2.Антимікобактеріальні препарати

Підвищення ефективності лікування хворих на ТБ, це зменшення джерел враження ТБ і поліпшення епідеміологічних обставин по ТБ. Тому знання ПТП та особливостей їх призначення, принципів лікування хворих на туберкульоз вкрай необхідні всім лікарям в сьогоднішніх умовах.

Використання ПТП при неспецифічних запальних процесах, безконтрольний їх прийом є однією з причин появи токсико-алергічних реакцій та появи – стійких штамів МБТ.

Протитуберкульозні препарати (ПТП)– основний засіб лікування всіх клінічних форм ТБ незалежно від його локалізації. В 1994 р. ВООЗ запропонувала третюкласифікаціювсіх ПТП, за якою їх ділять на 3 групи:

І група– основні ПТП (І ряд) – “велика п’ятірка”, в яку входять ПТП, що проявляють на МБТ бактерицидну дію:

• ізоніазид (Н);

• рифампіцин (R);

• піразинамід (Z);

• стрептоміцин (S);

• етамбутол (Е).

ІІ група– резервні ПТП (ІІ ряд) – проявляють бактеріостатичну дію на МБТ:

• фтивазид, метазід, салюзід;

• канаміцин, флориміцин, віоміцин;

• етіонамід, протіонамід;

• тіацетазон;

• флуренізід;

• салютизон;

• капреоміцин.

ІІІ група– препарати з помірним впливом на МБТ:

• офлоксацин;

• таревід;

• ципрофлоксацин: ципробай, цифран;

• спорфлоксацин;

• максаквін;

• циклосерин;

• ПАСК.

Терапевтична цінність ПТП визначається такими властивостями:

• Бактеріостатична активність – це мінімальна концентрація препарату, що затримує ріст мікроорганізмів in vitro. Чим менша ця величина, тим активніший препарат.

• Мінімальна бактерицидна концентрація – мінімальна концентрація препарату, що викликає загибель мікроорганізмів.

• Здатність проникати через тканинні і клітинні мембрани.

• Дія на МБТ, розмішені внутрішньоклітинно (в макрофагах).

• Дія на МБТ з різною швидкістю розмноження (швидкою, повільною, персистуючою).

Бактерицидна дія в терапевтичних дозах властива лише рифампіцину, і у вищих дозах – ізоніазиду і піразинаміду, для інших ПТП бактерицидна дія можлива лише в дозах, що значно перевищують терапевтичну. Тому, в основному, розраховують на бактеріостатичний ефект протитуберкульозної терапії. На МБТ, що швидко розмножуються і знаходяться позаклітиннно добре діє більшість ПТП

Характеристика протитуберкульозних препаратів І ряду.

Ізоніазід(тубазід),Isoniazidi (H)– найефективніший ПТП, є похідним гідразіда ізонікотинової кислоти (ГІНК). До цієї групи відносяться також такі препарати, як фтивазід, метазід, ларусан. Форма випуску ізоніазіду – пігулки по 0,1; 0,2; 0,3 та 10% розчин по 5,0 мл., сироп. Вводять per os, внутрішньом′язово (в/м), внутрішньовенно (в/в), струйно і крапельно та ендобронхіально (інгаляції, заливки). Призначають протягом всього курсу лікування, який може складати від 6 – 9 до 12-18-24 місяці. Ізоніазід блокує синтез білків в МБТ та синтез ендогенної каталази і тим самим припиняє їх розмноження. Діє на МБТ, які розташовані внутрішньо- і позаклітинно. Побічна дія: нейро- і гепатотоксичний ефект. Токсичні реакції попереджаються призначенням вітамінів групи В, особливо В₆, який є антидотом ізоніазіда.

Рифампіцин(рифадін, бенеміцин)(Rifampicini), (R)– є також одним з найефективніших протитуберкульозних препаратів. Рифампіцин – це напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії, отриманий в 1958 р. Випускають в капсулах по 0,15-0,3 г, та в розчині по 0,25 г в ампулі для в/в та в/м введення. Добова одноразова доза складає 0,45-0,6 г. Тривалість курсу лікування рифампіцином 4 – 6 – 8 місяців. Блокує РНК-полімеразу і біосинтез РНК, чим гальмує ріст МБТ. Проявляє виражений гепатотоксичний ефект. Діє на внутрішньо- і позаклітинні МБТ. Перед призначенням обов′язково проводять функціональні печінкові проби. Для профілактики гепатотоксичної дії призначають: карсил, ессенціале, сілібор, аллахол.

Стрептоміцина сульфат (Strepomicini Sulfas),(S), його похідні: дігідрострептоміцина сульфат, хлоркальцієвий комплекс стрептоміцину сульфату. Це антибіотик широкого спектру дії. Стрептоміцин був вперше отриманий в 1943 р. С.Ваксманом (народився в с. Прилуки, Вінницької області). В 1916р., емігрував до Америки. Препарат випускають у вигляді порошку по 1,0 г у флаконах, перед використанням розводять водою для інєкцій і вводять в/м по 0,75-1,0г в добовій дозі, одноразово. Хлоркальцієвий комплекс стрептоміцину сульфату вводиться ендолюмбально. Тривалість курсу лікування 2 - 4 місяці. Порушує в МБТ обмін параамінобензойної кислоти, чим блокує розмноження і ріст МБТ. Проявляє токсичну дію на VIII пару черепно-мозкових нервів (ототоксичний ефект). Діє на МБТ тільки позаклітинно. Вітаміни групи В, та пантотенова кислота зменшують токсичну дію стрептоміцину.

Піразінамід(тізамід)(Pirazinamidi),(Z)- хіміопрепарат специфічної дії на МБТ. Синтезований в 1950р. Випускають у вигляді пігулок по 0,5г. Одноразова добова доза - 1,5 - 2,0г. Приймають per os. Тривалість курсу лікування 6 - 8 місяців. Подавляє споживання МБТ кисню, чим блокує їх ріст. Діє тільки на внутрішньоклітинні МБТ. Проявляє гепатотоксичний ефект. Вітаміни групи В, ліпокаін, метіонін, гепатопротектори є препаратами, знижуючими токсичні прояви піразінаміду.

Етамбутол(Ethambutoli), (E)- синтетичний хіміопрепарат направленої дії тільки на МБТ. Випускають в пігулках по 0,4 г. Добова одноразова доза 1,2 - 1,6 г., приймають per os. Тривалість курсу лікування 6 - 8 місяців. Інгібує життєдіяльність МБТ в період мітозу. Викликає враження зорового нерва, що проявляється порушенням кольоросприйняття. Вітамін А зменшує токсичну дію етамбутолу. Діє на позаклітинні та внутрішньоклітинні МБТ.

Більшість хворих на ТБ добре переносять ПТП без будь-яких особливих побічних реакцій на препарати. Однак у деяких хворих відзначаються прояви побічної дії ПТП– це будь-яка небажана реакція, зумовлена фармакологічними властивостями лікарського засобу, яка спостерігається виключно при його використанні в дозах, рекомендованих для лікування, тому своєчасне попередження токсичних і алергічних ефектів ліків є важливою частиною хіміотерапії.

Побічні дії хіміопрепаратівподіляють на наступні:

1. Алергічні реакції (виникають у 80-90% в перші 2 тижні лікування);

2. Токсичні реакції (розвиваються у 70% хворих через 2-3 місяці лікування);

3. Токсико-алергічні (розвиваються через 2-3 місяці і пізніше).

Побічні реакції можуть також виникати при передозування лікарських засобів, а також коли не враховується маса тіла та вік хворого.

Недопустима монотерапя ТБ, так як сприяє розвитку резистентності МБТ до препарату. Всі ПТП необхідно приймати 1 раз на день,приблизно за 30 хвилин після їжі (рифампіцин до їжі).