logo search
модуль 2

Методи визначення величини крововтрати

1. Метод Лібова

Об'єм крововтрати визначається після зважування серветок, які просочені кров'ю

Об'єм крововтрати = В/2 х 15% (при крововтраті менше 1000 мл)

або

Об'єм крововтрати = В/2 х 30% (при крововтраті більше 1000 мл)

де В - вага серветок, 15% і 30% - величина помилки на навколоплідні води, дезрозчини.

2. Формула Нельсона

Процентне співвідношення загального об'єму крововтрати розраховується наступним чином:

0,036 х вихідний об'єм крові/ маса тіла х гематокрит

Вихідний об'єм крові (мл/кг) = 24/0,86 х вихідний гематокрит х І00

3. Визначення крововтрати за щільністю крові і гематокриту:

Щільність крові,

кг/мл

Гематокрит

Об'єм крововтрати, мл

1057-1054

44-40

До 500

1053-1050

38-32

1000

1049-1044

30-22

1500

Менше 1044

Менше 22

Більше 1500

4 Шоковий індекс Альговера

Шоковий індекс=ЧСС/АТс

де ЧСС- частота серцевих скорочень; АТС - систолічний артеріальний тиск

У нормі індекс Альговера =1.

За значеннями індексу можна зробити висновки про величину крововтрати

Індекс Альговера

Об'єм крововтрати (у % від ОЦК)

0,8 та менше

10%

0,9-1,2

20%

1,3-1,4

30%

1,5 та більше

40%

Примітка: індекс Альговера не інформативний у хворих з гіпертонічною хворобою.

  1. Гематокритний метод Мооге

КВ = ОЦК (н) х (ГТ (н) - ГТ (ф) / ГТ (н)

де КВ- крововтрата; ОЦК (н) - нормальний ОЦК; ГТ (н) - гематокрит у нормі (у жінок -42); ГТ (ф) - гематокрит фактичний, визначений після зупинки кровотечі та стабілізації гемодинаміки.

6. Для орієнтовного визначення об'єму крововтрати у вагітних можливе використання модифікованої формули Мооге:

КВ = (0,42-ГТ (ф)) / М х 75 х 0,42

де: КВ - крововтрата (мл); М - маса тіла вагітної (кг); ГТ (ф) - фактичний гематокрит хворої (л/л).

Доцільно проводити надання допомоги за наступною схемою:

  1. Оцінка загального стану породіллі та величини крововтрати (див. нижче).

  2. Термінове обстеження (рівень гемоглобіну, гематокрит, коагулограма, група та резус фактор, біохімічний аналіз крові).

  3. Катетеризація периферичних (або і центральних) вен в залежності від стану жінки.

  4. Випорожнення сечового міхура.

  5. Введення утеротонічних засобів: в/в крапельно окситоцин 10-20 ОД на 400 мл фізіологічного розчину,

  6. Ручне обстеження матки під внутрішньовенним наркозом (оцінка цілісності матки, особливо лівої стінки, видалення згортків крові, залишків плаценти та оболонок).

  7. Огляд пологових шляхів та зашивання розривів.

  8. З метою зменшення крововтрати рекомендована тимчасова бімануальна зовнішня або внутрішня компресія матки.

  9. Зовнішній масаж матки (20-30 с через 1 хв.).

  10. У разі продовження кровотечі – мізопростол 800 мкг ректально.

  11. Відновлення ОЦК та крововтрати (див. розділ ''Геморагічний шок'').

  12. При крововтраті 1,5% від маси тіла і тривалій кровотечі слід застосувати хірургічне втручання в обсязі екстирпації матки без придатків, а при необхідності - перев'язування внутрішніх клубових артерій.

  13. При продовженні кровотечі після екстирпації матки – туга тампонада черевної порожнини та піхви (до зупинки кровотечі черевну порожнину не зашивати).