Констатуючий та формуючий експеримент.

У практиці вікової та педагогічної психології актуальним є використання так званого психолого-педагогічного (або формуючого) експерименту. Цей метод забезпечує простежування змін психологічних характеристик дитини в процесі активного педагогічного впливу дослідника на особистість. Метод дає змогу не обмежуватися реєстрацією фактів, що виявля­ються, а через створення спеціальних ситуацій розкривати зако­номірності, механізми, динаміку, тенденції психічного розвитку, ста­новлення особистості, виявляючи можливості оптимізації даного процесу. Саме тому метод широко застосовується при вивченні умов, принципів, шляхів формування особистості дитини, забезпе­чуючи поєднання психологічних досліджень з педагогічним пошуком та проектуванням найефективніших форм навчально-виховного про­цесу.

Методика реалізації психолого-педагогічного експерименту скла­дається з трьох етапів. Перший етап — констатуючий експеримент першого порядку, спрямований на встановлення існуючих на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища. В експерименті беруть участь дві групи учасників: а) основна група (або основна вибірка) та б) контрольна група (або контрольна вибірка). Основна група бере участь у всіх процедурах експерименту та проходить цикл формуючих впливів. Контрольна група виступає як еталон, взірець, за яким у порівнянні буде оцінюватися роз­виваючий та формуючий ефект експерименту. Таким чином, дослід­ження буде відбуватися в паралельному режимі, на відміну від ліній­ного.

Другий етап — власне формуючий експеримент. Він реалізується за допомогою спеціально побудованої дослідником експерименталь­ної моделі розвиваючих та формуючих впливів на предмет дослід­ження. Експеримент може поєднувати в собі процедури різного характеру: навчальні, ігрові, практичні тощо. Особливо важливим моментом проведення формуючих впливів є аналітична модель «роз­виваючого ефекту» експерименту — своєрідний «ідеальний образ» очікувань дослідника щодо результатів експерименту. Дана модель спеціально конструюється та вибудовується психологом на підго­товчому етапі дослідження. В дослідженні бере участь основна група учасників.

Третій етап — констатуючий експеримент другого порядку. На даному етапі організується «контрольне» дослідження, в якому беруть участь обидві групи учасників (основна та контрольна); метою дослідження є «зняття» емпіричних показників предмета пізнання після проведеної процедури формуючих впливів. Показники кон­трольної вибірки виступають еталоном порівняння для встановлення формуючого ефекту, досягнутого в роботі з основною групою. Надалі результати дослідження піддаються відповідному аналізу та викори­стовуються для встановлення або обгрунтування певних законо­мірностей розвитку психологічних властивостей особистості.

Вивчення продуктів діяльності. Один з найпоширеніших методів психологічного дослідження — вивчення продуктів діяльності. Метод являє собою систему дослідницьких процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності людини. Центральним моментом структури методу є поняття «продукт діяль­ності». Методичне визначення даного поняття дещо відрізняється від суто теоретичного його визначення. Так під продуктом діяльності особистості розуміються реально-практичні та ідеальні за формою вияви активності даної особистості щодо явищ об'єктивного та суб'єктивного світу. Пізнавальні або перетворюючі за змістом, вони виявляють індивідуальність конкретної людини в кожному з її діянь, спрямованих на пізнання або перетворення елементів довколишньої реальності.

Метод вивчення продуктів діяльності людини поєднує в собі кілька дослідницьких та аналітичних процедур, диференціація яких відбувається за ознакою предмета пізнання кожної з них. Так, виді­ляють:

1) аналіз особистих документів — листів, фотографій, щоден­ників, автобіографій тощо, якісно-кількісний аналіз яких дає цінний матеріал для психодіагностики, дослідження життєвого шляху осо­бистості, характеристик діяльнісних актів людини в ситуаціях змістовних взаємодій та ін.; 2) аналіз офіційних матеріалів групової, колективної та масової комунікації — записи розмов, дискусій, нарад, різноманітні устави, накази, оголошення, розпорядження, закони, правила, газети, радіо- і телепередачі, реклама, тощо; цей тип дослідницьких та аналітичних процедур застосовується, як правило, для вивчення соціальних процесів, явищ та їх проекцій на індивідуальне буття особистості; 3) аналіз продуктів діяльності — система процедур, спрямованих на дослідження та тлумачення змістових результатів діяльності людини — творчих, професійних, поведінкових, суспільних, самоорієнтованих тощо.

Якщо структура та логічна формалізація процедур перших двох типів дослідження є досить простою та універсальною (аналіз і тлумачення офіційних та неофіційних документів; письмових, вер­бальних або статистичних матеріалів; цифрової, зображувальної та «словесної» інформації; їхніх мовних та смислових компонентів; їхньої структурної та смислової організації; співвідношення в них суб'єктивного та об'єктивного змісту; реальної та індивідуальної їхньої «впливовості» на інші явища чи «відчуженості» від світу тощо), то третій тип дослідження є складнішим не тільки з формальної точки зору, а й з позиції його змістової насиченості. В психо­логічному погляді на реальність тих чи інших проявів індиві­дуального «Я» особистості кожний з цих проявів може вважатися «продуктом багатомірної та багаторівневої діяльності» людини, якщо за своєю структурою та змістом він організується в цілісний акт виявлення особистістю свого пізнавального чи перетворюючого ставлення до явищ світу (зовнішнього, об'єктивного, чи внутріш­нього. прихованого, світу свого «Я»). Тому залежно від сутності предмета дослідження та його цілей психолог може кваліфікувати конкретний вияв діяння людини як продукт її діяльності і вже виходячи з цього вибудовувати своє дослідження в межах процедури «аналіз продуктів діяльності».

Тоді змістовними моментами організації дослідження стануть:

1) на першому етапі — визначення сутності предмета дослід­ження як продукта специфічної (або універсальної) діяльності особистості та побудова теоретичної моделі цієї діяльності за струк­турою: зміст та цілеспрямованість діяльності — ситуативна та смислова організація простору діяльності — засобові компоненти діяльності (знаряддя, прийоми, засоби, техніки, технології —реальні та ідеальні) — процесуальне розгортання діяльності — продукт діяльності у його реальному та ідеальному визначенні; 2) на другому етапі — побудова «еталонної моделі» продукту діяльності, що досліджується, та аналітичне зіставлення еталону з реальним, досліджуваним продуктом; 3) на третьому етапі — цикл аналітичних і прогностичних дій щодо предмета свого дослідження та діяльності як цілого; статистичне або проективне тлумачення результатів дослідження; залучення отриманих даних у загальний емпіричний цикл взаємодій дослідника з особистістю — проекція та прогноз формуючих, розвиваючих, стабілізуючих тощо взаємодій.

Продукти діяльності, що підлягають аналізу в психологічному дослідженні, розрізняють також за ознакою «спонтанності —спря­мованої їх організації». Таким чином, той чи інший за змістом продукт діяльності особистості може бути одержаний для аналізу в умовах «змодельованої діяльності», яка спеціально організується дослідником. Звичайно, при цьому важливо отримати «чистий» результат, а тому діям дослідника в умовах ситуації моделювання діяльності ставиться ряд загальних (у дослідницькому плані) спеціальних (у плані змісту діяльності, що моделюється) умов.

Вивчення продуктів діяльності як метод психологічного дослід­ження широко використовується як у дослідницькій, так і в при­кладній сфері діянь психолога. В кожному конкретному дослідженні метод забезпечується необхідним набором аналітичних та тлумацьких процедур стосовно сутності предмета дослідження та цілей са­мого дослідження. За певних умов метод може використовуватися як основний у дослідженні, проте найчастіше виступає в психо­логічному пізнавальному акті як допоміжний.