Капіляри(від лат.Capillaris –волосяний) – найдрібніші кровоносні судини, що пронизують органи й тканини організмів із замкненою кровоносною системою.

Карієс (від лат. caries - гниття) - процес руйнування зуба.

Каріоплазма (від грец. karyon - ядро, plasma - оформлене) - вміст клітинного ядра, оточений ядерною оболонкою.

Каріотип (від грец. karyon - ядро, typos - форма) - сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня форма і розміри).

Катаболізм (від грец. katabole - руйнування), або дисиміляція, - сукупність ферментативних реакцій в живому організмі, у результаті яких відбувається розпад органічних речовин на простіші сполуки із вивільненням значної кількості енергії, потрібної для життя організму.

Клітина (від грец. kytos – клітина) - основна структурна і функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система.

Комплекс Гольджі - складається із системи плоских замкнених мішечків-цистерн, великих вакуоль і дрібних міхурців, обмежених мембранами, і забезпечує зберігання, пакування і транспорт речовин, синтезованих на мембранах ендоплазматичної сітки або ним самим.

Концентрація, або зосередженість, уваги означає, що всі думки і дії людини зосереджені на чомусь одному, що на даний момент найбільше її цікавить.

Косметика (від грец. kosmetic - мистецтво прикрашання) - комплекс заходів та індивідуальних засобів, спрямованих на поліпшення зовнішності людини.

Л

Лейкопенія - зменшення кількості лейкоцитів у крові нижче норми.

Лейкоцити (від грец. leukos - білий, kytos - клітина) - безбарвні ядерні клітини крові, які виконують захисні функції, забезпечуючи імунні реакції організму.

Лізосоми (від грец. lysis - розчинення, soma - тіло) - одномембранні органели клітини з високим вмістом ферментів, здатних розщеплювати органічні речовини, бактерії, відпрацьовані елементи клітинних структур.

Лімфа (від лат. lympha - чиста вода, волога) - це рідка тканина організму, що міститься у його лімфатичній системі.

Лімфоцити (від лат. lympha - чиста вода, волога, від грец. kytos - клітина) - лейкоцити, які утворюються у лімфовузлах і селезінці.

М

Медіатор (від лат. mediator - посередник) - фізіологічно активні речовини, завдяки яким в нервовій системі відбуваються контактні міжклітинні взаємодії; виробляються нервовими і рецепторними клітинами.

Медицина - наука, що вивчає причини і механізми розвитку хвороби, різні її прояви, методи лікування.

Мейоз (від грец. meiosis – зменшення) - поділ клітини, при якому відбувається зменшення кількості хромосом удвічі, причому з однієї диплоїдної клітини утворюються чотири гаплоїдні.

Меланін (від грец. melanos - чорний) - пігмент шкіри, волосся, сітківки ока.

Мембрана плазматична - обмежує внутрішнє середовище клітини і виконує різноманітні функції: бар’єрну, обмін речовин, сприймає подразнення, бере участь у формуванні захисних реакцій (імунітету), забезпечує контакти між клітинами багатоклітинних організмів.

Метаболізм (від грец. metabole - перетворення), або обмін речовин, - це сукупність основних функцій організму, яка складається з надходження в організм із навколишнього середовища поживних речовин і кисню, їх змін у клітинах організму та виділення з клітин організму продуктів обміну.

Міокард (від грец. myos - м’яз, cardia - серце) - м’яз серця.

Міозин - скоротливий білок, який функціонує у скелетних м’язах.

Міофібрили (від грец. myos - м’яз, новолат. fibrilla - волоконце, нитка) - скоротливі нитки в саркоплазмі посмугованих м’язових волокон, які забезпечують м’язове скорочення.

Мітоз (від грец. mitos - нитка) - непрямий поділ клітини, при якому з однієї материнської диплоїдної клітини утворюються дві ідентичні дочірні диплоїдні клітини.

Мітохондрії (від грец. mitos - нитка, chondrion - зернятко) - органели клітин рослинних і тваринних організмів у вигляді округлих тілець, паличок, ниток, що забезпечують вироблення, нагромадження і розподіл енергії в клітині.

Н

Недокрів’я - хворобливий стан, ознакою якого є брак еритроцитів та гемоглобіну.

Нейрон (від грец. neuron - нерв) - нервова клітина.

Нефрит (від грец. nephros - нирка, it - запалення) - запалення нирки.

Нефрон (від грец. nephros - нирка) - основна структурно-функціональна одиниця нирки, що складається з ниркового клубочка, капсули, звивистих і прямих канальців, збиральних трубочок.

Нуклеоплазма (від лат. nucleus - ядро, від грец. plasma - оформлене) - те саме, що й каріоплазма.

О

Обмін речовин, або метаболізм (від грец. metabole - перетворення), - це складний біологічний процес, пов‘язаний з надходженням у організм із навколишнього середовища поживних речовин і кисню, перетворенням їх у клітинах організму, засвоєнням та виділенням з клітин організму кінцевих продуктів розпаду.

Обсяг уваги - це кількість предметів або явищ, які одночасно можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час.

Овогенез (від грец. ооn - яйце, genesis - розвиток) – процес утворення жіночих статевих клітин.

Окістя - тонка сполучнотканинна оболонка кістки.

Онтогенез (від грец. ontos – існуючий, genesis – розвиток, походження) – індивідуальний розвиток живого організму з моменту зародження до природної смерті. Термін запропонував німецький вчений Е. Геккель (1866 р.).

Орган (від грец. organon - орган, знаряддя, інструмент) - частина тіла, що має певну форму, будову, місце у тілі та виконує одну або кілька функцій.

Органели (від грец. organon - орган, знаряддя, інструмент) - постійні структурні компоненти клітини, що виконують життєво необхідні функції.

Організм (від лат. organizo - влаштовую) - це цілісна біологічна система, яка забезпечує всі основні життєві процеси.

Органічні речовини - це такі речовини, які мають скелети з ковалентно зв’язаних атомів вуглецю.

Основний обмін - найменша кількість енергії, яка витрачається організмом для підтримання життя в стані повного м‘язового спокою натщесерце і при температурі довкілля близько 20 – 22ºС.

Остеон (від грец. osteon - кістка) - структурна одиниця компактної речовини кістки.

Остеоцити (від грец. osteon - кістка, kytos - клітина) - клітини кісткової тканини.

Охрястя - зовнішній сполучнотканинний шар хряща.

П

Пам‘ять - властивість живої матерії, завдяки якій живі організми здатні сприймати зовнішні дії, закріплювати, зберігати і відтворювати одержану інформацію.

Парасимпатична нервова система (від лат. префікса para - суміжність, sympathes - співчутливий, співдружний) - відділ вегетативної нервової системи, що забезпечує нормальну життєдіяльність людського організму у стані спокою та під час сну (уповільнює скорочення серця та зменшує їх силу, звужує зіниці, знижує кров’яний тиск).

Педикульоз - захворювання, що спричиняється головною або платяною вошею.

Переключність уваги - це активний процес, який полягає у здатності людини за потреби міняти фокус своєї зацікавленості з одного предмета чи явища на інші.

Перикард (від грец. peri - навколо, cardia - серце) - еластична навколосерцева сумка.

Перистальтика (від грец. peristaltikos - стискуючий) - ритмічні хвилеподібні скорочення шлунка та кишечнику, що здійснюють подрібнення, перемішування харчової кашки та просування її вздовж травного тракту.

Пієлонефрит - інфекційне захворювання нирок, пов’язане з інфекцією сечовивідних шляхів, тобто з висхідною інфекцією.

Пізнавальна діяльність - це процес відображення у психіці людини предметів та явищ навколишнього середовища, на ґрунті якого формуються знання, виникають цілі та мотиви діяльності.

Пластичний обмін - сукупність реакцій синтезу, що забезпечують ріст клітин і поновлення їхнього хімічного складу.

Плацента (від лат. placenta – пиріг) – орган, що забезпечує зв'язок між зародком та організмом матері в ході внутрішньоутробного розвитку.

Працездатнiсть — це здатнiсть людини розвинути максимум енергiї та, економiчно витрачаючи її, досягти поставленої мети, якiсно виконуючи розумову i фiзичну роботи.

Пропріорецептори (від лат. proprius – власний, особливий, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м’язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

Пульс - це ритмічне коливання стінки артерії у такт скорочення серця.

Р

Реабсорбція (від лат. re - префікс, який означає протилежну дію, absorptio - поглинання) - зворотне всмоктування води і розчинених у ній речовин первинної сечі, що переміщується по канальцях.

Реанімація (від лат. reanimatio - повернення до життя) - це низка термінових заходів, спрямованих на відновлення життєдіяльності організму.

Регенерація (від лат. regeneratio – відновлення) – відновлення організмом утрачених чи пошкоджених органів або тканин.

Рецептор (від лат. receptor - той, що сприймає) - чутливе периферичне нервове закінчення, яке сприймає подразнення та перетворює його на нервові імпульси; перша ланка рефлекторної дуги.

Рефлекс (від лат. reflexus - відбиття) - реакція організму за участю нервової системи на подразнення.

Рефракція - це заломлювальна здатність ока при спокої акомодації, тобто коли кришталик максимально сплощений.

Ріст - збільшення розмірів організму людини або окремих його частин і органів унаслідок збільшення кількості клітин шляхом поділу, їх лінійного розтягування та внутрішньої диференціації.

Рибоза (С₅Н₁₀О₅) - моносахарид з групи пентоз. Рибоза входить до складу рибонуклеїнових кислот та інших важливих біологічних речовин.

Рибосоми (від рибоза і грец. сома - тіло) - немембранні органели клітин рослин і тварин, що містять РНК і здійснюють біосинтез білка.

Риніт (від лат. runos - ніс, it - запалення) - нежить, запальний процес у слизовій оболонці носової порожнини.

Розвиток - якісні зміни, що приводять до формування людського організму або його різних частин і органів.

Розмноження - притаманна всім живим істотам властивість відтворення собі подібних, завдяки чому забезпечуються безперервність і спадковість життя.

С

Саморегуляція - здатність біологічних систем (клітини, організму, біоценозу тощо) автоматично підтримувати сталий стан організму.

Симпатична нервова система (від лат. sympathes - співчутливий) - це відділ автономної (вегетативної) нервової системи, що регулює діяльність кровоносних судин, внутрішніх органів (прискорює і підсилює скорочення серця, розширює зіниці, підвищує кров’яний тиск, підсилює обмін речовин тощо).

Синапси (від грец. synapsis - зв’язок) - спеціалізовані функціональні контакти між збудливими клітинами (нервовими, м’язовими, секреторними), які необхідні для передачі і перетворення нервових імпульсів.

Система органів - сукупність органів, що взаємопов‘язані анатомічно і функціонально.

Скелет (від грец. skeletos - засохлий) - сукупність твердих тканин в організмі, які слугують опорою тіла чи окремих його частин і захищають його від механічних пошкоджень.

Сновидіння — це комбінація вражень, які виникають під час сну і зберігаються в мозку.

Соматична нервова система (від грец. soma - тіло) - частина периферичної нервової системи, яка іннервує мускулатуру скелета та деяких внутрішніх органів - язика, глотки, гортані, очного яблука, середнього вуха.

Сперматогенез (від грец. sperma - сім’я, genesis - розвиток) – процес утворення чоловічих статевих клітин.

Сперматозоїди (від грец. sperma - сім’я, zoon - тварина) – чоловічі гамети.

Сприймання - це відображення в корі головного мозку цілісних образів предметів і явищ дійсності в результаті їх безпосереднього діяння на органи чуття.

Стійкість уваги - це той час, протягом якого людина може концентрувати увагу на предметі своєї зацікавленості або у зв‘язку з необхідністю.

Судження - це форма мислення, в якій утверджується або заперечується наявність у предметах і явищах тих чи інших ознак, властивостей, зв‘язків або відношень між ними.

Т

Темперамент - це індивідуальна особливість людини, що проявляється у силі емоційних реакцій, а також у збудливості, врівноваженості, швидкості, ритму та інтенсивності психічних процесів.

Тканина (лат. textus) - система клітин та міжклітинної речовини, об’єднаних спільною функцією, будовою та походженням.

Травлення - сукупність процесів, що забезпечують механічне та хімічне розщеплення їжі на компоненти, які можуть засвоюватись організмом та включатись в обмін речовин.

Травма - це порушення цілісності та функції тканин (органів) унаслідок зовнішнього впливу.

Травна система - це комплекс органів, які забезпечують надходження в організм і перетворення їжі та води у ньому на прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись або виводитись.

Трахеїт (від трахея, іt - запалення) - запалення трахеї.

Тромб (від грец. thrombos - згусток) - щільний згусток крові, що закупорює кровоносну судину.

Тромбоз (від грец. thrombos - згусток) - процес закупорювання судин тромбом.

Тромбоцити (від грец. thrombos - згусток, kytos - клітина) - формені елементи крові, які містять важливий чинник згортання крові й забезпечують процеси зсідання крові, запобігаючи крововтратам при пошкодженні стінок кровоносних судин. У ссавців тромбоцити - це окремі частки велетенських клітин червоного кісткового мозку, позбавлені ядер.

Туберкульоз (від лат. tuberculum - горбик) - тяжке хронічне інфекційне захворювання, спричинене туберкульозною паличкою.

У

Увага – спрямованість психічної діяльності людини на певні предмети або явища дійсності за умови абстрагування від усього іншого.

Умовивід - одна з основних форм теоретичного мислення, в якій з одного або декількох суджень виводиться нове, з одного знання набувається інше.

Уявлення - чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, які раніше діяли на органи чуття.

Ф

Фагоцити (від грец. phagos - той, що пожирає, kytos - клітина) - загальна назва рухливих клітин багатоклітинного організму, що здатні захоплювати та перетравлювати мікроорганізми, зруйновані клітини та сторонні тіла.

Фагоцитоз (від грец. phagos - той, що пожирає, kytos - клітина) - процес поглинання та перетравлення мікроорганізмів, зруйнованих клітин та сторонніх часток одноклітинним організмом або особливими клітинами (фагоцитами) багатоклітинного організму.

Ферменти - певний клас білків, що прискорюють біохімічні реакції.

Фібрин - згортувальний білок крові.

Фібриноген - неактивний попередник фібрину.

Фізіологічні системи - це анатомічне або функціональне об’єднання органів, які в організмі виконують спільну функцію.

Фізіологія (від грец. physis - природа, logos - учення) - наука про функції живого організму як єдиного цілого, про процеси, що відбуваються в ньому на всіх його структурних рівнях: клітинному, тканинному, органному, системному і організменому.

Філогенез (від грец. philon - рід, genesis - розвиток, походження) - історичний розвиток окремих видів, родів, родин та інших систематичних груп органічного світу. Термін запровадив німецький біолог-еволюціоніст Ернст Геккель (1866).

Функціональні системи - взаємоузгоджене об’єднання різних органів і фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного для організму пристосувального результату.

Х

Харчування - це сукупність механічних, фізичних та хімічних процесів, що сприяють засвоєнню організмом поживних речовин, потрібних для підтримання життя, здоров’я та працездатності людини.

Холецистит - запалення жовчного міхура.

Хондроцити (від грец. chondros - хрящ, kytos - клітина) - клітини хрящової тканини.

Хроматида (від грец. chroma – колір) – одна з двох поздовжніх структурних одиниць хромосоми.

Хромосоми(від грец. chroma –колір,soma – тіло) – найважливіші структури ядра клітини, що забезпечують передачу спадкової інформації від клітини до клітини та від покоління до покоління, а також реалізацію цієї інформації в процесі індивідуального розвитку в організмі. Вперше описав і запропонував цей термін німецький анатом і гістолог В.Вальдейєр (1888 р.).

Хронологічний вік - це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту.

Ц

Центромера(від лат.центрум– середина, грец. мерос –частина) – первинна перетяжка хромосоми, що ділить її на два плеча.

Цинга - захворювання, спричинене нестачею в організмі вітаміну С.

Цитокінез (від грец. kytos – клітина, kinesis – рух) - процес поділу материнської клітини на дві дочірні шляхом утворення клітинної перегородки.

Цитологія (від грец. китос - клітина, логос - учення) - наука про клітину.

Цитоплазма (від грец. kytos - клітина, plasma - оформлене) - це внутрішнє середовище клітини, яке являє собою неоднорідну колоїдну речовину з розміщеними в ній ядром і органелами.

Я

Ядро (від лат. nucleus - ядро, від грец. karion - ядро) - складова частина живої клітини, яка зберігає спадкову інформацію, передає її дочірнім клітинам під час поділу і керує життєвими процесами.