Виверження вулканів

За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при вивер­женні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства.

Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення нега­тивного впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативному впливу потоку лави використовується метод відведен­ня його вбік від населених пунктів шляхом створення штучного русла (відведення лавового потоку з гори Мауна-Лоа 1942 р., який загрожував місту Хило, за допомогою вибухівки, котру кидали з літака); можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків водою. В Ісландії 1973 р. застосовувалось охолодження лави при виверженні вулкана на острові Хеймей морською водою до темпе­ратури нижче 100 °С.

Землетрус — це сильні коливання земної кори, викликані текто­нічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.

Ті місця, в яких стикаються між собою тектонічні плити (з них складається земна кора), є сейсмічно небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбуваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються.

Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гіма­лаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океа­нів материків.

Ознаки близького землетрусу: запах газу, де раніше цього не відзначалось, тривога птахів та домашніх тварин, іскри між близько розташованими електричними дротами, блакитне освітлення внутрішньої поверхні будинків

Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу:

Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне міс­це. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатись під балка­ми каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалю­ються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають вздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспі­шайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалю­ються під час землетрусу.

Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.

Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загаль­мувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись в машині до припинення поштовхів.

Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, на­дати собі першу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.

8. Зсуви

Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на: повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік); середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу); швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).

Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

9. Селі

Селі — це поводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних часток, каміння, уламків порід (від 10—15 до 75% об'єму потоку), що раптово виникають в руслах гірських річок. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму. У Карпатах найчастіше трапляються водокам'яні селеві потоки невеликої потужності.

Швидкість селевого потоку звичайно становить 2,5—4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8—10 м/с і більше.

Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні: будів­ництво гребель, каскаду запруд для руйнації селевого потоку, сті­нок для закріплення відкосів тощо.