11. Виявлення хворих на туберкульоз

Важливою умовою ефективної протиепідемічної боротьби з ростом захворюваності на ТБ є своєчасне виявлення, ізоляція і лікування хворих на ТБ і особливо бактеріовиділювачів.

Шляхи виявлення:

• профілактичне обстеження на ТБ

• виявлення при звернення за медичною допомогою

• спостереження за особами з підвищеним ризиком захворювання на ТБ

В залежності від організації цієї роботи виявлення ТБ може бути раннім, своєчасним і несвоєчасним та пізнім.

Раннє виявлення– це діагностика ТБ інтоксикації, що виникає внаслідок первинного інфікування. За допомогою туберкулінової проби Манту встановлюють віраж туберкулінових реакцій, тобто, діагностують інфікування збудником ТБ в період імунологічної перебудови. Профілактичне лікування в цей період знижує вірогідність захворювання на ТБ в майбутньому до 3%, проти 60% без лікування.

Своєчасне виявлення ТБ – це діагностика локальних форм ТБ з малосимптомним перебігом, без деструкції, бактеріовиділення та ускладнень, з локалізацією процесу в межах 1-2 сегментів. Забезпечує епідеміологічну безпечність хворих і 100% ефективність лікування з незначними залишковими змінами.

Несвоєчасне виявлення ТБ– це діагностика локальних форм ТБ з деструкціями та ускладненим перебігом. Хворі часто є бактеріовиділювачі і несуть загрозу інфікування інших людей. Ефективність лікування їх складає біля 85%, а у 15% ТБ набуває хронічного перебігу. Після загоєння залишаються виражені залишкові зміни.

Занедбаний ТБ– це пізнє виявлення ТБ з тяжким, ускладненим, іноді хронічним перебігом. Це найбільш епідеміологічно небезпечні хворі, оскільки є постійними, масивними бактеріовиділювачами. Ефективність їх лікування не перевищує 30%.

Виявлення хворих на ТБ проводиться на основі плану туберкулінодіагностики, який охоплює дітей і підлітків іплану флюорографії дорослого населення. Їх складає заступник головного лікаря територіального лікувально-профілактичного закладу разом з заступником головного лікаря ПТД і завідуючим епідеміологічним відділом СЕС. План складають на основі планів дільничних лікарень і сімейних амбулаторій. Узгоджують плани відповідно з органами місцевого самоврядування та держадміністрації. Контроль і оцінку ефективності цих профілактичних заходів здійснюють перші керівники системи охорони здоров’я.

Методом раннього та своєчасного виявлення інфікування та локальних форм ТБ у дітей і підлітків є масова туберкулінодіагностика. Проводить її педіатрична служба, для чого формують групу в складі педіатра і 2-х медичних сестер, які в плановому порядку проводять туберкулінову пробу Манту з 2 ТО ППД-Л і здійснюють облік та оцінку її результатів. Методичну допомогу їм надає фтизіопедіатр (фтизіатр).

Внутрішньошкірна туберкулінова проба Манту з 2 ТО є безальтернативним методом ранньої діагностики інфікованості дітей збудником ТБ. Проводять її дітям кожного року з 12-місячного віку до 14 років, незалежно від результатів попередньої реакції на туберкулін.

Дітям, які не були щеплені вакциною БЦЖ в період новонародження туберкулінову пробу Манту проводять 1 раз в півроку до проведення щеплення. Діти і підлітки, які віднесені до груп ризику (5.2; 5.4; 5.5), знаходяться на обліку в протитуберкульозному диспансері. Спостереження та туберкулінову пробу Манту 1 раз на рік їм проводить фтизіопедіатр.

Діти з гострими та затяжними хворобами бронхо-легеневої системи, з хронічними ринофарінгітами, хворі на цукровий діабет, виразкову хворобу шлунку, системні хвороби та діти, що тривалий час лікуються кортикостероїдними препаратами та іншими імунодепресантами мають підвищений ризик захворіти на ТБ, що потрібно враховувати при їх зверненні за медичною допомогою і проводити аналіз результатів їх чутливості до туберкуліну.

Методами раннього виявлення ТБ у дорослих є масова профілактична флюорографія, індивідуальне профілактичне флюорографічне обстеження за зверненням, декретованих контингентів, осіб із груп ризику табактеріоскопія мазка мокротихворих, які кашляють 3 тижні і більше.

Масову профілактичну флюорографію проводять в плановому порядку з суцільним (100%) охопленням населення 1 раз на рік, починаючи з 15-літнього віку. Здійснюють її пересувними та стаціонарними флюорографами. Повторне обстеження молоді роблять перед закінченням школи. Обстеження осіб призовного віку проводиться в військоматах, якщо з моменту попереднього обстеження пройшло більше 6 місяців.

Стаціонарні флюорографифункціонують при поліклініках, ЦРЛ, протитуберкульозних диспансерах. Їх використовують для щорічного обстеження груп диспансерного обліку, декретованих (обов’язкових) контингентів та осіб, які звернулись за медичною допомогою вперше на протязі року.

Пересувні флюорографивикористовують для масового обстеження працівників великих підприємств, учбових закладів та сільського населення. Пропускна здатність пересувного флюорографа складає до 500 людей за робочий день. Такі флюорографи працюють при обласних, міських лікарнях та ПТД. Відповідно до плану флюорографії за узгодженим графіком місцеві медичні працівники проводять підготовчу роботу з населенням і керівниками установ (готують наказ, розпорядження) і створюють умови для роботи пересувного флюорографа і його персоналу.

Всіх обстежених по порядку реєструють в журналі і відповідно з цим проводять огляд флюорограм. Для надійності контролю флюорограми переглядають незалежно два рентгенологи або один - через день. Виявлені на флюорограмі патологічні зміни реєструють в журналі і не пізніше 48 годин хворого викликають на дообстеження. За умов неявки виклик повторюють через 10-14 днів. Для подальшого діагностичного дообстеження заповнюють форму №05210, вирізають флюорограму, вкладають в конверт, з’єднаний з карткою. При направленні на обстеження пацієнту видають «Талон направлення на консультацію» (форма №02810), яку повертають в флюорокабінетпісля встановлення діагнозу з відповідним записом. Встановлений діагноз реєструють в карті форми №05210 і доводять до відома дільничну лікарню, сімейну амбулаторію (МСЧ, ФАП). Карти з встановленим діагнозом складають до флюоротеки і зберігають в алфавітному порядку по нозологічним формам.

При відсутності змін на флюорографі в журнал заноситься позначка «норма» і флюорограму не вирізають з плівки і результати флюорографічного обстеження видають пацієнту за його вимогою.

Контингенти населення, які підлягають профілактичним флюорографічним обстеженням поділяють на категорії:

1. обов’язкові (декретовані) контингенти, групи підвищеного ризику;

2. організоване населення;

3. працівники малих підприємств;

4. неорганізоване населення.

Обов’язкові (декретовані) контингенти– це особи, які під час роботи контактують:

• з дітьми і підлітками (працівники пологових будинків, ясел, садочків, навчальних і оздоровчих закладів для дітей і підлітків до 18 років);

• з продуктами харчування (працівники громадського харчування, торгівлі, харчоблоків, молочних, тваринницьких ферм);

• з великою кількістю людей (працівники підприємств санітарно-гігієнічного обслуговування населення, комунально-побутового обслуговування); особи, що проживають у гуртожитках;

• студенти в період навчання середніх спеціальних і вищих навчальних закладах за професіями, що відносяться до обов’язкових контингентів.

Обов’язкові контингенти підлягають ФГ-обстеженню при влаштування на роботу, а в подальшому 1 раз на рік.

Групи підвищеного ризику захворювання на ТБ:

А) за медичними факторами:

• особи, що перебували в контакті з хворими на ТБ;

• ВІЛ-інфіковані і хворі на СНІД та інші імунодефіцитні стани;

• рентгенпозитивні особи;

• особи, які знаходяться на тривалій кортикостероїд ній та імунодепресивній терапії, променеве лікування;

• хворі на алкоголізм, наркоманію;

• хворі на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалої кишки, цукровий діабет, ХНЗЛ, професійні захворювання органів дихання, хорі на рак.

Б) за соціальними факторами:

• особи без постійного місця проживання;

• біженці, мігранти, безробінті;

• особи, які перебувають або повернулися з установ кримінально-виконавчої системи (протягом 3 років) та члени їх родин.

В) за професійними факторами:

• особи, які працюють в умовах професійної шкідливості або мають стаж роботи в цих умовах понад 10 років;

• працівники установ кримінально-виконавчої системи;

• працівники медичних закладів;

Групи підвищеного ризику захворювання на ТБ проходять профілактичне ФГ-обстеження 1 раз на рік. Обов’язковому ФГ-обстеженню підлягають породіллі до виписки з пологового будинку та члени їх сімей. Ув’язненим та особам, які перебувають в слідчих ізоляторах, профілактичне ФГ-обстеження проходять 2 рази на рік.

Організоване населення – працівники підприємств та установ, колективи середніх і вищих навчальних закладів, які обстежують ся за допомогою пересувних флюорографів або за наявності в установі свого флюорокабінету.

Працівники малих підприємств– працівники установ, підприємств, закладів, яких недоцільно обстежувати пересувним флюорографом, оскільки для цього можуть бути використані стаціонарні апарати поліклінік.

Неорганізоване населення– хатні господарки, непрацюючі інваліди, пенсіонери, особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, діти дошкільного віку, які не відвідують дитячі заклади тощо. Дані про кількість цих осіб збирають дільничні медичні сестри при подвірних обходах.

Виявлення ТБ при зверненні за медичною допомогою.

Своєчасне виявлення ТБ залежить від фтизіатричної пильності лікарів загального профілю. Згідно з чинним наказом МОЗ України усі особи, які звертаються в поліклініку вперше в даному році обов’язково проходять ФГ-обстеження. Якщо у хворого є скарги характерні для ураження бронхо-легенвої системи діагностична ФГ робиться незалежно від строку попереднього ФГ-обстеження. Також усім госпіталізованим хворим з приводу будь-якого захворювання роблять рентгенологічне обстеження ОГК.

Хворим із симптомами схожими на ТБ, в поліклініці потрібно провести:

1) опитування хворого;

2) фізикальне обстеження;

3) рентгенологічне обстеження ОГК;

4) бактеріоскопічне дослідження МБТ не менше, ніж у 3 мазках.