Використання Реосорбілакту в терапії травматичного шоку

Пандемічний характер травматизму вже давно вважається встановленим фактором.Тяжкість ушкоджень невпинно зростає і за таких умов особливо актуальною є проблема лікування травматичного шоку , який реєструється в 60-65 % випадків травми і є основним чинником ранньої госпітальної летальності травмованих.В Україні одним з компонентів вирішення проблеми посттравматичної рідинної ресусцитації стало застосування інфузійних засобів на основі сорбітолу і натрію лактату.

На базі відділення анестезіології та інтенсивної терапії міської клінічної лікарні № 17 проводили дослідження.Після госпіталізації були рандомізовані 60 дорослих травмованих обох статей з крововтратою III-IV класів,або епізодом зниження систолічного артеріального тиску < 90 мм.рт.ст. для проведення запланованих клінічних експериментів.Рандомізацію не проводили для травмованих з пошкодженням серця,клінічними ознаками коагулопатії та очікуваною летальністю протягом < 24 год.Після остаточної зупинки видимої кровотечі або відразу після встановлення центрального венозного доступу у разі неможливості проведення одномоментного остаточного гемостазу хірургічним шляхом ( наприклад при ізольованій скелетній травмі та відсутності видимого джерела кровотечі) розпочали інфузію : в I групі (n=20)-800мл.Реосорбілакту із швидкістю 50-55 мл/хв; в II групі (n=20)- ідентичну інфузію 0.9 % ізотонічного розчину натрію хлориду;в III (n=20) групі – інфузію 500 мл венофундину.Після закінчення інфузії досліджуваних препаратів тривалістю в середньому 13 хв (min-10;max-16) в усіх групах рідинна ресусцитація не припинялася і продовжувалася інфузією 1200 мл 0.9 % ізотонічного розчину натрію хлориду із швидкістю 25-27 мл /хв. Досліджувані групи на підставі відсутності достовірної статистичної різниці між показниками були визнані однорідними за віком,статтю,тяжкістю ушкодження,тяжкістю стану при госпіталізації,видом травми, її структурою,об’ємом та складом попередньої інфузійної терапії.Характеристика груп частково наведена в табл.1.

Перед інфузією досліджуванних препаратів та відразу після її завершення визначали такі показники гемостазу:активований частковий тромбопластиновий час(АЧТЧ),протромбіновий час (ПЧ),міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) та кількість тромбоцитів.Протягом 60 хв. Від початку інфузії методом імпедансної кардіографії (ІКГ) з використанням монітору (DASH 3000 та модуля SOLAR) досліджували серцевий та ударний індекси, індекс швидкості,частоту скорочень серця,вміст рідини грудної клітки(ВРГК) та визначали розрахунковий індекс доставки кисню.Для виялення статево-обумовлених змін ВРГК досліджували як в основних так і у підгрупах,виділених за статевою ознакою.Статистичну обробку проводили в програмному середовищі STATIS-TICA 6.0

Всі результати статистичної обробки наведені з точністю відповідних експериментальних показників.В роботі статистично достовірною вважалася різниця при імовірності помилкового спростування нульової гіпотези менше 5 % ( Р < 0.05)

Результати та їх обговорення.Діапазон нормальних значень показника ВРГК залежить від статі: для чоловіків 30-50 кОм,для жінок 21-37 кОм.Усереднене значення початкового ВРГК у чоловіків(n=42)всіх груп знаходилося в межах норми – (46+-5); у жінок (n=18) становило 39 кОм і недостовірно (Р=0.088) перевищувало верхню межу норми.Незважаючи на недостовірність перевищення,ми вважаємо, що слід звернути увагу на високе значення ВРГК у жінок в стані травматичного шоку,оскільки це може свідчити про певну статево-обумовлену реакцію жіночого організму на травму та до госпітальну ресусцитацію у вигляді збільшення понад норму гідратації органів грудної клітки(насамперед легеневої паренхіми).

Динаміка ВРГК після інфузії досліджуваних препаратів зображена на рис.3

В усіх досліджуваних групах ВРГК достовірно збільшився ( Р<0.05) і залишався достовірно більшим від норми протягом 60 хв. Максимальні значення спостерігалися на 25-й хвилині в групах Реосорбілакту та венофундину(+4% і +3% відповідного початкового значення)та на 15-й хв.в групі 0.9% NaCL(+4%).За всіма вимірюваннями достовірна різниця між досліджуваними препаратами була відсутня (Р>0.05).

Слід зазначити,що цей факт,а також відсутність зменшення ВРГК в групі Реосорбілакту спростовують робочу гіпотезу про здатність препарату зменшувати гідратацію органів грудної клітки(насамперед паренхіми легенів,яка була раніше висунута авторами на підставі результатів пілотного дослідження.Щодо причини збільшення ВРГК в усіх групах,то хоча і неможна повністю виключити,що помірне підвищення (max +4%) могло відбутися за рахунок збільшення внутрішньо судинної складової ВРГК,наростання гідратації поза судинного сектора органів грудної клітки як причина більш імовірна,оскільки у першому випадку збільшення ВРГК не було б таким тривалим(протягом 60 хв) і супроводжувалося більш помітними коливаннями(наприклад ,відразу після припинення інфузії).