logo search
ленка-пенка

Поняття календарного і біологічного віку.

Біологічний може передувати календарному тоді ми говоримо про передчасне старіння. Біологічний вік визначається комплексною характеристикою функціонального стану різних систем, але чітких критеріїв для його визначення, на жаль, немає.

Даний процес обумовлений як впливом факторів зовнішнього середовища (кліматичних, професійних, соціально-економічних, екологічних, побутових та ін.), так і дією різних, особливо хронічних, захворювань на функції визначених систем і органів людського організму. Передчасне старіння виявляється на 4-5-му десятилітті, це одна із причин ранньої дезадаптації, обмеження інтересів, незадоволення життям, дестабілізації особистості. На даному етапі важливим завданням геронтології є не тільки будь-яким чином продовжити життя, скільки навчитися своєчасно розпізнавати суттєві ознаки старіння і, головне, контролювати їх розвиток.

Пенсійний вік, пенсійне забезпечення, рівень зубожіння, соціальна допомога, субсидії, пільги – все це нині сплелося у тугенький клубок проблем. Як їх вирішать заплановані реформи?

Нелегке завдання, якщо врахувати, що населення нашої країни, за міжнародними показниками, не належить до „молодих”: питома вага осіб, які старші 60 років, сягає уже за 20 процентів. Це високий показник. „Демографічне навантаження” теж виглядає значуще: на 1000 людей працездатного віку – 300 осіб непрацездатного (по Черкащині цей показник ще вищий – 332). Кількість жінок старшого віку при цьому значно перевищує кількість чоловіків.

Як їм усім сьогодні при цьому живеться?

Мова йде не тільки про матеріальне забезпечення, що, безумовно, надзвичайно важливо: це базис, і одна тільки думка про те, що старі люди можуть шукати „поповнення” свого харчового „кошика” у сміттєбаках, викликає непримиримий протест. Добре, сільські люди про цей „кошик” дбають своїм городом, а міські пенсіонери?.. І це ті, хто в першу чергу, як показує досвід, стають до кас, щоб оплатити комунальні послуги: цих боргів, як засвідчує громадське опитування.Але поруч з тривогою за пенсії і здатністю самих себе забезпечувати, у людей літнього віку є й інші проблеми. Одна з них – це так звана „пенсійна хвороба”: у чоловіків і жінок, які припинили фахову діяльність, втрачається відчуття власної значущості, погіршується фізичний стан, порушується психічне здоров‘я. Це справді нелегкий „перехідний період”, який не кожна людина здатна успішно подолати сама, без підтримки інших.

Самотність – це теж серйозна проблема літніх людей, і вона має тенденцію поглиблюватися: за офіційною статистикою, кількість осіб старшого віку, які проживають самотньо і не мають дітей (втратили їх, діти живуть не поруч) - ця кількість зростає. Разом з тим, як зазначають спеціалісти, самотні люди у віці 70 років і старші, як правило, потребують тимчасової або постійної сторонньої допомоги. Це виконання важкої домашньої роботи, ремонтних робіт, роботи на присадибній ділянці, заготівлі на зиму продуктів харчування, палива тощо. Зима, погана погода, ускладнення хронічних захворювань – усе це ще більше ізолює літніх людей, без сторонньої допомоги їм просто не справитися.

Ця допомога може бути представлена різними структурами й організаціями: державними, благодійними, релігійними, волонтерськими, бізнесовими. Широка поінформованість населення щодо діяльності цих структур, координація їхніх зусиль, роз‘яснення соціально-правових факторів людям старшого віку, які користуються послугами цих організацій, - все це на сьогодні потребує уваги. Як і потреби та запити членів родини, на плечі яких в першу чергу лягає турбота про догляд за літніми людьми.

Звичайно, не можна обійти увагою проблеми здоров‘я. За даними фахівців, усі люди старші 60 років мають потребу в тих чи інших видах амбулаторно-поліклінічних послуг, потребують стоматологічної допомоги, протезування зубів, суглобів, забезпечення якісними слуховими апаратами, лікування катаракти очей тощо.

Кажуть, старість – не радість.

І це те, що ми сьогодні, судячи з наявних голосів, сприймаємо як даність, як суспільний стереотип. Але стереотипи час від часу слід переглядати і міняти. З тим, щоб в недалекому майбутньому ми в повний голос могли заявити: старість в Україні – це один з наступних, по-своєму цікавих і активних, періодів життя.

Спільними зусиллями ми маємо подбати про активне довголіття в нашій країні. Це позбавить усіх нас настроїв песимізму і тривоги про власне старіння і „старіння” країни в цілому.

Зрілі люди потребують догляду. Ця непорушна істина, яка підкріплена не лише етичними нормами, а й відповідними законами, не завжди дотримується сучасними людьми. Часто це відбувається через те, що людям просто не вистачає часу для догляду за своїми літніми батьками або родичами. До того ж, звичайна людина, що не володіє медичними навичками, просто не може здійснювати відповідний догляд.

Спеціально для тих людей, які не мають можливості доглядати за своїми близькими, існує так звана патронажна служба, в якій працюють висококваліфіковані фахівці з догляду за літніми людьми. Цих фахівців називають патронажними сестрами чи доглядальницями. Доглядальниця особливо потрібна людям похилого віку, які страждають від тих чи інших захворювань і потребують постійного лікування. Патронажна сестра зможе надати своєчасну і кваліфіковану допомогу вашим літнім родичам.

Якщо літні родичі не мають важких і складних захворювань, то для догляду підійде будь-яка порядна патронажна сестра з досвідом роботи, навіть без наявності медичної освіти. Інша справа, якщо ваші немолоді родичі страждають від важких захворювань, і ви не маєте можливості належним чином доглядати за ними. У цьому випадку вам просто необхідно найняти професійну доглядальницю, яка володіє відповідними навичками та кваліфікацією. У разі гострої необхідності, патронаж може надати вам і вашим літнім родичам незамінну послугу, аж до порятунку життя. Професійна патронажна сестра, яка здатна впоратися з будь-якою екстремальною ситуацією, володіє спеціалізованим медичним утворенням, що дозволяє їй працювати з людьми похилого віку, незалежно від їх захворювань, віку і ступеня рухливості.

Захворювання в більшості геріатричних пацієнтів

• пов'язані з закономірними віковими змінами. Найчастіше вони прогресують і протягом довгого часу без особливих явних больових явищ. І тільки якісь додаткові фактори можуть привести до яскравої маніфестації хвороби. До таких факторів відносять надмірне фізичне навантаження, інфекційні хвороби, простуди, стреси.

“Айсберг"

• Для людей похилого віку характерна множинність патології. При детальному обстеженні можна знайти зміни в різних системах організму. Патологію літніх людей порівнюють з айсбергом, в якому 6/7 об'єму схованого під водою. Скарги хворого свідчать про верхівку цього айсберга. Детальне розпитування і обстеження хворого дозволяє побачити весь "айсберг".

Хвороби старших людей

• В середньому у старої людини можна виявити не менше п'ятьох хвороб одночасно. Найчастіше поєднуються атеросклероз судин серця і мозку, артеріальні гіпертензії, хронічний бронхіт, пухлини, гіперплазія простати, цукровий діабет, психічна депресія, катаракта, туговухість та ін.

Особливості перебігу захворювань різних органів.

l Геріатричні хворі можуть страждати на хвороби, які виникли в них ще в молоді роки. Але в них можуть виникати і гострі, в тому числі інфекційні хвороби. Вікові особливості організму накладають відбиток на перебіг цих захворювань. Особливостями їх при цьому будуть: атиповість, відсутність яскравих проявів хвороби.

Діагностика , лікування, догляд за хворими старшого віку має свої особливості і часто ті методи, які використовують у молодих пацієнтів, не використовують у старих людей. Причини цього наступні:

1.Повільний і часто замаскований перебіг пневмоній, ЇМ, туберкульозуl легень, цукрового діабету, пухлин.

2.Інші механізми розвитку хвороб (виразка при атеросклерозі).

3.Прихований перебіг катастроф в черевній порожнині, що вимагає невідкладного хірургічного втручання.

4.Гострі хвороби часто набувають субхронічної форми.

5.Ступінь важкості ураження організму не відповідає незначно вираженій симптоматиці захворювання.

Методика збору анамнезу і особливості обстеження хворих старшого віку.

Клінічні прояви хвороби , особливості психіки старшої людини вимагають певних особливостей в проведенні опитування і обстеження пацієнта. Вікові зміни впливають на психологію старої людини, його орієнтацію в довкіллі.

Опитування такого хворого, який має порушення з боку декількох систем. триває значно довше, як опитування молодої людини. Треба брати до уваги, що у старої людини мають місце зниження слуху, зору і взагалі сповільнена відповідна реакція.Якщо хворий постійно носить окуляри, або слуховий апарат, то ці допоміжні речі потрібно використовувати під час опитування.

Розмова з геріатричним хворим§ Говорити треба чітко, повільно, не кричати у вухо хворого. Обличчя людини, що веде опитування повинно бути достатньо освітленим, тому що рух губ при розмові в певній мірі допомагає хворому зрозуміти звернену до нього мову. Іноді зниження слуху може бути обумовлене наявністю сіркових пробок у вухах. Тому після видалення їх опитування доцільно повторити.

§ Якщо хворий прийшов з родичами, то спочатку треба поговорити з ними (але у відсутності хворого). Це дозволяє виявити особливості особистості хворого, його взаємовідносини з родичами, можливості сім'ї в проблемі забезпечення домашнього догляду за пацієнтом. У випадку наявності змін з боку психіки опитування хворого обов'язково проводиться з участю рідних.

Класична форма анамнезу для старої людини складається:

1) опитування по системам

2) перенесені захворювання, операції

3) сімейний анамнез

4) соціальний

5) режим харчування

6) лікування, що отримував

7) психіатричний і сексуальний анамнез.

Соціальний анамнез дозволяє вияснити такі моменти:

1) місце, умови проживання

2) склад сім'ї, взаємовідносини з рідними

3) контакт з друзями, знайомими

4) чи отримує допомогу від соціальних служб

5) працездатність, задоволення від роботи. У непрацюючих вияснити, як пережито припинення трудової діяльності.

6) Відношення до смерті чоловіка (дружини), якщо така відбулась, чи немає тенденції до самоізоляції, самотності.

Особливості медсестринського догляду за хворими похилого і старого віку

• Загальний догляд за хворими похилого і старого більш складний і вимагає від медперсоналу більшої уваги і часу, ніж звичайний догляд. Понятгя "догляд за хворими" включає в себе не тільки фізичний догляд, але й відновлення порушених психічних і фізичних функцій, підтримання або розвиток соціальних зв'язків хворого з родиною і суспільством, в яке він може повернутись, та медичним закладом або закладом соціальної допомоги, в якому він знаходиться.

Основним принципом догляду є повага до особистості пацієнта, прийняття його таким, який він є, з всіма його недоліками (фізичними, психічними, подразливістю, розумовими розладами). Медсестра повинна знати, що ці недоліки в більшості випадків - прояв хвороби, а не старості і відповідний догляд може покращити стан здоров'я.

Система сечовиділення

Ø В процесі старіння значно змінюється функція апарату сечовиділення і функція нирок. Зменшується концентраційна здатність нирок і в зв'язку з цим компенсаторно збільшується нічний діурез. Крім того, нічний діурез може бути наслідком подразнення сфінктерів сечового міхура, гіпертрофії простати у чоловіків, серцевої недостатності у кардіологічних хворих. Треба вияснити, як часто про_кидається хворий вночі для діуреза, в якій мірі це порушує сон і дати йому нічний посуд.

Ø При частому нічному діурезі можна порадити хворому не пити безпосередньо перед сном, але це треба робити обережно, бо зменшення введення рідини менше Іл/добу може привести до загальної інтоксикації (накопичення продуктів обміну).

Гігієнічне купання хворих похилого віку

· Бувають нещасні випадки при купанні в ванні: слизька ванна, слизька підлога, втрата свідомості від занадто гарячої води, серцевий напад тощо. Тому стару людину треба попередити, що спочатку ванну наповнюють водою роблять необхідну температуру, а потім можна сідати в ванну.

· Взагалі ж в геріатричній практиці краще використовувати душ, а не ванну. В залежності від стану хворий приймає душ стоячи, сидячи або його обмиває персонал на спеціальній кушетці в теплій ванній кімнаті.. Не треба приймати душ >35°, направляти гарячий струмінь на голову.

· Опори, гумові килимки, термінова сигналізація - обов'язкове обладнання ванної кімнати. Присутність медпрацівника при купанні пацієнта бажана, а в ряді випадків-обов'язкова. Ванна не повинна закриватись з внутрішнього боку.

Догляд за хворими, що перебувають на ліжковому режимі: Тривалий ліжковий, режим веде до значних змін структури і функції, виникненню таких ускладнень, як гіпостатична пневмонія, тромб емболія, затруднений сечопуск, інфекція сечових шляхів, пролежні, зниження апетиту, загальної слабість У хворих виникають м’язові атрофії, збільшується виведення кальцію, зменшується рухливість суглобів, приєднуються запори, безсоння, психічні порушення, депресія. Особливо страждає серцево-судинна система. Внаслідок гіподинамії, детренованості швидко знижуються адаптаційні можливості серця і судин з відповідною симптоматикою (серцебиття, задишка).

Дефекація:У людей похилого та старого віку часто виникають запори. Іноді вони пов'язанні з їжею, що не включає баластних речовин (овочі, фрукти, хліб грубого помолу ), гіподинамією, обмеженням рідини, прийомом медикаментів. В лікуванні запорів треба враховувати, що клізми у старих людей частіше викликають подразнення кишок ніж у молодих. То саме відноситься і до ректальних свічок.

Принципи фармакотерапії в геріатрії

1. Недопустимість поліпрагмазії.

2. Лікування основного захворювання.

3. Несприятлива дія ліків на організм у старих людей вища, ніж у молодих.

4. В старості пристосування до токсичних речовин значно знижене.

5. Дози антибіотиків і антибактеріальних препаратів не зменшують.

6. Для попередження мед. інтоксикації слідкувати за повноцінним харчуванням і достатнім питним режимом.

7. В зв'язку із звиканням до снодійних, знеболюючих, заспокійливих препаратів рекомендують часто замінювати одне одним.

8. Доцільно використовувати комплекс різних препаратів в менших дозах, які діють аналогічно, але на різні ланцюги хвороби.

9. Часто можливість виникнення алергічної реакції на медикаменти.

Геріатричні засоби -- це група медикаментів, які впливають на старіючий організм шляхом загальної стимулюючої дії, нормалізації порушеного обміну і функцій організму, підвищують тонус і трофіку ЦНС. До них відносять: 1) вітаміни групи В, вітамін А, вітаміни Е, РР

2) Мікроелементи (мідь, цинк, кобальт, калій, та ін.)

3) Новокаїн.

4) Гормони щитовидної залози, анаболічні.

5) Тканинні стимулятори (плацента, ФІБС).

6) Апілакатерапія (0,01 2 рази на день під язик впродовж 20 днів).

7) Адаптогени (приймати екстракт з кореню женьшеню, елеутерококу, дибазол (0,01/добу).

Зовнішні ознаки старіння: зміна форми і статури тіла; уповільнення і порушення координації ходи; швидка психічна і фізична втомлюваність; зниження працездатності; поява на лиці зморшок;випадання, посивіння волосся; зниження гостроти зору і слуху; пам'яті; адекватності сприймання ситуації.

Внутрішні ознаки старіння:

• 1) зниження активності умовних і безумовних рефлексів

• 2) м’язової сили і м’язового тонусу

• 3) погіршення діяльності ссе, органів травлення, виділення

• 4) пригнічення системи імунного захисту

• 5) порушення адаптації організму проти дії хворобливих чинників.)

Механізм старіння: Молекулярні і клітинні механізми старіння.

1. Зміни клітин. Виникають порушення синтезу білка, структури, ДНК, хроматину. 2. Порушення клітинної біоенергетики; знижується потреба в кисні, зменшується активність дихальних ферментів, змінюється обмін ліпідів. В крові зростає вміст холестерину, тригліцеридів, знижується активність ліпази. Все це сприяє розвитку атеросклерозу.

3. Зменшення клітинної маси. Число нейронів в мозку зменшується на 10-50%, нефронів в нирках на 30-50%; альвеол легень - на 30-50%. Загибель частини клітин веде до підвищення навантаження на клітини, що залишились. Це сприяє їх гіперфункції і швидкій зношуваності.

4. Цитоморфологічні зміни: в клітинах збільшується кількість ядер, зменшується кількість мітохондрій.

5. Функціональні зміни: змінюється функція клітин, нейрони гірше сприймають інформацію, секреторні клітини менше декретують речовини, знижується збудливість клітин, падає активність водія ритму серця.

6. Неодночасність старіння клітин різних типів.

Нейрогуморальні механізми старіння

  1. Порушення гормональної регуляції.

У чоловіків зменшується концентрація тестостерону крові, у жінок - естрадіолу і прогестерону. Знижується активність системи гіпоталамус-гіпофіз-щитовадна залоза. В процесі старіння спостерігається інсулінова недостатність. В той же час змінюється реакція нервових центрів на дію гормонів. Це сприяє порушенню регуляції внутрішнього середовища організму. Таким чином, механізми старіння достатньо різноманітні, але вони тісно пов'язані між собою і є різними ланками одного ж і того процесу.

Попередження передчасного старіння.

1. Достатня фізична активність людини.

2. Усунення психоемоційних перевантажень.

3. Збалансоване харчування, відмова від переїдання.

4. Відмова від шкідливих звичок (лікування зловживання алкоголем).

5. Первинна і вторинна профілактика хронічних захворювань (атеросклероз ГХ, бронхіти, хвороба ШКТ).

6. Використання геріатричних середників.

7. Забезпечення достатньої тривалості сну (не менше 7 год.).

8. Дотримання раціонального режиму праці і відпочинку.

Не дивлячись на те, що людина може мати 60-ть і більше років, вона може залишатися досить активною і стійкою до захворювання. Головною умовою активного довголіття має бути здоровий спосіб життя та постійна робота над собою.

Еліксир безсмертя поки що не винайдено. І «пігулок від старості» теж немає. Але є безліч найрізноманітніших медикаментів, які ефективно протидіють різноманітним хворобам — супутникам старіння. Є вітаміни, які зміцнюють організм у цілому. Однак «хімія», тобто ліки, у невмілих руках — навіть лікаря, не кажучи вже про хворих, які практикують самолікування, — не корисна, а шкідлива. Усе більшої популярності останнім часом набувають нетрадиційні методи лікування. До речі, всупереч назві, вони традиційніші, ніж медикаментозна терапія. Ось, приміром, лікувальне голодування чи розвантажно-дієтична терапія. Десятиденне голодування зі спеціальною підготовкою, творить чудеса. Лікує артрити, артрози, зціляє від бронхіальної астми, шкірних захворювань . Тільки голодувати потрібно не як-небудь. Необхідний суворий контроль: кожні три дні аналіз крові та кардіограма, постійне вимірювання тиску. Вдома голодувати можна, але не бажано.

Секретів активного довголіття аж три. Перший — безперервно вести активне трудове життя. Причому це стосується і праці фізичної, і інтелектуальної, і творчої. Гляньте на Миколу Амосова — він не тільки біологічно не старий, у нього вираз обличчя молодий! Другий секрет — потрібно бути аскетом у розумних межах. Комфортно-сите життя «демобілізує» організм. І третє: всі довгожителі — оптимісти. Крім того, вони люди доброзичливі й неегоїстичні. Звичайно, домогтися зараз такого стану душі важко. Але хто намагається — житиме довше. Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соціальна ізоляція, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори – все це є причиною погіршення здоров'я.

Хоча побутові умови людей покращилися, проте поспіх, брак часу, великий потік інформації (потрібної і непотрібної) негативно позначаються на стані здоров'я сучасної людини.

Негативний вплив на організм людини чинять шкідливі відходи виробництва, що потрапили у навколишнє середовище. Природа неспроможна утилізувати їхню велику кількість. Тому разом із їжею, водою, повітрям до організму надходять і шкідливі речовини. А скільки шкідливих звичок (паління, зловживання спиртними напоями, пристрасть до наркотиків та ін.) набуло людство, і всі вони згубно впливають на здоров'я людини.

Залишається актуальною й сьогодні думка Гіппократа, яка полягає в тому, що єдина причина всіх хвороб – невідповідність між можливостями організму і вимогами, котрі висувають йому умови і спосіб життя. Досягнення науково-технічного прогресу, розвиток суспільства, соціальна сутність людини все більше деформують її біологічну природу. Одне із завдань суспільства – запобігти несприятливому впливові на все живе на планеті, у тому числі на здоров'я і довголіття людей. Вітчизняними і зарубіжними вченими встановлено, що на здоров'я людини впливає ряд факторів, згрупованих певним чином. Встановлено, що здоров'я людини на 20% залежить від стану довкілля. Це означає, що у людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я може бути кращим, ніж у людей, які живуть в екологічно забрудненій місцевості. Наприклад, мешканці сільських регіонів дихають чистішим повітрям порівняно з міськими жителями, котрі вимушені дихати повітрям, забрудненим вихлопними газами машин і шкідливими відходами підприємств. Відходи промислових підприємств потрапляють до навколишнього середовища, забруднюючи повітря, воду, грунт, на якому ростуть плодові культури, трав'янисті рослини, що є їжею не тільки для людини, але й для тварин, у тому числі й домашніх. Тому часто людина споживає екологічно забруднені продукти, що негативно позначається на стані її здоров'я. До іншої групи факторів (20%) належить генетичний фактор (спадковість). Відомо, що у батьків, які ведуть здоровий спосіб життя, є всі передумови для народження здорових дітей. Також доведено, що передумови негативної спадковості

можна частково чи повністю усунути, дотримуючись здорового способу життя.Хоча питаннями збереження та зміцнення здоров'я займається система охорони здоров'я, учені-спеціалісти стверджують, що здоров'я людини залежить від неї лише на 10 %. До функцій системи охорони здоров'я відносять професійну діагностику захворювань, висококваліфіковане лікування хворих, ефективність лікарських препаратів, профілактичну роботу лікарів щодо попередження захворювань.

Самостійна робота № 5 «Участь сімейної медичної сестри в організації та проведенні диспансеризації пацієнтів з відхиленням у стані здоров’я»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Н А К А З

08.08.2006 № 545

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

25 жовтня 2006 р.

за № 1150/13024

Про впорядкування ведення медичної

документації, яка засвідчує випадки

народження і смерті

{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

охорони здоров'я

№ 157 ( z0402-11 ) від 23.03.2011 }

Відповідно до Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 року N 326

( 326-93-п ), та з метою дотримання рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я і вдосконалення ведення первинної медичної облікової документації Н А К А З У Ю:

1. Затвердити форми первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення та видачі (додаються)

- медичне свідоцтво про народження (форма N 103/о); - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о ( z1151-06 ); - лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о ( z1152-06 ); - фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о ( z1153-06 ); - лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма N 106-2/о ( z1154-06 ).

2. Уважати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) від 03.07.95 N 124 ( z0266-95, z0267-95, z0268-95, z0269-95 ) "Про вдосконалення ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.08.95 за N 266/802 (зі змінами).

3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, начальникам Головного управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації та управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації:

3.1. Забезпечити впровадження нових зразків форм первинної облікової документації лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106/о ( z1152-06 ), лікарського свідоцтва про перинатальну смерть (форма N 106-2/о ( z1154-06 ), фельдшерської довідки про смерть (форма N 106-1/о ( z1153-06 ), медичної довідки про народження (форма N 103/о), медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о ( z1151-06 ) з 01.01.2007 в усіх закладах охорони здоров'я незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності.

3.2. Організувати проведення інструктивних нарад для лікарів лікувально-профілактичних закладів, бюро судово-медичної експертизи, середнього медичного персоналу фельдшерсько-акушерських пунктів про порядок заповнення і видачі медичних документів, що засвідчують народження та смерть.

3.3. Забезпечити призначення в кожному лікувально-профілактичному закладі лікаря, відповідального за перевірку правильності заповнення лікарських свідоцтв про смерть, лікарських свідоцтв про перинатальну смерть і фельдшерських довідок про смерть, медичних свідоцтв про народження.

4. Керівнику Центру медичної статистики МОЗ України Голубчикову М.В., директору Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Моісеєнко Р.О. забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першогозаступника Міністра Весельського В.Л.

Показники ефективності диспансерного спостереження

Під показниками ефективності диспансерного спостереження слід розуміти показники, що оцінюють досягнення поставленої мети диспансеризації, кінцевих результатів. До показників ефективності диспансеризації можна віднести динаміка захворюваності та хворобливості за даними ЗВУТ для працюючих; загальної захворюваності з основної та супутньої патології; госпіталізованої захворюваності; інвалідизація, в тому числі первинна; летальність; результати диспансеризації за даними річних епікризів одужання, поліпшення, без змін, погіршення .

Оцінку ефективності диспансеризації слід проводити окремо за групами:

здорові, хворі особи, які перенесли гострі захворювання; хворі хронічними захворюваннями.

Критерієм ефективності диспансеризації здорових (I група диспансерного спостереження) є відсутність захворювань, збереження здоров'я і працездатності (відсутність перекладу в групу хворих).

Критерієм ефективності диспансеризації осіб, які перенесли гострі захворювання (II група диспансерного спостереження), є повне одужання та перекладів в групу здорових.

Критерієм ефективності диспансеризації осіб, які страждають хронічною патологією (III група диспансерного спостереження) є стійка ремісія (відсутність загострень захворювання).

Крім цього ефективність диспансеризації підтверджується показником захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (з випадках і днях) за конкретними нозологічними формами, з приводу яких хворі були взяті на диспансерний нагляд, якщо спостерігається його зниження. Показник порівнюють з показником за попередній рік чи за кілька років (найбільш повне уявлення про ефективність диспансеризації дає порівняння за 3 - 5 років); показник первинної інвалідності діспансерізіруемих; показник частки хворих, стан яких покращився протягом року (III група диспансерного спостереження); показник смертності осіб, які перебувають на диспансерному обліку (на 1000 діспансерізірованних);

Егогенія – негативний самовплив хворого, пов’язаний із установками, з якими він іде на прийом до лікаря, а також із переживанням страху перед обстеженням чи лікуванням.

У діяльності медичних працівників умисні злочини зустрічаються рідше, ніж необережні. Серед злочинів першої групи (умисні) найбільш суспільно небезпечним є ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 ККУ). Водночас серед необережних злочинів найбільш актуальними є неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 ККУ), вбивство через необережність (ст. 119 ККУ) і необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 ККУ)

Важливість визначення вини (тобто психічного ставлення медика до вчиненого правопорушення) не викликає сумнівів, оскільки від цього залежить і кваліфікація злочину, і санкції, що застосовуються. Поряд з формами вини мають значення також й інші складові суб'єктивної сторони вчинення злочину. Мова йде про мотиви, мету та емоції суб'єкта злочину при вчиненні суспільно небезпечного діяння. Злочини, які вчиняють лікарі з прямим умислом, завжди більш значущі, і з цієї причини наслідки їх більш негативні, ніж злочини, які вчиняються з непрямим умислом або які вчиняються з необережності. Тому, кажучи про профілактику злочинів, котрі вчиняють лікарі, слід зупинятися саме на тих, які вчинені з прямим умислом.

Обставини, які виключають злочинність діяння. З позицій медичного права вкрай важливо орієнтуватися у питаннях, пов'язаних з обставинами, що виключають злочинність діяння. Серед інших обставин, зазначених у розділі 8 ККУ, для вивчення кримінально-правової відповідальності медичних працівників мають значення два:

Щодо крайньої необхідності кримінальний закон визначає, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Класифікація і види злочинів, за які медичні працівники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох особливостей. Перша полягає у сприйнятті медика як загального суб'єкта вчинення злочину. Друга зводиться до сприйняття медичного працівника як спеціального суб'єкта вчинення злочину, пов'язаного з фактом здобуття медичної освіти. Керуючись такими особливостями, а також можливістю медика виконувати певні службові обов'язки, всі злочини, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, поділяються на три групи:

1.Професійні медичні злочини.

2.Службові медичні злочини.

3.Злочини, за які медичні працівники притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

До першої групи належать злочини, які пов'язані з професійною діяльністю медичних працівників. До суспільно небезпечних діянь, заборонених ККУ під загрозою покарання і пов'язаних з медичною діяльністю, належать:

Другу групу злочинів, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, складають суспільно небезпечні діяння, які пов'язані з виконанням медиком службових обов'язків. У ККУ передбачено склади злочинів у сфері службової діяльності. Деякі з них можуть мати відношення і до медичних працівників, але тільки до тих, які є службовими особами. Мова йде про такі злочини, як:

Невиконання професійних обов'язків означає, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов'язаний був вчинити. Неналежне виконання професійних обов'язків має місце у разі, коли медичний або фармацевтичний працівник виконує свої обов'язки не у повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності. Невиконання чи неналежне виконання професійних обов'язків може бути як одноразовим, так і систематичним. За ст. 140 можуть кваліфікуватись, зокрема, такі діяння: