Методи психологічного дослідження: функціональна диференціація.

Поняття «метод» використовувалося в стародавньому світі як сино­нім «учіння». Сьогодні у філософській літературі метод у широкому розумінні розглядається як форма практичного та теоретичного освоєння дійсності, що виходить із закономірностей досліджуваного об'єкта. Це — характеристика наукового методу, або методу на­укового пізнання світу; метод, таким чином, являє собою систему пізнавальних та перетворюючих засобів, прийомів, принципів та підходів, які може застосовувати конкретна наука для пізнання свого предмета.

У психології метод виступає також конкретним засобом реалізації психологічного пізнання предмета науки в конкретних умовах, з використанням конкретних прийомів дослідження та відносно кон­кретних характеристик досліджуваного предмета. Таким чином, ме­тод у психології слід розглядати на двох рівнях: 1) як науковий метод психології у системному визначенні його змісту та 2) як конкретний засіб психологічного дослідження, зміст якого визна­чається предметом конкретного дослідження та ситуацією реалізації даного дослідження.

Розрізняють універсальні та спеціальні методи психологічного дослідження. Універсальними називаються методи дослідження, які використовуються не тільки в психології, айв інших галузях на­укового знання: як у споріднених за змістом, так і ні. До універ­сальних методів належать спостереження, експеримент, бесіда, ан­кетування тощо. Спеціальні методи — це методи, які використо­вуються тільки в психологічному дослідженні або в близьких за змістом наукових пізнавальних актах. Так, тестування використо­вується і в психології, і в педагогіці, а соціометрія — також і в соціології. Проте ці методи є спеціальними у психологічному дослід­женні.

Функціональна диференціація методів психологічного досліджен­ня відбувається за ознакою змісту пізнавальних та перетворюючих дій, які реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предметом дослідження. Структурно ця диференціація відповідає етапам психологічного дослідження, на кожному з яких відбувається своєрідне функціональне поєднання типів пізнавальних та перет­ворюючих дій психолога-дослідника. Виділяють, таким чином:

1) методи теоретичного дослідження предмета психології;

2) методи емпіричного дослідження предмета;

3) методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження.

Досить часто в реальному психологічному дослідженні вико­ристовуються методи, техніки та прийоми, які у своїй процедурі поєднують елементи теоретизації, емпіричного пізнання та аналізу одержаних даних. Такі синтезовані методи спрощують методику дослідження та роблять процес дослідження більш компактним та більш інформативним в умовній одиниці часу. Тому представлена функціональна диференціація методів психологічного дослідження є досить умовною, але дає змогу розмежувати структурні та функ­ціональні складові циклу психологічного дослідження з метою фор­мування чіткого уявлення про хід наукового пізнавального акту психології.

Методи теоретичного дослідження, або методи теоретизації, за­безпечують реалізацію теоретичних пізнавальних дій психолога щодо предмета свого дослідження. Вони дають можливість не тільки уза­гальнити досвід психологічної науки у пізнанні конкретного класу явищ, а й побудувати таким чином власний пізнавальний акт, що сутність досліджуваного явища стане найбільш доступною та змістов­но розкритою. Теоретичне дослідження має не тільки забезпечити більш-менш повне з'ясування сутності досліджуваного явища, а й виявити основні закономірності його існування, взаємодії з іншими явищами, рушійні сили розвитку. В результаті використання спе­ціальних методів теоретизації психологічних явищ вдається побу­дувати теоретичну модель предмета дослідження, а на її основі — передбачити та змістовно визначити емпіричний цикл пізнавальних взаємодій з сутністю досліджуваного явища.

Методи емпіричного дослідження забезпечують дослідницьку вза­ємодію психолога з реальними, дійсними проявами сутності пред­мета дослідження, визначення її змістових характеристик та ознак у багатоманітності емпіричних свідчень. Система методів емпірич­ного дослідження психології відтворює можливі рівні проявів психо­логічного змісту явищ світу, обумовлює ситуативні компоненти можливих досліджень, їх методичну організацію. Водночас існуючі методи емпіричного пізнання можуть бути організовані дослідником в оригінальну емпіричну модель взаємодії з предметом дослідження, а привнесені дослідником нові змістові елементи в методику кожного з методів і моделі в цілому зроблять емпіричне дослідження ори­гінальним, а предмет його стане доступнішим у своїй сутнісній відкритості. В результаті емпіричного дослідження вдається під­твердити або відкинути деякі гіпотетичні уявлення про предмет дослідження, побудувати «емпіричну картину» його існування, а отже, й відкрити для себе та науки психологічний зміст взаємо­відносин досліджуваного явища зі світом та побудувати прогно­стичну модель реальних, практичних перетворень даного явища в результаті прикладних психологічних впливів: психотерапевтичних, теоретико-стверджуючих, професійно-педагогічних та ін.

Методи аналізу, інтерпретації та тлумачення даних теоретичного та емпіричного дослідження дають змогу науково обгрунтувати об'єктивність проведеного дослідження, диференціювати змістовні прояви сутності предмета дослідження за їхніми типологічними ха­рактеристиками, визначити та представити дослідницький ефект здійсненого пізнавального акту. Кожному конкретному досліджен­ню, має відповідати своєрідна аналітична модель, яка, безумовно, відтворює загальні закономірності аналізу, інтерпретації та тлума­чення теоретичних та емпіричних даних, але обов'язково виявляє сутнісні характеристики предмета дослідження, його якісну непов­торність. У результаті застосування аналітичної моделі дослідження стає можливим прогностичний аналіз дослідження в цілому та перет­ворюючих дій психолога щодо предмета дослідження. Змістове від­творення внутрішніх та зовнішніх зв'язків існування предмета до­слідження, закономірностей його розвитку та дійсних виявів сутності дає можливість сформувати «наукове бачення» психологічного змісту даного явища.