Розділ 2 методи психології Науковий метод: сутність, структура, застосування.

Науку як своє­рідний, цілісний та самостійний спосіб пізнання світу визначають два його компоненти: предмет і метод. Якщо предмет — це чітко визначений зміст, якість та закономірність, в яких реальність (дій­сність) постає перед дослідником, то метод — це шлях — спосіб або засіб осягнення сутності предмета пізнання. Виникнення нової галузі наукового знання завжди пов'язане зі змістовою диферен­ціацією наукових уявлень людини про світ (об'єктивним процесом розвитку науки), виділенням сутнісно нового змісту в існуванні досліджуваної реальності (визначенням предмета) та побудовою засобів пізнання цієї реальності (створенням методу). Психологія як само­стійна наука виникла, визначивши свій предмет і свій метод.

Індивідуальний світ «Я» людини, взятий у психологічних законо­мірностях його народження, становлення, розвитку, здійснення та згасання, являє собою предмет психології. Система засобів цілісного пізнання даного предмета у єдності його дійсних, реальних та сутнісних, глибинних проявів має постати як науковий метод психо­логії. Науковий метод як такий — це змістовий синтез методології, методики та власне прийомів дослідження, які у своїй єдності зу­мовлюють побудову об'єктивного, цілісного та завершеного знання про предмет науки.

Методологія —це вчення про загальні точки зору, з яких повинен виходити дослідник психічної природи «Я» людини, про правила, яких він повинен дотримуватися в дослідженні, та про засоби, якими він має користуватися. Оскільки ці точки зору, правила та засоби не довільні, а визначені однією кінцевою метою — пізнати предмет науки таким, яким він є в дійсності, остільки будь-яка методологія грунтується на своєрідності предмета даної науки та передбачає попереднє пізнання його загальних, формальних власти­востей —саме тих властивостей, від яких залежать правила, прийоми та підходи даної науки.

Методологія науки постає у двох своїх якісних формах.

По-перше, вона дає уявлення про прийоми або техніки дослід­ження. Тобто, вона вивчає зовнішні та спеціальні ознаки групи явищ, які потребують особливих зовнішніх прийомів (засобів) їх пізнання. Так, у суспільних науках “технічна” методологія є вчінням про критичне (наукове) спостереження явищ соціального життя людини та взаємодії з цими явищами. До технічної методології може бути віднесене, наприклад, узагальнене уявлення про збір та перевірку історичних джерел (у методології історії) або про вміння тлумачити закони, використовувати їх стосовно окремих випадків, обґрунтовувати правову норму того чи іншого положення у зако­нодавстві (в методології права) чи уявлення про послідовну кваліфі­кацію психологічного стану людини (в методології психологічної науки).

По-друге, методологія може пізнавати ті широкі загальні власти­вості та співвідношення явищ, які відрізняють взагалі одну науку чи групу наук від інших, кожна з них має свою характерну точку зору, свої найвищі поняття (категорії), свої завдання. Так, суспільні науки вивчають явища життя людини, зумовлені її волею та свідо­містю, прагненням до конкретних цілей та ідеалів. Це ті моменти, які не мають місця серед суто природних явищ, тому й закономір­ності існування суспільних явищ сутнісно відрізняються від законо­мірностей існування явищ природних. Ця методологія є логічна, або філософська.

Філософська методологія є загальною для широкої сукупності явищ (наприклад явищ суспільного життя людини) і потребує систе­матичного, послідовного та логічного викладу, оскільки обґрунто­вується через логічний аналіз загальних формальних властивостей даної предметної сфери. Ця форма методології розкриває загальну своєрідність цілей конкретної науки чи галузі наукового знання — своєрідність, зумовлену загальними властивостями та змістом пред­мета науки. Філософською методологією суспільних наук, які вивча­ють закономірності взаємодії людини та суспільства, є філософія суспільства, або соціальна філософія. Філософською методологією психології — синтезованої за змістом науки про взаємодію людини й світу — є філософія людини.

Технічна методологія узагальнює та подає найдоцільніші та най­ефективніші способи й засоби наукового пізнання предмета науки. Оскільки психологія поєднує в собі ознаки і теоретичної, і приклад­ної дисципліни, її методологія розгортає поряд із засобами наукового пізнання також засоби практичного перетворення дійсного стану предмета — індивідуального світу «Я» людини. В уніфікованому вигляді технічна методологія являє собою синтез методики психо­логічного дослідження та методики перетворюючого психологічного впливу.

Методикою в науковому дослідженні прийнято називати проце­дуру або послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворюючих дій, операцій та впливів у цілому, які реалізуються в ході дослідження стосовно його предмета й спрямовані на розв'язання завдань дослід­ження. Як складова наукового методу психології методика може розглядатися на декількох рівнях: перший рівень — загальна м дика психологічного дослідження; другий — методика здійснення конкретного типу наукового дослідження (теоретичного, емпіричного, прикладного та ін.); третій —детально описана послідовність реалізації того чи іншого прийому, засобу, способу психологічного дослідження.