3. Психофізіологічні фактори небезпек

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постій­ної дії слід вважати:

• недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);

• порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;

• дефекти координації рухів (особливо складних рухів та опера­цій, прийомів тощо);

• підвищена емоційність;

• відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, тощо).

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії є:

• недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання припуститися помилки);

• необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й всього колективу);

• втома (розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);

• емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом).