45.Поширення льодовиків на Земній кулі.

Льодовик - це скупчення багаторічного льоду на суходолі. Нині льодовики охоплюють 11 % суходолу. Розрізняють материкові (передусім у Гренландії та Антарктиді) та гірські льодовики. Материк Антарктида покритий льодовим панциром завтовшки 4000 м і містить майже 90 % льоду всієї земної кулі.

Межа, вище якої снігу випадає більше, ніж встигає розтанути, називається сніговою лінією. Вона є нижньою межею утворення льодовиків. На різних широтах висота снігової лінії не однакова, від кількох сотень метрів — у полярних широтах до 4500 м — біля екватора. В горах України немає льодовиків.

Гірські та покривні льодовики

Льодовики, що покривають вершини, схили і долини гір вище від снігової лінії, називають гірськими. До їх довгих льодових язиків, як у річку, впадають льодовики-притоки. Одним з найдовших є льодовик Беринга на Алясці в Північній Америці — 220 км. Потужні, великі за площею льодовики називають покривними. Покривними є льодовики Антарктиди й Гренландії, які під дією сили тяжіння сповзають, відколюються й утворюють величезні брили льоду - айсберги, що дрейфують в океані. Вони досягають величезних розмірів — від кількох десятків кілометрів завдовжки і до 200 м заввишки. Близько 90% об'єму айсберга перебуває під водою.

Багаторічна мерзлота

Понад сто років тому на урвистому березі річки Індигірки, що тече в північно-східній частині Євразії, мисливець-евенк знайшов величезну волохату голову й два великих ікла, схожих на бивні слона. Чутка про цю знахідку дійшла до Петербурзької академії наук. Споряджена в далеку тундру експедиція знайшла лише обгризені собаками туші та жмутки шерсті. Це були рештки мамонта. Згодом такі знахідки почастішали. Тварини добре збереглися, хоча й пролежали в землі десятки тисяч років. Зберегла мамонтів багаторічна мерзлота — шар мерзлої землі з постійною температурою — нижчою від 0°С.

Багаторічна мерзлота утворилася в льодовикову епоху, де територія земної поверхні не була покрита льодом, а середньорічні температури були дуже низькими. Вона збереглася в тих районах, де й нині середньорічні температури повітря нижчі за 0°С. Потужність шару мерзлоти різна — від кількох метрів до одного кілометра. Інколи на глибині кількох метрів трапляються шари льоду до 60м. Його називають викопним льодом.

Більше поширення багаторічна мерзлота має в Північній півкулі — в Північній Америці та Євразії вона охоплює 25% площі. За умов багаторічної мерзлоти утворюються верхові болота, позаяк вона відіграє роль своєрідного водонепроникного шару. У районах поширення багаторічної мерзлоти, де верхній шар прогрівається влітку, бувають осідання і здуття окремих ділянок поверхні. Це ускладнює спорудження будинків і шляхів сполучення.