3. Патогенез
Зараження мікобактеріями туберкульозу відбувається аерогенним (92%) або аліментарним (8%) шляхами, описані також випадки зараження через рани шкіри, слизових оболонок та внутрішньоутробно.
Умови, що сприяють розвитку туберкульозу: хронічні стійкі стреси, цукровий діабет, виразкова хвороба шлунку, ВІЛ-інфікування, лікування імунодепресантами, шкідливі звички (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія), все це зумовлює розвиток імунодефіциту.
Виділяють первинне і вторинне інфікування. Первинне інфікування – це проникнення в раніше не інфікований організм вірулентних МБТ. У більшості випадків первинне інфікування не приводить до захворювання завдяки адекватній реакції захисних систем організму. При неспроможності імунного захисту, масивності й високій вірулентності інфекції первинне екзогенне інфікування викликає розвиток первинного ТБ.
В патогенезі первинного інфікування виділяють 4 фази:
I– фаза бактеріємії і гематогенного розповсюдження МБТ в організмі;
II– фаза імуно-морфологічних реакцій тканин організму на втілення МБТ;
III– фаза клініко-патоморфологічних проявів хвороби;
IV– фаза завершення туберкульозу і залишкових змін або переходу в хронічні форми
Фаза бактеріємії – короткострокова і триває 4—6 годин, на протязі яких МБТ проникають в підслизовий шар, в лімфатичні і кровоносні судини і розносяться по всьому організму. В цей час відбувається елімінація МБТ в тканинах різних органів, внаслідок чого формується закладка туберкульозу різної локалізації: легеневий, кістково-суглобовий, сечостатевий, нервової системи, шкіри, органів черевної порожнини, тазових органів, очей і ін.
Фаза імуно-морфологічних реакцій тканинпочинається з фагоцитозу МБТ тканинними макрофагами, які ідентифікують антигенні ознаки МБТ, виділяють монокіни (фактор хемотаксису і активації імунологічної перебудови організму), формують спочатку неспецифічну епітеліоїдну, а пізніше – туберкульозну гранульому, із яких утворюються горбикові враження в тканинах. Активується і здійснюється імунологічна перебудова організму на протязі 6-8 тижнів. Характер імунологічної реактивності визначає подальшу долю інфекційного процесу. Якщо імунна система не порушена і формує адекватну реактивність (нормергічну), то інфекційний процес може набувати зворотного розвитку без клінічних проявів хвороби, а організм набуває чутливості до туберкуліну
Якщо ж імунологічний захист знижений (анергія) або неадекватно підвищений (гіперергія), то місцеві зміни в тканинах набувають прогресуючого характеру і переходять в ІІІфазу клініко-патоморфологічних змін, вираженість яких обумовлює загальні і локальні клінічні прояви туберкульозу.
За умов нормергічної реактивності переважно формуються продуктивно-казеозні зміни в тканинах без або з малими деструкціями. При гіперергічній реактивності переважають ексудативно-деструктивні процеси з формуванням порожнин (каверн), а при анергії процес може набувати лімфо-гематогенної дисемінації з формуванням продуктивно-казеозних та ексудативно-некротичних вражень в різних органах і тканинах. Процес переходить в фазу клініко-морфологічних проявів, коли на фоні загальних клінічних симптомів інтоксикації розвиваються симптоми локального враження (місцеві), вираженість яких визначається поширеністю інфільтрації та казеозно-деструктивних змін в тканинах.
Під впливом лікування або спонтанно хвороба може приймати зворотній розвиток з розсмоктуванням ексудативної інфільтрації в тканинах, закриттям каверн і формуванням залишкових змін (IV фаза)у вигляді вогнищ, рубців, фіброзу, цирозу легень, деформацій і т.п. У більшості перехворівших на туберкульоз залишаються осумкований казеоз, який згодом звапнюється. У випадках неефективного лікування процес може набувати прогресуючого перебігу з переходом в хронічний туберкульоз.
Вторинне інфікуванняможе розвиватися двома шляхами. Один з них – повторне зараження МБТ людини, яка перенесла первинне інфікування (екзогенна суперінфекція); інший – реактивація залишкових посттубекульозних змін (ендогенна реактивація). Вторинний туберкульоз за даними ВООЗ біля 80% випадків має ендогенне походження і біля 20% – внаслідок повторного зараження екзогенним збудником туберкульозу. Особливостями вторинного туберкульозу є переважно легенева локалізація і схильність до поступово прогресуючого перебігу.
- 1.Епідеміологія туберкульозу
- 2. Етіологія туберкульозу
- 3. Патогенез
- 4. Імунітет при туберкульозі
- 5. Клінічна класифікація туберкульозу
- IV. Ускладнення:
- V. Клінічна та диспансерна категорії обліку хворого
- VI. Ефективність лікування:
- VII. Наслідки туберкульозу (в90)
- Зміна діагнозу у хворого на тб за результатами його лікування
- 1. Клінічні методи діагностики
- Методика об`єктивного обстеження хворого туберкульозом
- 3. Рентгенологічні методи діагностики
- 4. Туберкулінодіагностика
- 1.Загальні принципи лікування хворих на тб
- 2.Антимікобактеріальні препарати
- 3.Патогенетична терапія тб
- Симптоматична і патогенетична терапія туберкульозу
- 4. Хірургічні методи лікування
- 5. Стандартні режими лікування тб:
- 1. Неспецифічна профілактика
- 2. Специфічна профілактика
- 2. Туберкульоз невстановленої локалізації
- 3. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів
- 4. Первинний туберкульозний комплекс
- 5. Ускладнення первинних форм тб
- 6. Особливості перебігу первинних форм тб у підлітків
- 1. Дисемінований тб легень
- 2. Міліарний тб
- 3. Тб нервової системи і мозкових оболонок
- 1.Осередковий (вогнищевий) туберкульоз
- 2. Інфільтративний туберкульоз
- 3. Казеозна пневмонія
- 4. Туберульоми
- 5. Фіброзно-кавернозний туберкульоз
- 6. Циротичний туберкульоз
- 5.2. Спонтанний пневмоторакс
- 5.3. Амілоїдоз
- 5.4.Ателектаз
- 5.5. Хронічне легеневе серце
- III. По патогенезі:
- 5.6.Дисмікроелементоз
- Етіологія.
- Клініка.
- Клінічних проявів - протікає у декілька фаз.
- Лікування.
- Фізико-біохімічні характеристики транссудату й ексудату
- Диференціальна діагностика ексудативного плевриту
- 1. Тб легнь поєднаний з професійними пиловими захворюваннями
- 2. Тб у хворих на віл/снід
- 6. Туберкуліновий тест зазвичай негативний (анергія).
- 3. Тб і цукровий діабет
- 4. Тб і виразкова хвороба
- 5. Тб і хронічні неспецифічні захворювання легень
- 6. Туберкульоз і алкоголізм
- 7. Тб і вагітність
- 8. Тб і рак легенів
- 9. Організація медичної допомоги хворим на тб
- 10. Протитуберкульозний диспансер
- 11. Виявлення хворих на туберкульоз
- 12. Групи контингентів диспансерного обліку