5. Зміст теми:

Останні роки проблема внутрішньолікарняних (нозокаміальних) інфекцій вийшла на перший план в системі санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення лікувально-профілактичних закладів як в Україні, так і у всесвітньому масштабі. Наукова медична громадкість вимушена визнати, що ера антибіотиків, яка налічує вже понад п’ятдесят років, привела до непередбачуваних наслідків у розвитку класичного епідемічного процесу. Внутрішньолікарняні штами мікроорганізмів, що знаходились під пресом антибіотичних та дезинфекційних препаратів в умовах їх хибного застосування, придбали якісно новий рівень чутливості і здатність швидко пристосовуватись до несприятливих умов. Традиційний пейзаж мікроорганізмів – збудників найбільш поширених гнійно-септичних інфекції, набув принципово іншого вигляду, значно урізноманітнившись за рахунок умовно патогенних, або навіть сапрофітних видів.

В Україні в умовах сьогодення критична ситуація з внутрішньолікарняними інфекціями (ВЛІ) поглиблюється також за рахунок довготривалої і болісної трансформації всієї системи медичної допомоги та традиційного бракування коштів на достатній рівень утримання муніципальних лікувальних закладів.

Загроза неспинного розповсюдження ВЛІ посилюється цілим рядом факторів, серед яких ріст кількості лікувальних установ, створення нових видів медичного інструментарію, приладів, лікувальних препаратів, впровадження нових видів інвазійних (інструментальних) діагностичних та лікувальних втручань, збільшення кількості хворих з пригніченим імунітетом, соціальні негаразди серед більшості населення.

Найбільше поширення в Україні набули внутрішньолікарняні гнійно-септичні інфекції (до 85%), частота виникнення яких коливається від 3 до 35%. На традиційно високому рівні зберігається внутрішньолікарняна захворюваність на вірусний гепатит В, шлунково-кишкові захворювання. Останніми роками відомо безліч випадків зараження людей в лікарні вірусом СНІДу.