1. Будова та функції шкіри

Ш

Шкіра складається з двох шарів: поверхневого - епідермісу, або надшкір’я, і глибокого - дерми, або власне шкіри, яка переходить без різкої межі у розміщену глибше підшкірну жирову клітковину (рис.65).

Рис. 65. Схема будови шкіри:

І - епідерміс; ІІ - дерма; ІІІ - підшкірна клітковина;

1 - потова залоза та її протока; 2 - рецептори, чутливі до холоду; 3, 11, 13 - поверхневі, глибокі та підшкірні судинні сплетення; 4 - сосочки шкіри; 5 - вільні нервові закінчення в епідермісі; 6 - мейснерові тільця; 7 - сальні залози; 8 - корінь волоса; 9 - нервові закінчення навколо кореня волоса; 10 - сосочок волоса; 11 - рецептори, чутливі до тепла; 14 - жировий шар; 15 - рецептори, чутливі до холоду; 16 - рецептори, чутливі до тиску.

Епідерміс (від грец. еpi - над, derma - шкіра) - зовнішній шар шкіри, утворений епітеліальною тканиною, зокрема багатошаровим плоским епітелієм. Верхній шар епітелію - роговий - це міцні, щільні, зроговілі клітини. Він непроникний для мікробів, води та шкідливих організмові речовин. Зроговілі клітини постійно злущуються, а на їхньому місці утворюються нові. Заміна втрачених клітин відбувається за рахунок безперервного утворення молодих клітин у базальному (ростковому) шарі епідермісу. Клітини базального шару епідермісу виробляють пігмент меланін, від кількості якого залежить колір шкіри. Затримуючи ультрафіолетові промені, пігмент меланін захищає розміщені глибше органи і тканини від їх шкідливої дії. В епідермісі немає кровоносних судин. У дітей, особливо в ранньому віці, епідерміс значно тонший і ніжніший, тому шкіра може легко поранитись, що створює сприятливі умови для шкірних захворювань (парші, стригучого лишаю, корости тощо).

Дерма (власне шкіра) (від грец. derma - шкіра) утворена із сполучної тканини, яка має багато колагенових і еластичних волокон. Вони надають шкірі міцності й еластичності. На межі з ростковим шаром епідермісу власне шкіра утворює виступи — сосочки з дрібними сітками капілярних судин для живлення епідермісу.

У дермі є також лімфатичні капіляри, численні та різнорідні нервові закінчення, сальні та потові залози, корені волосся і дрібні пучки гладеньких м’язових волокон.

Підшкірна жирова клітковина утворена окремими скупченнями жирової тканини, розділеними прошарками пухкої волокнистої сполучної тканини. Роль підшкірної жирової клітковини різноманітна: вона пом’якшує силу механічних поштовхів, яких зазнає організм, відіграє роль своєрідного ізолятора в процесах тепловіддачі та депонує різні речовини, в тому числі й самі жири.

У шкірі є багато потових і сальних залоз. Потові залози містяться у власне шкірі і підшкірній клітковині, мають вигляд трубочок, кінець яких згорнутий у клубочок. На поверхні шкіри протока відкривається невеличким отвором — порою. Загальна кількість потових залоз до 2 мільйонів, їх особливо багато на підошвах, долонях і в пахвах. Функція потових залоз полягає у виділенні рідкого секрету — поту, разом з яким виводяться з організму кінцеві продукти обміну речовин. Секрет потових залоз — піт — водний розчин кухонної солі, сечовини та інших продуктів, що є в сечі, а тому інтенсивне потовиділення зменшує навантаження нирок. Потовиділення відіграє особливу роль у процесах терморегуляції, а при функціональній неповноцінності нирок полегшує їх роботу.

Сальні залози розташовані у власне шкірі (за винятком долонь і підошов). Вивідні протоки залоз відкриваються у волосяні мішечки, а їхній секрет — шкірне сало змащує волосся і шкіру.

Придатками шкіри є волосся і нігті. Волосся поділяється на довге (на голові, в пахвинних і пахових западинах, у чоловіків на обличчі), коротке (брові, вії), і тонке, що зустрічається на більшій частині тіла. У волосині розрізняють стрижень, що виступає над поверхнею шкіри, і корінь, який міститься в її товщі. Корінь волосини закінчується потовщенням — волосяною цибулиною, клітини якої епітеліального походження, проте не мають рогової речовини, якою просочена волосина. Росте волосина за рахунок волосяної цибулини, клітини якої постійно розмножуються. Колір волосся залежить від особливого пігменту. Під старість волосся поступово втрачає пігмент — сивіє.

На кінцях пальців рук і ніг є нігті — тверді рогові пластинки. Ніготь складається із кореня і тіла, яке закінчується вільним краєм. Ріст нігтів відбувається в ділянці кореня. Нігті захищають кінцеві фаланги пальців, де найбільша чутливість. Нігті ростуть все життя.

Шкіра виконує такі функції:

• захисна (бар‘єрна) функція полягає у тому, що вона захищає організм від шкідливих впливів навколишнього середовища. У шкірі утворюється лізоцим — білкова речовина, антибіотик тваринного походження, який має здатність руйнувати деякі мікроби. Шкіра захищає організм від різних пошкоджень, ультрафіолетових променів;

• виконує функцію органа чуття — сприймає тепло, холод, тиск, дотик, біль;

• видільна функція шкіри здійснюється через сальні і потові залози. Сальні залози виділяють сало, яке зволожує і пом’якшує волосся і шкіру. Потові залози виділяють піт, до складу якого входить: вода (98%), мінеральні солі (хлористий натрій і калій та ін.), органічні продукти розпаду: сечовина, аміак, різні кислоти (молочна, оцтова, мурашина тощо). Потовиділення — процес рефлекторний і регулюється центральною нервовою системою;

• бере участь у процесах терморегуляції організму, що здійснюється шляхом розширення або звуження її судин та зміни інтенсивності потовиділення, тобто фізичної терморегуляції;

• дихальна функція шкіри становить не більше 1% загальної величини газообміну (за добу людина поглинає шкірою від 3 до 6,5 г кисню і виділяє від 7 до 28 г вуглекислого газу;

• у шкірі відбувається депонування жирів, а при певних умовах — води, мінеральних солей, вітамінів, особливо вітаміну D, який тут і утворюється.