Тема 10: Патоморфологія імунної системи. Реакції і механізми гіперчутливості. Амілоїдоз. Аутоімунні хвороби. Імунодефіцитні стани.

ВСТУП. Імунопатологічними називаються процеси, розвиток яких пов’язаний з порушенням функції імунокомпетентної тканини. Ці процеси становлять основу імунопатології - розділу медицини, який вивчає процеси та хвороби, які виникають в результаті імунного конфлікту і порушень імунологічного гомеостазу. Одним з видів імунопатологічних процесів є аутоімунізація, в основі якої лежить поява антитіл і сенсибілізованих лімофоцитів проти нормальних антигенів власних тканин. Захворювання, в основі яких лежить розвиток аутоімунізації, називаються аутоімунними. Яскравим проявом недостатності імунної системи є імунодефіцитні стани. Вони можуть бути первинними, обумовленими гіпоплазією (анаплазією) імунної системи, або вторинними, оскільки виникають в зв’язку з захворюванням чи проведеним лікуванням – це набуті імунодефіцитні синдроми.

Морфологія імунопатологічних процесів представлена:

1) Змінами імунокомпетентної тканини при антигенній стимуляції і імунному дефіциті;

2) Місцевими імунними реакціями чи реакціями гіперчутливості, серед яких розрізняють реакції негайної (ГНТ) і сповільненої (ГСТ) гіперчутливості, а також реакції відторгнення трансплантату.

По механізму розвитку розрізняють п’ять видів реакції гіперчутливості: анафілактичні термінові; цитотоксичні; пов’язані з токсичними імунними комплексами (імунокомплексні); пов’язані з дією клітин-ефекторів; гранулематоз. Реакція ГНТ має морфологію гострого альтеративно-ексудативного імунного запалення, реакція ГСТ - хронічного продуктивного імунного запалення.

МЕТА ЗАНЯТТЯ. Навчитись визначати причини і механізми розвитку, а також знати морфологію реакцій гіперчутливості, аутоімунізації та імунодефіцитних станів; вміти відрізняти імунопатологічні процеси від іншої патології на основі їх морфологічних характеристик.