44.Завислі наноси. Мутність води.

Наноси – це тверді частинки, утворені внаслідок розмивання русел і ерозії водозборів, що їх переносять водотоки та течії у водойми.

Завислі наноси - це наноси, які у завислому стані переносить водний потік.

Рухомі наноси - це наноси, переміщувані водним потоком у придонному шарі, які рухаються, ковзаючись, перекочуючись чи стрибками.

Донні наноси - наноси, які формують річкове русло, заплаву чи ложе водойми, взаємодіючи з водною масою.

Стік наносів - переміщення наносів під час поверхневого стоку води.

Річковими наносами називаються тверді частинки, які переносяться потоком і формують руслові і заплавні відклади. Річкові наноси утворюються з продуктів вивітрювання, денудації і водної ерозії гірських порід і ґрунтів. Водна ерозія – це руйнування земної поверхні під дією води, що тече.

Під дією сили тяжіння вода, що стікає по земній поверхні, здійснює певну роботу, величина якої залежить від маси води і падіння річки. Робота водного потоку (кг • м/с) визначається за формулою:

Де Q – витрата води, м3/с;

H – падіння річки, м.

Якщо мати на увазі, що 1 квт дорівнює 102 кг • м/с, то потужність потоку (квт) можна виразити у вигляді:

З наведених формул виходить, що чим більший похил річки, тим більшу енергію вона має при однаковій кількості води. Тому водна ерозія, при однаковій величині стоку, на крутих схилах більша, на пологих – менша. Інтенсивність водної ерозії залежить також від опору розмиву поверхні, по якій стікає вода. Опір поверхні залежить від властивостей ґрунтів і порід, рослинного покриву на цій поверхні. Різні види ґрунтів неоднаково піддаються розмиву. Наявність рослинного покриву зменшує інтенсивність ерозії. Діяльність людини (значне розорю¬вання басейну, вирубка лісу) сприяє збільшенню інтенсивності ерозії.

В ерозійному процесі розрізняють схилову і руслову ерозію.

Схилова ерозія – це розмив і змив ґрунтів і гірських порід сніговими і дощовими водами, які стікають по схилах долини. Схилову ерозію поділяють на площинний змив і яркову ерозію. Площинний змив спостерігається у тому випадку, коли виникає тимчасова густа сітка малих струмків, яка здійснює руйнування і винос продуктів руйнування одночасно з усієї площі. До яркового типу схилової ерозії відносять лощини, утворені концентрованими потоками, які не можуть бути згладжені (зруйновані) в процесі звичайного обробітку ґрунту.

Руслова ерозія – це розмив водним потоком корінних порід дна і берегів русла. Руслову ерозію поділяють на бокову і глибинну. Бокова ерозія приводить до планового переміщення русла, а глибинна до зміни його (русла) висотного положення. Найнижча площина, до рівня якої потоком зносяться продукти руйнування, називається базисом ерозії. Базисом ерозії для річки є рівень водойми, в яку вона впадає. Продукти ерозії з поверхні басейну є основним джерелом формування річкових наносів; розмив дна і берегів русла становить незначну їх частину.

Господарська діяльність в межах басейну з порушенням природоохоронних вимог, призводить до підвищення інтенсивності ерозійних процесів, і як наслідок, до збільшення мутності води в річці і кількості наносів.

Річкові наноси, в залежності від характеру руху в потоці, поділяються на завислі і волочені. Такий поділ умовний, тому що в залежності від швидкості одні наноси можуть переходити в інші. Для рівнинних річок завислі наноси є більш вагомими у формуванні річкових відкладів. У річок гірських районів частка волочених наносів у загальному об’ємі твердого стоку значно збільшується.

Кількість завислих наносів, які утримуються в одиниці об’єму води, називається мутністюводи (). Мутність води визначається на гідрологічних постах і вимірюється в г/м3. За даними спостережень складаються карти мутності води для певних територій. В межах Хмельницької області середньорічна мутність змінюється від 25-50 г/м3 в північних районах (басейн річки Горинь) до 500 г/м3 і більше – в південних (басейн Дністра). До кількісних характеристик твердого стоку, крім мутності води, відносяться: витрата наносів, об’єм стоку наносів, модуль стоку наносів.

Витрата наносів (R) – це кількість наносів (в кг), яку переносить річка через поперечний переріз за одиницю часу (за секунду), і визначається за формулою:

Де  – мутність води;

Q – витрата води .

Об’єм стоку наносів (W) – це сумарна кількість наносів, яку переносить річка за деякий проміжок часу (рік, сезон, місяць), і визначається у тоннах. Для визначення об’єму стоку наносів користуються формулою:

Де T – кількість діб в періоді, за який визначається об’єм стоку;

R – витрата наносів.

Модуль стоку наносів (MR) – це стік наносів з 1 км2 басейну (водозбору) за рік, (т/рік з 1км2)

Де F – площа басейну.