7.2. Поживні речовини — білки, жири, вуглеводи
Білки або протеїни (від рrotos — перший).
Це найбільш необхідні для життя органічні речовини життя, що побудовані з амінокислот і використовуються в організмі на:
побудову нових та відновлення пошкоджених клітин і тканин;
— синтез ферментів, які забезпечують утворення потрійних сполук;
— створення онкотичного тиску та утримання води в клітинах і тканинах;
— підтримку постійної хімічної реакції внутрішнього середовища;
— переміщення інших поживних речовин;
— утворення енергії.
Усі білки поділяють на повноцінні й неповноцінні. Це залежить від співвідношення в їхньому складі незамінних амінокислот, тобто наскільки співпадають відносні рівні окремих амінокислот у білках із їхнім умістом в організмі людини, настільки такі білки повноцінні.
Незамінні амінокислоти — це амінокислоти, які у достатній кількості не можуть утворити клітини людського організму, а замінні — це такі, потребі в яких може задовольнятись завдяки власному синтезу клітинами печінки та інших тканин.
Повноцінними білками вважають білки м'яса, риби, сиру, молока, яєць. Відносні рівні незамінних амінокислот у цих білків схожі з білками, із яких побудовано людське тіло.
Неповноцінні білки містяться у рослинних продуктах, а також до них належить, желатин із сполучної тканини тварин.
Згідно з нормами ВООЗ, потреба дорослої людини у білках становить 1,01 г на 1 кг маси тіла, але при дії стресових факторів потреба зростає на 10%, у тому числі при важкій праці, під час вагітності для побудови тіла плода, під час грудного вигодовування.
Білки не відкладаються про запас, ті які надійшли понад потребу, використовуються як джерело енергії. Якщо недостатньо надходить білків із їдою, то використовуються білки крові, печінки, м'язової та сполучної тканин.
Жири або ліпіди (від lipos — жир).
До них належать жирні кислоти, холестерин та речовини, які з них утворились. Вони використовуються як енергетичний матеріал, входять до складу мембран, є попередниками регулюючих речовин — стероїдних гормонів, простагландинів тощо. Раціон людини повинен містити 90-100 г жиру, у тому числі 30-35 г рослинної олії.
Велике значення мають поліненасичені жирні кислоти, які входять до складу клітинних мембран, мієлінових оболонок нервових клітин, простагландинів та стабілізують стінки капілярів судин. Потреба в ненасичених кислотах — 10 г на добу.
Останнім часом зростає виробництво й використання маргаринів, але вони виробляються шляхом гідрогенізації, тобто приєднання водню до ненасичених зв'язків, тому ці продукти не здатні задовольняти потребу в рослинних оліях, як основних джерелах ненасичених жирних кислот.
Холестерин — це важливий компонент мембран, із нього утворюються печінкою жовчні кислоти, синтезуються у статевих залозах та наднирниках стероїдні гормони. У хребетних тварин міститься багато холестерину в нервовій тканині, наднирниках, еритроцитах. Серед продуктів його багато знаходиться в печінці, яйцях, молочному жирі, а у рослинах його немає, лише аналоги, які називаються фітостеринами, їх чимало в оліях та пилку.
Доросла людина щодня споживає майже 750 мг холестерину, крім того, в печінці його синтезується 1 г на добу. Нормальний рівень холестерину крові не перевищує 5,2 мМ/л або 2 г/л.
Основна причина атеросклерозу — надлишок жирів у харчах, особливо насичених жирних кислот та холестерину. Саме зменшення засвоєння насичених жирних кислот та холестерину, більше споживання ненасичених жирних кислот має важливе значення для профілактики в людей інфаркту міокарда, інсульту.
Вуглеводи
Вони забезпечують 50-55% потреби людини в енергії, а в деяких державах, зокрема в Україні, навіть до 70%.
При нестачі вуглеводів енергія утворюється шляхом розщеплення жирів і білків, але тоді в крові накопичуються токсичні кетонові тіла. Глюкуронова кислота, потрібна для знешкодження в печінці деяких токсинів, також утворюється з вуглеводів. Клітини центральної нервової системи лише вуглеводи можуть використовувати як енергетичний матеріал.
. Фрукти та овочі вміщують велику кількість харчових волокон, які сповільнюють всмоктування цукру, запобігають перетворенню його на жири. Цього не можна сказати про одержані з рослин крохмаль і цукор, тому що під час виділення та рафінації від них відділяють майже всі інші речовини.
Засвоєння вуглеводів із різних продуктів складає 85-98%. Споживання у великій кількості рафінованого цукру дуже шкідливо для людини. Щоденне споживання 50-70 г цукру зумовлює утворення 40-45 г резервного жиру, тому нормою споживання на рік є не більше 6 кг цукру.
Зростання у крові глюкози стимулює функцію підшлункової залози, тому збільшується виділення інсуліну, завдяки йому із глюкози швидко утворюється багато насичених жирних кислот та холестерину, які надходять у кров. Зниження у крові глюкози підвищує апетит і людина споживає ще більше вуглеводів, прокладаючи собі шлях до ожиріння та атеросклерозу.
В останні роки широко використовуються замінники цукру: фруктоза, сорбіт, ксиліт, аспартат, цикломат тощо. Однак споживання великої кількості продуктів, які містять значну кількість жирів та вуглеводів, залишається суттєвою загрозою, як здоров'ю взагалі, так і сексуальному здоров'ю.
Зменшення енергетичної цінності продуктів харчування в СІНА в період з 1968 до 1977 роки забезпечило зниження смертності від хвороб серцево-судинної системи на 22%, від інсульту — на 32%.
Співвідношення білків, жирів, вуглеводів у повноцінному раціоні складає 1:1,2:4,6. Нестача поживних речовин призводить до зменшення маси тіла, зниження працездатності, порушення росту і розвитку організму, зниження резистентності тощо.
Баластні речовини (клітковина, пектини) майже не перетравлюються в кишечнику людини, але вони зв'язують воду та токсичні сполуки, стимулюють перистальтику, сприяють нормальній роботі кишечнику та попереджають інтоксикацію.
Баластні речовини використовують для профілактики й лікування ожиріння, гіпертонічної хвороби, ішемії серця, злоякісних утворень, вони забезпечують виведення з організму металів (алюмінію, свинцю, цинку тощо), радіонуклідів, токсинів, холестерину (тобто попереджають атеросклероз).
Добова потреба кожної людини у клітковині та пектині становить 25-30 г. Дуже багато пектинів у яблуках, буряках, цитрусових, спіруліні, а клітковини в овочах та фруктах.
- Оглавление
- Розділ 1.Поняття про валеологію. Об'єкт, метод та методологічні основи, історія розвитку науки
- 1.1. Валеологія як наука
- 1.2. Здоров'я та хвороба
- 1.3. Об'єкт валеології
- 1.4. Методологічні основи валеології
- 1.5. Основні завдання валеології
- 1.6. Початок та історія розвитку валеології
- 1.7. Дефініції та понятійний апарат
- 1.8. Вплив екологічних факторів на здоров'я людини
- Розділ 2. Людина та її здоров'я з позиції системного підходу
- 2.1. Людина як система, феномен людини, принципи її організації, свідомість і несвідомість, біополя
- 2.2. Давні холістичні системи
- 2.3. Здоров'я та його механізми з позиції системного підходу
- Розділ 3. Діагностика індивідуального здоров'я
- 3.1. Класифікація діагностичних моделей
- 3.2. Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками
- 3.3. Діагностика рівня здоров'я за прямими показниками
- 3.4. Діагностика рівня здоров'я за резервами біоенергетики
- Розділ 4. Валеологічні аспекти психічного здоров'я
- 4.1. Поняття про психіку здоров'я, структура психіки
- 4.2. Природні особистості психіки
- 4.3. Набуті у процесі життя особливості психіки. Вчення про стрес, загальний адаптаційний синдром
- 4.4. Механізми психічного та фізіологічного стресу
- 4.5. Наслідки стресу
- 4.6. Профілактика психічного стресу та корекція його наслідків
- 4.7. Сучасні підходи до психічного оздоровлення
- Розділ 5. Репродуктивне здоров'я та хвороби, що передаються статевим шляхом
- 5.1. Фізіологія репродуктивної системи
- 5.2. Статевий цикл людини та статева поведінка
- 5.3. Загальне уявлення про репродуктивну здатність, репродуктивний потенціал
- 5.4. Фактори формування та збереження репродуктивного здоров'я
- 5.5. Статева культура, як передумова репродуктивного здоров'я
- 5.6. Венеричні хвороби як фактор ризику репродуктивного здоров'я
- Розділ 6. Оздоровлення, механізми управління здоров'ям
- 6.1. Залежність здоров'я людини від стану хребта
- 6.2. Механізм оздоровчої дії фізичних вправ
- 6.3. Методи загартовування
- 6.4. Масаж
- Розділ 7. Функції органів травлення. Принципи оздоровчого харчування
- 7.1. Їжа та характер харчування
- 7.2. Поживні речовини — білки, жири, вуглеводи
- 7.3. Вітаміни (від vita — життя)
- 7.4. Мінеральні речовини (від minera - - руда)
- 7.5. Голодування, фізичні процеси під час голодування
- 7.6. Використання голодування з метою оздоровлення
- Розділ 8. Дихання та механізм оздоровлення організму дихальною гімнастикою
- 8.1. Механізм газообміну між повітрям та тканинами організму
- 8.2. Регуляція дихання
- 8.3. Дихання як спосіб оздоровлення
- Розділ 9. Загальне уявлення про серцево-судинну систему
- 9.1. Серце та його функції
- 9.2. Будова та функція судин
- 9.3. Порушення діяльності серцево-судинної системи та їх запобігання
- Розділ 10. Медико-соціальні проблеми наркотизму
- 10.1. Наркоманія та її розповсюдження
- 10.2. Вплив наркотиків на фізичне та психічне здоров'я, репродуктивну функцію людини
- 10.3. Вплив алкоголю на організм людини
- 10.4. Вплив паління на організм людини
- 10.5. Заходи боротьби з наркоманією
- Розділ 11.Види та форми насильницької поведінки
- 11.1. Поняття насильницької поведінки, її ознаки та класифікація
- 11.2. Агресивність та її природа
- 11.3. Насильство у сімейних відносинах, насильство проти жінок та дітей
- 11.4. Попередження та подолання насильства: міжнародний досвід та роль правоохоронних органів