Тема 40: сепсис. Карантинні інфекції. Сифіліс.

ВСТУП. Сепсис є загальним неспецифічним інфекційним захворюванням, що виникає в умовах порушеної реактивності організму. Він зустрічається в практиці лікарів різних за фахом і нерідко закінчується смертю. Про карантинні інфекції, які також нерідко закінчуються сепсисом і сифілісом повинні знати лікарі будь-якого профілю. Тому знання даної теми необхідне для більш поглибленого вивчення цих захворювань на клінічних кафедрах та проведення клініко-анатомічного аналізу в практичній діяльності лікаря.

Сифіліс - хронічне інфекційне захворювання, яке викликається блідою трепонемою (treponema pallidum), характеризується хвилеподібним перебігом. Джерелом інфекції є хвора людина. Зараження найбільш часто відбувається статевим шляхом, значно рідше - позастатевим (через предмети, якими користувалися хворі на сифіліс – побутовий шлях; при виконанні лікарських маніпуляцій та ін.). При вродженному сифілісі відбувається пряма передача інфекції плоду від хворої матері (трансплацентарний шлях). Інкубаційний період складає в середньому 21 день. Він закінчується, коли на місці проникнення інфекції розвивається твердий шанкр (первинний афект). Швидко в процес залучаються регіонарні лімфатичні вузли, які разом із первинним афектом формують первинний сифілітичний комплекс. З цього часу починається первинний період сифілісу, який продовжується 6-7 тижнів. Вторинний період характеризується ураженням шкіри, слизових оболонок, кісток, окістя, рідше внутрішніх органів та нервової системи. На шкірі, слизових оболонках, інколи у внутрішніх органах з’являється характерна висипка (сифіліди) - розеоли, папули, пустули. На всіх слизових оболонках розвивається катаральне запалення, ексудат містить велику кількість збудника. Третинний період розвивається через 3-6 років після останнього рецидива (клінічного прояву) вторинного періода. Ураження при ньому мають вид проміжного продуктивного запалення у внутрішніх органах та специфічного гранулематозного запалення у вигляді гум. Через тривалий час існування захворювання можливі характерні зміни з боку центральної нервової системи, які обумовленні ураженням головного мозку - прогресивний параліч, або спинного мозку – спинна сухотка.

Вроджений сифіліс розвивається у плода при інфікуванні від хворої матері. Інфекція проникає в організм плода через плаценту після 17-18 тижнів вагітності. Розрізняють три форми вродженого сифілісу: 1) сифіліс мертвонароджених плодів; 2) ранній сифіліс новонароджених та грудних дітей; 3) пізній сифіліс дітей дошкільного та шкільного віку.

МЕТА ЗАНЯТТЯ. розкрити етіологію, патогенез, класифікацію, вивчити морфологічні зміни в органах, клініко-морфологічні форми, ускладнення, причини смерті при сепсисі, чумі, туляремії, сибірці, холері та сифілісі; на основі знань морфології цих хвороб вміти ставити діагноз. Ознайомитися з етіологією, патогенезом сифілісу, знати прояви, морфологічну характеристику та ускладнення різних стадій розвитку набутого та видів вродженного сифілісу. Вивчити етіологію, варіанти, морфологічні ознаки та ускладнення актиномікозу.