3. Управління ризиком

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кілько­ма шляхами. Такими шляхами, наприклад, є:

- повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

- заміна небезпечних операцій іншими — менш небезпечними;

- удосконалення технічних систем та об'єктів;

- розробка та використання спеціальних засобів захисту;

- заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, сти­мулювання безпечної роботи та поведінки.

Іншим аспектом того, як встановлюється співвідношення витрат з розміром прийнятного ризику, є можливість контролювання чи ліквідації ризику.

Попередній аналіз небезпек (ПАН)— це аналіз загальних груп небезпек, при­сутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН звичайно виконується у такому порядку:

вивчають технічні характеристики об'єкта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, матеріали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості;

визначають закони, стандарти, правила, дія яких поширюється на даний об'єкт, систему чи процес;

перевіряють технічну документацію на відповідність її зако­нам, правилам, принципам і нормам безпеки;

складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіко­вані джерела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинни­ки, що викликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявле­ні недоліки.

При проведенні ПАН особливу увагу приділяють наявності вибухо-пожежонебезпечних та токсичних речовин, виявленню компонентів об'єкта, в яких можлива їх присутність, потенційна небезпечна си­туація від неконтрольованих реакцій чи при перевищенні тиску.

Завдання для самостійного опрацювання

Вивчити класифікацію небезпечних та шкідливих факторів за ГОСТ 12.0.003-74.

Опрацювати тему «Якісний аналіз небезпек».