4укр

Епідеміологічні особливості влі.

Епідеміологічні особливості ВЛІ включають:

- множинність джерел інфекції, основна роль хворих як джерел інфекції у відділеннях гнійної хірургії, опікових, урологічних, туберкульозних стаціонарах і разом з тим важлива роль носіїв збудників гострих кишкових інфекцій серед медичного персоналу стаціонарів різних типів і інфекцій верхніх дихальних шляхів і пневмоцистозу в дитячих відділеннях;

- перевага екзогенних заражень у більшості лікувально-профілактичних установ при важливій ролі ендогенного виникнення інфекції в онкологічних стаціонарах, відділеннях для ВІЛ-інфікованих і стаціонарах деяких інших типів;

- дія в лікувально-профілактичних установах не тільки природних механізмів передачі інфекції, але і могутнього артифіційного, штучно створеного медициною механізму, зв'язаного, в основному, з інвазивними діагностичними і лікувальними процедурами;

- наявність контингентів хворих і факторів ризику, характерних для стаціонарів різних типів.

В даний час для підвищення ефективності аналізу епідеміологічних особливостей ВЛІ й оцінки стану лікарської стійкості мікроорганізмів використовують комп'ютерні технології. Істотно раціоналізована система проведення профілактичних і протиепідемічних заходів.

Проведена велика робота зі змін співвідношення долікарняноної і стаціонарної допомоги, зменшення масштабів госпіталізації і тривалості перебування хворих у стаціонарі.

З метою запобігання артифіційної передачі ВЛІ необхідно в розумних межах обмежити число інвазійних діагностичних і лікувальних процедур. Згідно даним ВООЗ 30 % випадків проведення інвазійних процедур не обґрунтовано. Важливу роль у зниженні захворюваності ВЛІ грають санітарно- гігієнічні заходи, використання нових ефективних засобів дезінфекції і стерилізації.

Оскільки збудниками більшості ВЛІ є умовно-патогенні мікроорганізми, у групах ризику варто розширювати застосування імуномодуляторів, що стимулюють дію широкого кола факторів неспецифічного захисту організму.

Не можна не відзначити розробку системи мір боротьби з ВЛІ і профілактики зараження ними медичного персоналу, у якій важлива роль приділяється вакцинації як стратегічному напрямку в боротьбі з гепатитом В, дифтерією і правцем. Роблячи щеплення проти ГВ, ми одночасно забезпечуємо захист від гепатиту D. Одним з найбільш важливих напрямків профілактики ВЛІ у медичного персоналу є попередження артифіційних заражень. Серед таких мір необхідно виділити неухильне дотримання правил індивідуального захисту. В аварійних ситуаціях, коли існує реальна небезпека зараження хворих і медичного персоналу стаціонарів, показане проведення екстрених профілактичних заходів. Необхідно підняти на належний рівень диспансерне обстеження персоналу і створити базу даних про захворюваність і проведені лікувальні заходи.

Таким чином, у боротьбі з ВЛІ досягнуті визначені успіхи. У той же час не можна не звернути уваги на ряд "болючих крапок". Незважаючи на введення реєстрації ВЛІ ще в 1990 р., дотепер система обліку ВЛІ недосконала. Викликає тривогу стан мікробіологічної служби. В більшості лікувально-профілактичних установ її матеріально технічне оснащення і рівень професійної підготовки клінічних мікробіологів не відповідають сучасним вимогам. Необхідно розробити політику раціонального застосування антибіотиків для профілактики і лікування ВЛІ. Важливо створити методи оцінки економічної ефективності заходів щодо профілактики ВЛІ. В даний час в умовах реформування охорони здоров'я і дефіциту матеріальних ресурсів економічний аналіз здобуває особливе значення. Оскільки ефективність заходів щодо профілактики ВЛІ значною мірою залежить від підготовленості медичного персоналу, необхідно більше уваги приділяти навчанню фахівців різного профілю питанням профілактики ВЛІ у вищому і середньому навчальному закладах і при післядипломній підготовці.

В даний час назріла необхідність у створенні Державної програми профілактики ВЛІ. Важливим кроком на шляху рішення цієї задачі з'явилася розробка концепції профілактики ВЛІ. Концепція передбачає розробку пріоритетних напрямків боротьби з ВЛІ. Особлива увага приділена створенню комплексу ефективних лікувальних, профілактичних і протиепідемічних заходів. Оскільки, по самих мінімальних підрахунках, збиток, що завдає ВЛІ щорічно, складає більш 5 млрд. руб., зниження захворюваності навіть на 15 – 20% внесе істотний вклад у збереження здоров'я населення й економіку країни.

В даний час у всіх країнах світу актуальною стала проблема внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ), які викликають в основному умовно-патогенні мікроорганізми. Саме в умовах стаціонару виявляється дія багатьох факторів, що приводять до підвищення захворюваності внутрішньолікарняними інфекціями.

Ріст ВЛІ породжений комплексом факторів, у числі яких наступні:

Створення великих лікарняних комплексів зі своєрідною екологією:

- великою щільністю населення, представленого переважно ослабленими контингентами (пацієнти) і медичним персоналом, що постійно і тісно спілкується з хворими;- інтенсивними міграційними процесами, замкнутістю навколишнього середовища (палати для хворих, кабінети для діагностики і лікувальних процедур), своєрідністю її мікробіологічної характеристики (циркуляція ряду штамів умовно-патогенних мікроорганізмів).

Формування могутнього штучного (артифіційного) механізму передачі збудника інфекцій, зв'язаного з інвазивними втручаннями, лікувальними і діагностичними медичними процедурами, використанням медичної апаратури.
Активізація природних механізмів передачі збудників інфекційних хвороб, особливо повітряно-краплинного і контактно-побутового, в умовах тісного контакту хворих, медичного персоналу в лікувальних закладах.
Наявність постійного великого масиву джерел збудників інфекцій у вигляді пацієнтів, що надходять у стаціонар з нерозпізнаними інфекційними хворобами, особи, у яких ВЛІ нашаровується на основне захворювання в стаціонарі, і медичного персоналу (носії, хворі стертими формами інфекції).
Широке, часом безконтрольне, застосування антибіотиків. Не завжди досить продумана стратегія і тактика застосування антибіотиків і хіміопрепаратів для лікування і профілактики захворювань сприяє появі лікарської стійкості мікроорганізмів.
Формування внутрішньогоспітальних штамів великої кількості мікроорганізмів, що характеризуються множинною лікарською стійкістю, які володіють селективними перевагами, високою стійкістю стосовно факторів навколишнього середовища (ультрафіолетовому опроміненню, висушуванню, дії дезинфікуючих препаратів). Внутрішньолікарняні штами сформувалися в золотого і епідермального стафілококів, синьогнійної палички, протея, клебсієл, ентеробактера, ряду сероварів сальмонел і ін.
Збільшення контингенту ризику – ряду пацієнтів, що вихожуються і виліковуються завдяки досягненням сучасної медицини. У минулому ці особи вважалися приреченими.
Зростання частки пацієнтів, що знаходяться на «двох полюсах життя», де стан неспецифічних захисних сил організму знижено. Збільшення числа пацієнтів серед літніх осіб відображає зміну вікової структури населення, збільшення тривалості життя. Наявність у стаціонарах великої кількості дітей раннього віку зв'язано, з одного боку, зі зниженням неспецифічних сил організму матері, з іншого боку – з недосконалістю імунітету в немовлят в цілому, особливо в недоношених дітей, новонароджених з дефектами фізичного і психічного розвитку, що рідко виживали в минулому.
Зниження неспецифічних захисних сил організму в населення земної кулі в цілому в силу його еволюційної непідготовленості до умов життя, що швидко змінюються, в зв'язку з бурхливим науково-технічним прогресом і його тіньовими сторонами – забрудненням навколишнього середовища, екологічною кризою, зміною умов життя населення (гіподинамія, стрес, несприятливий вплив на організм шуму, вібрації, магнітних полів і інших факторів). Тонкі механізми захисту, що забезпечують підтримку сталості внутрішнього середовища організму і захист від чужорідної генетичної інформації, формувалися протягом тисячоріччя, але вони виявилися недосконалими при стрімких змінах умов життя за останні 40 років.
Усе більш широке використання складної техніки для діагностики і лікування, що вимагає особливих методів стерилізації. Використання приладів і апаратури нерідко приводить до травмування слизових оболонок і шкіряних покривів, формуючи «ворота» для збудників інфекцій.
Повільна психологічна перебудова частини клініцистів, що, як і раніше, розглядають більшість ВЛІ (пневмонія, пієлонефрит, запальні захворювання шкіри, підшкірної клітковини й ін.) як неінфекційну патологію і несвоєчасно здійснюючих чи зовсім не проводячих необхідні профілактичні і протиепідемічні заходи.

Содержание