4. Тб і виразкова хвороба

Ураження шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) сприяють зниженню загальної резистентності організму унаслідок дієтичних обмежень, диспротеїнемії, нестачі вітамінів і мікроелементів. Серед хворих виразковою хворобою шлунку і дванадцятипалої кишки ТБ легенів зустрічають в 2 рази частіше, ніж серед людей, що не страждають цією патологією. Частота виразкової хвороби серед хворих ТБ в 2-4 рази вище, ніж серед здорового населення.

Виразкова хвороба частіше передує ТБ, ніж розвивається на його фоні. Якщо виразкова хвороба виникає у хворого ТБ, специфічний процес протікає несприятливо, особливо при локалізації виразки в шлунку. Резекція шлунку збільшує частоту реактивации ТБ і ризик захворювання у інфікованих осіб.

Патогенез: часті стресорні затяжні ситуації – підвищення кортикостероїдів в крові – катаболічний ефект – порушення обміну – глюконеогенез – імунодефіцит – умови для реактивації старих вогнищ або прогресування туберкульозу при повторному інфікуванні.

Клінічні особливостіТБ у тканинах хворих: виражена розповсюдженість з частими переходами у хронічний ТБ і знижена ефективність лікування.

Клінічні прояви ТБ у хворих виразковою хворобою різноманітні, значною мірою зумовлені формою легеневого ТБ. Частіше хворі скаржаться на загальну слабкість, погіршення апетиту. Зниження маси тіла протягом тривалого часу може бути провідною ознакою виникнення або загострення ТБ у хворих на виразкову хворобу. Часте поєднання ТБ, виразкової хвороби та хронічної алкогольної інтоксикації.

Якщо ТБ розвинувся у хворого на виразкову хворобу шлунка, перебіг її значно погіршується, що виражається больовим синдромом, диспепсичними явищами, порушення моторної і кислото утворюючої функції шлунку. Виразкова хвороба шлунку, яка виникла на фоні ТБ, часто має прихований перебіг. Прояви виразки іноді розцінюють як диспепсичні розлади внаслідок побічної дії ПТП. Проте такі виразки можуть ускладнитись кровотечею, перфорацією.

Лікування. Протитуберкульозна терапія проводиться за загальнопроинятими схемами з урахуванням наявності загострення виразкового процесу.

Передовсім необхідно зняти загострення виразкового процесу, після чого призначають ПТП. Необхідний контакт з хворим, пояснити, що помирають від ТБ, а не від виразкової хвороби і вона не є підставою для відмови від ПТП, які вони переносять гірше.

Більшість ПТП хворим ТБ призначають peros, разом з тим багато хто з них має подразнюючу дію на ЖКТ. Хворі ТБ, що мають виразки ЖКТ, не завжди переносятьпіразинамидірифампіцин, але особливо погано – ПАСК і етіонамід. При виразковій хворобі, особливо на висоті її загострення, перевагу віддають внутрішньом'язовому, внутрішньовенному, ендобронхіальному і ректальному введенню лікарських препаратів.

Після лікування цим хворим необхідне диспансерне спостереження, а за наявності залишкових змін – проведення химиопрофилактики рецидивів.