4.4 Вентиляція виробничих приміщень
Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.
Основна вимога до вентиляційних систем – це вилучення з приміщення забрудненого, вологого або нагрітого повітря та подача на йог місце чистого повітря, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.
За способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно).
Залежно від призначення – для подачі чи видалення повітря або для того й іншого одночасно – вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною.
За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.
На виробництвах часто влаштовують комбіновані системи вентиляції (загальнообмінні з місцевою і т. ін), а в окремих випадках і аварійну вентиляцію, як правило, вона проектується витяжною.
Системи вентиляції мають бути пожежо – й вибухобезпечними, простими в облаштуванні не переохолоджувати приміщення, не створювати надмірного шуму, бути надійними в експлуатації та економними. Крім паспорта на кожну вентиляційну установку складають журнал експлуатації.
Природна вентиляція
Природна вентиляція відбувається внаслідок різниці температури повітря в приміщенні і ззовні, а також у результаті дії вітру. Різниця температур обумовлює надходження холодного повітря у приміщення й видалення з нього теплого повітря. Під дією вітру з навітряного боку будівлі виникає, підвищений тиск, а з підвітряного – розріджений. Розрідження зумовлює витяжку теплого й забрудненого повітря з приміщення, а на його заміну надлишок тиску зумовлює надходження свіжого повітря.
Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою.
Провітрювання здійснюється завдяки перепадам температури і сили вітру через вікна та кватирки і за рахунок інфільтрації – просочування повітря через вікна, нещільності вікон, дверей і будівельних матеріалів. Площа вікон, кватирок і фрамуг, що забезпечують природну вентиляцію має становити від 2-х до 4% площі підлоги.
Організована природна вентиляція – це аерація. Для аерації у стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря , а у верхній частині – спеціальні ліхтарі для видалення відпрацьованого повітря.
Щоб посилити природну вентиляцію у виробничих приміщеннях встановлюють витяжні труби з дефлекторами на 1,5-2м вище гребня даху в зоні ефективної дії вітру. Вітер, що обтікає дефлектор створює знижений порівняно з атмосферним тиск, внаслідок чого по витяжній трубі вгору рухається повітря з приміщення й видаляється у навколишнє середовище.
Для боротьби з надлишками тепла аерація має перевагу втому, що величезні об’єми повітря(мільйони м/г) подаються і видаляються без вентиляторів і повітропроводів. Аерація дешевша й простіша в експлуатації порівняно з механічними системами вентиляції.
Недоліком природної вентиляції є те , що вона мало ефективна за високих температур зовнішнього повітря, особливо у безвітряну погоду.
Механічна вентиляція
У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється за допомогою вентиляторів. Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною, яку проектують на тих виробництвах де можливе надходження у повітря значної кількості шкідливих або вибухонебезпечних речовин.
Аварійна вентиляція вмикається автоматично при досягненні граничної концентрації небезпечних речовин і має забезпечувати 8-12 кратний повітрообмін за годину.
Механічна робоча вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою або комбінованою.
Щоб забезпечити нормальний повітрообмін необхідну кількість повітря визначають відповідно до наявних шкідливих чинників характерних для конкретного виробництва.
Необхідний повітрообмін (м/год) є основною величиною для визначення параметрів вентиляційної системи та вибору необхідного вентиляційного обладнання.
За принципом роботи вентилятори бувають осьові, відцентрові й діаметральні. Вентилятори виготовляються різних розмірів і кожному з них відповідає номер, який показує величину діаметра робочого колеса в дециметрах .
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення відповідного мікроклімату у всьому об’ємі приміщення. Цей вид вентиляції має дві системи – припливну й витяжну, які одночасно подають у приміщення чисте повітря у нижню частину, а з верхньої зони видаляють забруднене.
Приймальні пристрої для забору зовнішнього повітря розміщують над покрівлею будівель, якщо відсутні викиди повітря, забрудненого шкідливими речовинами або якщо ці викиди відведені за межі аеродинамічної тіні, яку створює вітер, що набігає на будівлю.
Для приміщень в яких має бути надійний повітрообмін влаштовують припливно-витяжну загальнообмінну вентиляцію. Цей вид вентиляції облаштовують у приміщенні, де виділяється значна кількість шкідливих речовин і де витяжка має бути на 10% більшою ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялися у сусідні приміщення.
У цій системі вентиляції використовують не лише зовнішнє повітря, а й повітря приміщень після його очищення. Повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією. Вона використовується в холодний період року з метою економії тепла, що витрачається на підігрівання припливного повітря. Для рециркуляції використовуються лише повітря тих приміщень, де відсутні виділення шкідливих речовин.
Припливна механічна вентиляція проектується в приміщеннях зі значними тепловиділеннями і невисокою концентрацією шкідливих речовин. Ця система вентиляції забезпечує подачу чистого зовнішнього повітря у приміщення, а видалення забрудненого повітря здійснюється через вентиляційні отвори, фрамуги, дефлектори.
Витяжна загальнообмінна вентиляція проектується там де відсутні викиди шкідливих речовин та невелика кратність повітрообміну, а також у допоміжних, побутових та складських приміщеннях.
Повітря до складу якого входять вибухонебезпечні або неприємнопахнущі речовини видаляють в атмосферу вище рівня аеродинамічної тіні, яку створює будівля. Цього досягають за допомогою високих труб («факельні» викиди).
Загальнообмінну припливно-механічну вентиляцію приміщень без природного провітрювання проектують так, щоб забезпечувати в них не менше двох припливних і двох витяжних вентиляційних установок, з продуктивністю кожної не менше 50% потрібного повітрообміну. Об’єм подаваємого повітря засобами механічної вентиляції має становити не менше 60 м3/год на одного працюючого, але не менше однократного повітрообміну за годину. Дозволяється проектувати по одній припливній і одній витяжній установці тільки тоді, коли вони забезпечені резервним вентилятором, який автоматично включається при зупинці робочого.
Порядок розрахунку вентиляційної мережі є такий:
вибирають конфігурацію мережі;
визначають поперечні розміри повітроводів;
розраховують опір мережі;
за каталогом підбирають вентилятор і електродвигун
Основним завданням розрахунку вентиляційних систем є визначення кількості повітря (м3/год), необхідного для його надходження або вилучення з приміщення.
Повітрообмін визначають розрахунковим шляхом за конкретними даними про кількість шкідливих виділень (теплоти, вологи, пари, газу, пилу).
Розрахунки повітрообміну для проектування вентиляційних систем мають на меті забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану у робочій зоні виробничого приміщення.
- 1.2 Шкідливі та небезпечні виробничі чинники
- 1.3 Виробничий травматизм та професійні захворювання
- 1.4 Причини виробничого травматизму та професійних захворювань
- 1.5 Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці
- 1.5.1 Основні положення законодавства про працю та охорону праці
- 1.5.2 Принципи державної політики в галузі охорони праці
- 1.5.3 Право громадян на охорону праці
- 1.5.4 Соціальний захист потерпілих на виробництві
- 1.5.5 Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- 1.5.6 Відшкодування шкоди працівникам за ушкодження здоров’я
- 1.5.7 Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і не шкідливих умов праці та обов’язки працівників щодо виконання нормативних актів
- 1.5.8 Державні нормативні акти про охорону праці
- 1.6 Відповідальність за порушення законодавчих та нормативно–правових актів про охорону праці
- 1.6.1 Дисциплінарна відповідальність
- 1.6 Відповідальність за порушення законодавчих та нормативно–правових актів про охорону праці
- 1.6.1 Дисциплінарна відповідальність
- 1.6.2 Адміністративна відповідальність
- 1.6.3 Матеріальна відповідальність
- 1.6.4 Кримінальна відповідальність
- Тема 2. Державне управління та організація робіт з питань охорони праці на виробництві
- 2.1 Організація охорони праці на підприємстві
- 2.2 Органи державного управління охороною праці
- 2.2.1 Система управління охороною праці
- 2.2.2 Функції управління охороною праці
- 2.2.3 Управління охороною праці на підприємстві
- 2.2.4 Організація служби охорони праці
- 2.3 Навчання з питань охорони праці
- 2.4 Нагляд і контроль за станом охорони праці
- 2.4.1 Органи державного нагляду за станом охорони праці
- 2.4.2 Повноваження й права органів державного нагляду за станом охорони праці
- 2.4.3 Громадський контроль з охорони праці
- 2.4.4 Функції комісії з питань охорони праці на підприємстві
- 2.4.5 Відомчий та адміністративний контроль за станом охорони праці
- 2.5 Розслідування та облік нещасних випадків профзахворювань та аварій на виробництві
- 2.5.1 Розслідування нещасних випадків
- 2.5.2 Повідомлення про нещасні випадки, порядок розслідування та ведення їх обліку
- 2.5.3 Спеціальне розслідування нещасних випадків
- 2.5.4 Розслідування й облік хронічних професійних захворювань
- 2.5.5 Розслідування та облік аварій
- 2.6 Аналіз причин виробничого травматизму та професійних захворювань
- 2.6.1 Методи аналізу причин травматизму і професійних захворювань
- 2.7 Заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань
- Тема 3. Фактори санітарно-гігієнічних умов праці та контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства
- 3.1 Загальні положення про санітарно-гігієнічні умови праці
- 3.2 Державне санітарне законодавство
- 3.3 Санітарно-епідеміологічний нагляд і його роль в профілактиці професійних захворювань
- 3.4 Оцінка умов праці
- 3.5 Вплив умов праці на функціонування організму
- Тема 4. Класифікація умов праці за шкідливими чинниками та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам
- 4.1 Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці
- 4.2 Метеорологічні умови та їх вплив на організм
- 4.3 Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами
- 4.3.1 Виробничий пил
- 4.4 Вентиляція виробничих приміщень
- 4.5 Освітлення виробничих приміщень
- 4.5.1 Вимоги до виробничого освітлення та його вплив на зорову функцію
- 4.5.2 Природне освітлення
- 4.5.3 Штучне освітлення
- 4.5.4 Методи розрахунку штучного освітлення
- 4.6 Вібрація
- 4.6.1 Причини вібрації та характеристика основних вібраційних параметрів
- 4.6.2 Дія вібрації на організм
- 4.6.3 Заходи та засоби захисту від вібрації
- 4.7 Шум, ультразвук та інфразвук
- 4.7.1 Виробничий шум та його основні характеристики
- 4.7.2 Дія шуму на організм людини
- 4.7.3 Методи та засоби захисту
- 4.7.4 Ультразвук
- 4.7.5 Інфразвук
- 4.7.6 Іонізуюче випромінювання
- 4.8 Електромагнітні випромінювання (емп)
- 4.9 Випромінювання оптичного діапазону
- 4.9.1 Інфрачервоне випромінювання
- 4.9.2 Ультрафіолетове випромінювання
- 4.9.3 Лазерне випромінювання
- 4.10 Санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробничих підприємств
- 5.4.2 Дія електричного струму на організм людини
- 5.4.6 Класифікація виробничих умов за рівнем електробезпеки
- Тема 6. Пожежна безпека
- 6.1 Загальні відомості про пожежі
- 6.1.2 Поняття про пожежу та пожежну безпеку
- 6.1.3 Причини пожеж
- 6.1.4 Негативні й шкідливі чинники пожеж
- 6.2 Пожежонебезпечні властивості матеріалів та речовин
- 6.2.1 Теоретичні основи процесу горіння
- 6.2.2 Класифікація видів горіння
- 6.2.3 Група горючості матеріалів та речовин
- 6.2.4 Показники пожежної та вибухової небезпеки
- 6.2.5 Особливості горіння горючих матеріалів
- 6.2.6 Особливості горіння рідких речовин
- 6.2.7 Особливості горіння пиловидних матеріалів
- 6.2.9 Умови самозаймання речовин
- 6.3 Пожежовибухонебезпечність об'єктів
- 6.3.2 Класифікація приміщень будівель та зовнішніх установок за вибухопожеж та пожежною небезпекою
- 6.3.3 Вимоги щодо вибухо- і пожежобезпеки при використанні електроустановок
- 6.4 Система попередження пожеж
- 6.4.1 Основні засади системи попередження пожеж
- 6.4.2 Вимоги до системи попередження пожеж
- 6.5 Система пожежного захисту
- 6.5.1 Вимоги до системи пожежного захисту
- 6.5.2 Заходи щодо попередження розповсюдження пожежі
- 6.5.3 Ступінь вогнестійкості будівель та споруд
- 6.5.4 Пожежна сигналізація