5. Тб і хронічні неспецифічні захворювання легень

У людей, які хворіють на ХНЗЛ, ТБ зустрічається в 6 разів частіше, ніж серед населення. ХНЗЛ сприяють ослабленню резистентності тканини легень до ТБ інфекції, що обумовлює реактивацію залишкових змін після перенесеного ТБ, а також формуванню специфічних вражень при повторному інфікуванні. Поєднуються з ТБ частіше бронхіти, затяжні пневмонії, емфізема, бронхоектази, абсцес легені, бронхіальна астма, лікування якої може обумовити розвиток «стероїдного ТБ».

Клінічні особливості:переважають вогнищеві, інфільтративні форми ТБ легень та туберкульоми. Перебігає на фоні інтоксикаційного синдрому з підвищенням температури тіла, з враженням бронхів, про що свідчить кашель і сухі хрипи.

Хворі, у яких ХНЗЛ розвинулися до захворювання ТБ

Часті загострення ХНЗЛ можуть бути масками ранньої фази реактивации або суперінфекції ТБ.

Хронічний неспецифічний процес в легенів, поєднуючись з іншими захворюваннями при ТБ, ускладнює перебіг основного процесу ТБ і погіршує його прогноз. У таких хворих ТБ загострення ХНЗЛ, як правило, наступає кілька разів на рік, провокуючи і загострюючи ТБ процес.

Хворі, у яких ХНЗЛ розвинулися на фоні ТБ процесу

ТБ легенів створює умови для виникнення ХНЗЛ, які можуть супроводити активному процесу або розвиватися на фоні ТБ змін.

Розвитку ХНЗЛ на фоні ТБ сприяють ураженню бронхів і поширенню ТБ процесу в легенях, при цьому гострі запальні захворювання легень і бронхів переходять в ХНЗЛ. Рубцеві зміни в бронхіальному дереві, трансформація слизової оболонки бронхів, сполучнотканинні утворення в легенях, в плеврі, обумовлені ТБ процесом, сприяють виникненню хронічних запальних захворювань.

Фібропластичні процеси можуть посилюватися під впливом ПТП, тому при лікуванні ТБ легенів розвивається посттуберкульозний синдром з локальним або дифузним пневмосклерозом, деформацією бронхіального дерева, бронхоектазами, плевральними зрощеннями, осумкованими вогнищами і фокусами. Морфологічні прояви посттуберкульозного синдрому в легенях тісно пов'язані з клінічною формою ТБ.

Серед хворих з клінічно вилікуваним ТБ провідне місце належить хронічному бронхіту. Головну роль в його виникненні відіграють чинники, подразнюючі слизову оболонку бронхів, які поєднуються з неспецифічними, банальними або алергічними запаленнями унаслідок загальної алергізації або побічної дії ліків.

Неспецифічний ендобронхіт у частини хворих ТБ зберігається тривало, у більшості виліковується, але навіть у них знижується захисна функція бронхів, що робить їх чутливими до дії вторинних несприятливих чинників: диму, тютюну, виробничого пилу, банальної інфекції.

ТБ вогнища і туберкульоми переважно осумковуються і супроводжуються розвитком обмеженого пневмосклерозу. Дисемінованому ТБ властивий розвиток поширеного пневмосклерозу, дифузного бронхіту і емфіземи легенів. Загоєння фіброзно-кавернозного ТБ супроводжується цирозом з грубою деформацією всіх бронхо-легеневих структур і розвитком бронхоектазів.

Хворі ТБ і вилікувані потребують постійного спостереження і отримання профілактичного лікування.

Лікування. Хіміотерапію хворим на активний ТБ із загостренням неспецифічного запалення потрібно посилювати. Призначаючи антибіотики широкого спектру дії для ліквідації загострення неспецифічного запалення, потрібно враховувати можливість їх сполучення з ПТП.

Профілактика ТБ і ХНЗЛ у осіб з посттуберкульозними змінами:

1. Необхідно приділяти увагу хворим ХНЗЛ як з погляду диференціальної діагностики, так і лікування окремих форм цих захворювань. Особливу настороженість повинні викликати скарги хворого на кашель, який не припиняється протягом 3 місяців і повторюється протягом 2 років і більше, особливо якщо він супроводжується появою сухих свистячих або вологих хрипів за відсутності реактивації ТБ.

2. Важливо визначити характер посттуберкульозних змін легень. При вивченні рентгенологічної картини слід звертати увагу на локалізацію посттуберкульозних змін, величину, морфологічні субстрати (кальцинати, вогнища, туберкульоми, цироз, фіброз, плевральні нашарування).

3. Складніші методи обстеження осіб з посттуберкульозними змінами і ХНЗЛ повинні застосовуватися за спеціальними показаннями. До них відносять бронхоскопію, що призначається як з діагностичною метою для уточнення патології бронхів, так і з лікувальною, особливо при виділенні рясної гнійної мокроти.

4. В період загострення ХНЗЛ необхідно досліджувати мокроту хворих на специфічну флору та наявність МБТ.