logo
metodichni_rek_tuberk

6. Туберкульоз і алкоголізм

Особи з поєднаною патологією (ТБ і алкоголізм) складають велику епідеміологічну небезпеку не тільки через високу поширеності ТБ серед страждаючих алкоголізмом, але і у зв'язку з важкими деструктивними формами ТБ, що часто зустрічаються у них, при масивному бактеріовиділенні. Ця ситуація обумовлена наступними причинами:

1)деградація особи;

2) низький рівень санітарної грамотності;

3) недотримання елементарних правил гігієни;

4) пізнє звернення за медичною допомогу;

5) зневага рекомендаціями лікарів;

6)відмова від радикальної терапії.

Тим самим вони стають особливо небезпечними для тих, що оточують, поширюючи МБТ, часто полірезистентнідо ПТП. Серед хворих ТБ і алкоголізмом лікарська стійкість МБТ спостерігається в 2 рази частіше, а полірезистентність – в 6 разів частіше, ніж у пацієнтів, не страждаючих алкоголізмом.Це непряме свідчення того, що лікування таких хворих здійснювалося неодноразово і стільки ж разів вони ухилялися від нього.

ТБ легенів у переважної більшості хворих розвивається на тлі алкоголізму, рідше передує йому. Це характеризує більшість осіб з поєднаною патологією як хворих алкоголізмом з супутнім ТБ.

Патогенез. Дослідження легень у хворих з хронічною алкогольною інтоксикацією показали, що алкоголь викликає розвиток застою в легенях, лейкоцитарну інфільтрацію стінок бронхів та альвеол, набухання та злущування альвеолярного епітелію. Алкоголь підвищує проникність стінок судин з розповсюдженням на неї запалення, ендотелій їх розростається, оболонки судин потовщуються за рахунок сполучної тканини, просвіт підлягає звуженню або повній облітерації. Порушується утворення сурфактанту, порушується живлення легеневої тканини, руйнуються альвеолярні перегородки і формується емфізема легень. Пригнічує місцеві зміни в легеневій тканині, загальне виснаження організму, так як розвивається алкогольний гастрит, порушується травна здатність ЖКТ, виникає загальне порушення пластичних та енергетичних обмінів. Ненормальне харчування наряду з хронічною алкогольною інтоксикацією формує умови імунодефіциту і розвивається ТБ.

Клінічні прояви і перебіг ТБ легень при алкоголізмі можуть бути різними. Процес в легенях у хворих алкоголізмом іноді набуває бурхливого перебігу і приводить до летального кінця. Частими ускладненнями ТБ легень при поєднанні його з алкоголізмом є легеневі кровотечі і кровохаркання, які пов'язують з пневмосклерозом і підвищеною проникністю судин під впливом алкоголю.

При виникненні ТБ різко погіршується перебіг алкоголізму, швидко формуються виражена психопатизація, деградація особистості і соціальна занедбаність. Запої приймають затяжний характер, важчим стає синдром похмілля. ТБ інфекція є додатковим обтяжуючим чинником, сприяючим виникненню алкогольних психозів. Основну роль в їх розвитку відіграють загострення ТБ процесу.

Принципи лікування.Одна з основних причин несприятливого перебігу туберкульозу легенів при алкоголізмі – неповноцінне лікування через недисциплінованість хворих. Без активної антиалкогольної терапії лікування хворих алкоголізмом і тТБ не може бути успішним.

Використання високоефективних, адекватно підібраних комбінацій ПТП дає можливість одночасно здійснювати активну протиалкогольну терапію без серйозних ускладнень. Остання дозволяє продовжити терміни перебування хворих в стаціонарі за рахунок ремісії алкоголізму і тим самим підвищити ефективність хіміотерапії ТБ.

Хіміотерапію ТБ легень у хворих алкоголізмом необхідно проводити в стаціонарах відповідно до загальноприйнятих принципів. Хворі часто ухиляються від прийому препаратів, тому слід здійснювати строгий контроль над регулярністю хіміотерапії: препарати доцільно вводити парентерально, а якщо всередину, то одноразово в добових дозах. Потрібно дотримуватися обережності при призначенні препаратів, що мають гепатотоксичну дію: рифампіцину (особливо з ізоніазидом), піразинаміду, етіонаміду, протіонаміду хворим алкоголізмом, алкогольним цирозом печінки, що перенесли хворобу Боткіна, і які продовжують зловживати алкоголем.

Множинні соматичні захворювання при алкоголізмі обмежують вибір оптимальних комбінацій ПТП через протипоказання до їх застосування, тому при комбінованому лікуванні необхідна індивідуалізація хіміотерапії з урахуванням характеру супутньої соматичної патології.