2. Будова органів дихання

До органів дихання входять повітропровідні шляхи (носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи) та легені.

Дихальна система починається носовою порожниною, яка ділиться хрящовою перегородкою на дві половинки, кожна з яких ще поділяється носовими раковинами на нижній, середній і верхній носові ходи. У перші дні життя у дітей дихання через ніс утруднене. Носові ходи у дітей вужчі, ніж у дорослих, і формуються до 14 – 15 років.

Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм, війки якого затримують і виводять слиз і мікроорганізми, які осідають на слиз оболонки. Слизова, оболонка має густу сітку кровоносних судин і капілярів. Кров, що тече по цих судинах, зігріває або охолоджує повітря, яке вдихає людина. Слизова оболонка носової порожнини містить рецептори, які сприймають запахи і обумовлюють нюх.

Порожнина носа сполучається з порожнинами, які знаходяться в кістках черепа: гайморовою, лобною, клиновидними пазухами. Повітря, яке надходить у легені через носову порожнину, очищається, зігрівається і знешкоджується. Це не відбувається при диханні через ротову порожнину. Носова порожнина ззаду через отвори — хоани сполучається з носоглоткою. У слизові носової порожнини є лейкоцити, які виходять на поверхню слизової оболонки з кровоносних судин. Завдяки фагоцитарній здатності, лейкоцити знищують мікроорганізми, що потрапляють у носову порожнину з вдихуваним повітрям. Згубно діє на мікроорганізми наявна в складі слизу речовина — лізоцим.

Дихальні шляхи у дітей значно вужчі, ніж у дорослих. Це сприяє легшому проникненню інфекції в організм дитини. Під час запальних процесів у носі слизова оболонка набухає, внаслідок чого утворюється або ж і зовсім стає неможливим дихання через ніс, тому діти змушені дихати через рот. А це сприяє охолодженню дихальних шляхів аж до легень і проникненню у них мікроорганізмів та частинок пилу.

Носоглотка — верхня частина глотки. Глотка — м’язова трубка, в яку відкривається порожнина носа, рота і гортані. У носоглотку відкриваються слухові трубки, які сполучають порожнину глотки з порожниною середнього вуха.

Носоглотка у дітей широка і коротка, слухова труба знаходиться низько. Захворювання верхніх дихальних шляхів нерідко ускладнюється запаленням середнього вуха, бо інфекція легко проникає в середнє вухо.

У 4 – 10 річних дітей утворюється так звані аденоїдні розрощення, тобто розрощення лімфатичної тканини у ділянці глотки, а також у носі. Крім того, аденоїдні розрощення можуть негативно впливати на загальний стан здоров’я і на працездатність дітей.

Із носоглотки повітря попадає в ротоглотку, а потім у гортань.

Рис. 50. Гортань, трахея та бронхи:

1 - щитоподібний хрящ; 2 - перснеподібний хрящ; 3 - хрящі трахеї; 4 - стравохід; 5 - роздвоєння трахеї; 6 - головний лівий бронх; 7 - ліва легенева артерія; 8 - часткові бронхи; 9 - грудна частина аорти; 10 - права легенева артерія; 11 - головний правий бронх.

П

Гортань у дітей коротша, вужча і найінтенсивніше росте в 1 – 3 роки життя і в період статевого дозрівання.

У 12 – 14 років у хлопчиків починає рости кадик на місці сполучення пластинок щитоподібного хряща. Пройшовши гортань, повітря попадає в трахею.

Трахея — нижній відділ гортані довжиною 10 – 13 см, усередині вона вкрита слизовою оболонкою (рис.50). Трахея складається із 16 – 20 неповних хрящових кілець, з’єднаних між собою зв’язками. Задня стінка трахеї перетинчаста, в ній є гладенькі м’язові волокна, і вона прилягає до стравоходу, що створює сприятливі умови для проходження їжі по ньому.

На рівні 4 – 5 грудних хребців трахея поділяється на правий і лівий бронхи, які є головними (рис.50). Вони входять у ворота відповідної легені, де розподіляються на часткові бронхи. Часткові бронхи в легенях розгалужуються на дрібніші сегментарні бронхи, які, в свою чергу, дихотомічно (кожний на два) розділяються (до 18-го порядку) до часточкових бронхів (діаметр до 1 мм) і закінчуються кінцевими бронхіолами (0,3-0,5 мм в діаметрі). Вся система розгалуження бронхів, починаючи від головних і закінчуючи кінцевими бронхіолами, називається бронхіальним деревом.

У новонароджених трахея приблизно 4 см, у 14 – 15 років — приблизно 7 см. У дітей трахея і бронхи розвиваються поступово. Вони ростуть, в основному, паралельно з ростом тулуба. Просвіт трахей і бронхів у дітей значно вужчий, ніж у дорослих, хрящі їх ще не зміцніли. М’язові еластичні волокна розвинені слабо. Слизова оболонка, що вистилає трахею і бронхи, дуже ніжна і багата на кровоносні судини. Тому трахея і бронхи у дітей легше ушкоджуються, ніж у дорослих.

Бронхіоли закінчуються альвеолярними ходами, на стінках яких є пухирці - альвеоли, які вкриті густою сіткою кровоносних капілярів, де відбувається газообмін. У легенях дорослої людини нараховується 300 – 700 млн. альвеол, з загальною площею поверхні 60 – 120 м². Така величезна поверхня забезпечує велику швидкість газообміну в легенях. Легені розташовані в грудній порожнині, по боках серця (рис.51).

У просторі між легенями, який називається середостінням, розміщені трахея, стравохід, зобна залоза, серце, великі судини, лімфатичні вузли і деякі нерви.

Права і ліва легеня неоднакові як за розмірами, так і формою. Права легеня складається з трьох часток, ліва – з двох. На внутрішній поверхні легень знаходяться ворота легень, через які проходять бронхи, нерви, легеневі артерії, вени, лімфатичні судини. Кожна легеня вкрита серозною оболонкою, яка називається плеврою. У плеври є два листки (вісцеральний і парієтальний). Один щільно зрісся з легенями, другий приріс до грудної клітки. Між листками є щілина, заповнена серозною рідиною. Ця рідина зволожує поверхні плеври, обернені одна до одної, і цим зменшує тертя між ними під час дихальних рухів. Повітря в щілині плеври немає, тиск - негативний - нижчий атмосферного на 6-9 мм рт.ст. (0,8-1,2 кПа). Тиск в середині легенів дорівнює атмосферному, що забезпечує нормальну функцію легенів: вони не відходять від стінок грудної клітки при вдиху і розтягуються при збільшенні об‘єму грудної клітки. Негативний внутрішньоплевральний тиск сприяє збільшенню дихальної поверхні легенів при вдиху, поверненню крові до серця і, таким чином, покращенню кровообігу та лімфовідтоку.

Легені у дітей розвинені ще недостатньо, альвеоли малі, слабо розвинена в них еластична тканина. Кровонаповнення легень у дітей підвищене. До 3 років у дітей посилено ростуть легені, кількість альвеол до 8 років досягає кількості альвеол дорослої людини. У віці від 3 до 7 років темпи росту знижуються. Після 12 років енергійно ростуть альвеоли. Об’єм легень до 12 років збільшується в 10 разів, порівняно з об’ємом легенів новонародженого, а до кінця статевого дозрівання — у 20 разів.