75. Живлення річок

Виділяють чотири види живлення річок: снігове, дощове, льодовикове, підземне. Дощове живлення Дощ характеризується шаром опадів (мм), тривалістю (хвилини, години, доба), інтенсивністю випадання (мм/хв, мм/рік) і площею поширення (км2).

Зі збільшенням інтенсивності, площі поширення і тривалості дощу збіль-шується величина паводка. Чим більше відношення між площею поширення дощу і площею басейну, тим також більша величина можливого паводку. По-повнення підземних вод відбувається під час тривалих опадів. Якщо вологість повітря незначна і сухий ґрунт у період випадання дощу, то необхідно більше витратити води на випаровування й інфільтрацію і тому величина дощового стоку менша. Навпаки, якщо дощі випадають на добре зволожений ґрунт при зниженій температурі повітря, то вони дають велику величину стоку. Снігове живлення В помірних широтах основними джерелами живлення річок являються води, що накопичуються в сніговому покриві. Сніг, у залежності від товщини снігового покриву, щільності і запасів води, під час танення може утворити різ-ний шар води. Запаси води, снігу в басейні залежать від величини опадів узим-ку, що визначаються кліматичними умовами і розподіляються по площі басей-ну нерівномірно в залежності від висоти місцевості, експозиції схилів, нерівно-стей рельєфу, впливу рослинності та ін. Слід розрізняти процеси сніготанення і водовіддачі снігового покриву, тобто надходження на поверхню ґрунту води, яка не утримується снігом. Сні-готанення починається після досягнення температурою повітря позитивних значень і виникнення позитивного теплового балансу на поверхні снігу. Водо-віддача розпочинається після сніготанення і залежить від фізичних властивос-тей снігу – зернистості, капілярних властивостей тощо. Стік виникає тільки пі-сля початку водовіддачі. Весняне сніготанення поділяють на три періоди: 1. Початковий період – сніг залягає суцільним покривом, танення спові-льнене, водовіддача снігового покриву практично відсутня, стік ще не форму-ється;2. Період сходу основної маси снігу – починається інтенсивна водовідда-ча, виникають проталини, швидко наростає величина стоку; 3. Період закінчення танення – закінчується танення запасів снігу. Зона одночасного танення – це територія, де в даний момент відбувається танення снігу. Ця зона обмежена фронтом танення – лінія, що відділяє зону танення снігу від області, в якій ще не відбувається танення і тилом танення – лінія, що відділяє зону танення від області, в якій вже не має снігу. Ця зона пе-реміщується восени на північ, а в горах – угору вздовж схилів. Підземне живлення Воно визначається характером взаємодії підземних (ґрунтових) і річко-вих вод. Залежить від взаємного положення рівня води в річці і рівня ґрунтових вод. У випадку постійного гідравлічного зв’язку річки і ґрунтових вод ріки отримують підземне живлення на протязі року, окрім періоду повені. Льодовикове живлення Це живлення мають тільки ті річки, що витікають із районів високих гір, і які мають льодовики. Величина щорічного льодовикового живлення річок у се-редньому складає 412 км3, тобто 1 % від загального об’єму річкового стоку..

Уперше роль клімату в живленні річок відзначив О. І.Воєйков (1884). Сьогодні вважається, що річки є продуктом клімату на загальному фоні ланд-шафту. Кількість води, яку одержують річки від того або іншого джерела жив-лення, неоднакова в різних районах і залежить в основному від кліматичних умов. Так, в жарких районах, де снігу не буває і ґрунтові води залягають на значній глибині, єдиним джерелом живлення річок є дощі. В районах із холод-ним кліматом, тривалою і сніжною зимою основна роль у живленні річок на-лежить талим і ґрунтовим .