бувають

різноманітними: паличкоподібними, округлими, спіралеподібними, а також у вигляді прямокутника. Головна відмінність вірусів від інших мікроор­ганізмів — відсутність здатності розмножуватися поза організмом. Оскільки ці організми не мають кліткової будови, вони можуть розвиватися лише у кліти­нах чи у тканинах живого організму. Віруси мають дуже неоднорідний хімічний склад. Вони можуть складатися лише з білка й однієї нуклеїнової кислоти — ДНК, або РНК, до складу інших можуть входити ще полісахариди чи ліпіди. Віруси можуть вражати і рослин і тварин. Вони викликають низку інфекційних захворювань, таких як грип, кір, натуральна віспа, сказ та ін.

_жш

... ф_ґ <}Ш

Рис. 2.5. Електронна мікроскопія віруса та бактеріофага: а — вірус віспяної вакцини; б — бактеріофаг; в — схема будови фага: 1 2 — ДНК; З — відросток; 4 — стержень;

Фізіологія мікробів

До складу мікроорганізмів входить вода (75-90 %), білки, жири, вуглеводи та мінеральні речовини.

Білки відіграють найважливішу роль в житті організму. У тілі мікроорганіз­му вуглеводи використовуються для синтезу білків і жирів як енергетичний матеріал у дихальних процесах. Жирів у клітині мікроорганізму міститься дуже мало і зосереджені вони у цитоплазматичній мембрані клітини.

У клітину всі речовини надходять лише з водою, з нею ж видаляються і продукти обміну. Втрата води клітиною призводить до її висихання, порушен­ня клітинної структури (в результаті чого настає смерть клітини).

Харчування мікробів. Попадання харчових речовин до клітини мікроорга­нізму — процес досить складний. Мінеральні речовини регулюють внутріклі­тинний тиск. Одні з мікроорганізмів харчуються мінеральними речовинами, синтезуючи з цих простих речовин складні компоненти клітини, інші — потре­бують органічних з'єднань. Білки та складні вуглеводи можуть засвоюватися

мікроорганізмами лише після їх розщеплення на прості частини. Вони роз­щеплюються ферментами, які виділяють мікроорганізми.

За способом харчування мікроорганізми поділяються на аутотрофні та гетеротрофні. Аутотрофні здатні в якості єдиного джерела вуглецю для син­тезу органічних речовин тіла використовувати вуглекислоту та її солі. Гете­ротрофні в якості джерела вуглецю використовують органічні сполуки, пере­будовуючись згодом на речовини своїх клітин. До аутотрофних належать водорості, деякі пігментні бактерії (зелені, пурпурові), водневі бактерії (окис­люють водень з утворенням води), залізобактерії (окислюють закисне залізо до окисного) та інші. До гетеротрофних мікроорганізмів належать численні бактерії, плісняві гриби, дріжджі. Велика частина гетеротрофних мікроор­ганізмів (сапрофіти) засвоюють готові органічні сполуки мертвої природи. Вони розкладають органічні речовини у грунті, воді, викликають псування харчових продуктів.

Хвороботворні мікроорганізми — це також гетеротрофи, які ще називають паразитами. Харчування за рахунок інших живих організмів називається пара-трофним.

До мікробів-паразитів належать збудники захворювань людей, тварин та рослин.

Дихання мікробів. Для отримання енергії, яка забезпечує всі життєво необхідні процеси, мікроби повинні дихати. Способи отримання енергії мікроорганізмами різні. Одні отримують енергію, окислюючи органічні речовини з використанням кисню — це аероби (плісняві гриби, оцтово­кислі бактерії). Інші живуть та розвиваються без участі кисню (масляно­кислі бактерії, ботулінус). Є ще й факультативні, або умовні мікроби, які живуть як за доступу повітря, так і без нього (деякі дріжджі, молочно-кислі бактерії). Вони здатні переходити від анаеробного отримання енергії до аеробного.

Але незалежно від типу дихання біологічна суть окислюючих процесів, що здійснюють мікроорганізми, єдина—отримання енергії.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте аеробні та анаеробні бактерії.

2. Будова бактерій, грибків, дріжджів, спірохетів, вірусів.

3. Чим відрізняються віруси від інших мікроорганізмів?

4. Як поділяються мікроорганізми за способом харчування?

5. Дихання мікробів.