Цитостатики

Цитостатики застосовують для лікування тяжких форм ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака та інших колагенозів і аутоімунних захворювань, які не піддаються терапії іншими препаратами. Також препарати показані для пригнічення реакції відторгнення трансплантата.

Ефективним імунодепресантом є циклоспорин. Це антибіотик, який складається із 11 амінокислот. Препарат гальмує синтез білків, проліферацію Т- і В-лімфоцитів. Особливістю препарату є здатність спричиняти зворотне і вибіркове пригнічення клітинної імунної відповіді на ранніх стадіях. Циклоспорин пригнічує здатність Т-хелперів продукувати інтерлейкін-2 і γ-інтерферон. У результаті цього Т-клітини залишаються у стадії спокою. В першу чергу суттєво зменшується утворення Т-кілерів, які вбивають “чужі” в імунному відношенні клітини пересаджених органів. На відміну від інших цитостатиків циклоспорин не пригнічує кровотворення, проліферацію клітин слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та інших тканин. Показаний циклоспорин в основному для профілактики відторгнення трансплантата після пересадження кісткового мозку, нирки, печінки, серця та інших органів. Можливе використання циклоспорину при аутоімунних захворюваннях. Однак препарат проявляє виражену нефротоксичність і може пригнічувати функцію печінки.

Близьким до циклоспорину є новий препарат такролімус (програф). За хімічною будовою – це антибіотик-макролід. Препарат пригнічує активацію Т-лімфоцитів і зменшує продукцію інтерлейкіну-2. Такролімус у 100 разів активніший від циклоспорину. Застосовується препарат у трансплантології. Терапію такролімусом супроводжує значна кількість побічних ефектів: ураження нирок і нервової тканини, гіпертензія, диспептичні розлади та ін.

Азатіоприн є ефективним і відносно малотоксичним препаратом. За своїми властивостями він подібний до меркаптопурину (антагоніст пуринів), але менш токсичний. В організмі перетворюється на 6-меркаптопурин. Цей метаболіт виявляє цитотоксичну дію на ранніх стадіях проліферації Т-лімфоцитів, меншою мірою впливає на В-лімфоцити. Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, виводиться із сечею. Застосовують азатіоприн при аутоімунних захворюваннях (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак та ін.) і як резервний препарат у трансплантології. Препарат пригнічує функцію кісткового мозку. Із ускладнень також типова лейкопенія. Можуть спостерігатись анемія, тромбоцитопенія, диспепсія, токсичне ураження печінки.

Як імунодепресанти також використовують циклофосфан, метотрексат, меркаптопурин. Препарати блокують ріст і поділ клітин, у тому числі В- і Т-лімфоцитів, гальмують синтез білків. Механізми дії препаратів відмінні. Так, циклофосфан “зшиває” спіралі ДНК у клітинах, порушуючи тим самим реплікацію і клітинний поділ. Метотрексат є антагоністом фолієвої кислоти – вітаміну, який необхідний для синтезу пуринів і піримідинів. Меркаптопурин – конкурент природних пуринових основ, що належать до складу ДНК і РНК.

Принциповими недоліками цитостатиків є:

• цитотоксичний ефект стосовно тканин із високим темпом фізіологічної регенерації (пригнічення кровотворення з розвитком анемії, тромбоцитопенії і лейкопенії, порушення регенерації слизової оболонки шлунково-кишкового тракту);

• зниження резистентності організму до вірусів, бактерій і грибів;

• нефро- і гепатотоксичність.

Циклоспорин, крім того, може стати причиною безплідності, тимчасового випадання волосся, нудоти і блювання. Доцільно поєднувати терапію цитостатиками з призначенням нестероїдних протизапальних засобів, глюкокортикоїдів.