Словник термінів

А

Авітаміноз (а - заперечна частка, від лат. vita - життя) - хворобливий стан, який виникає за нестачі якогось вітаміну чи вітамінів.

Автотрофи (від грец. аutos – сам, trophe – живлення) – організми, які самостійно виробляють органічні речовини з неорганічних сполук з використанням енергії сонячного світла або енергії хімічних процесів.

Автономна нервова система (від грец. аutos – сам) - частина периферичної нервової системи, яка іннервує всі внутрішні органи, ендокринні залози та мимовільні м‘язи шкіри, серце та судини, тобто органи, що здійснюють вегетативні функції в організмі (травлення, дихання, виділення, кровообіг тощо) та становлять внутрішнє середовище організму.

Адаптація (від лат. adaptatio – пристосування) – пристосування організму або його окремих органів до певних умов середовища.

Адреналін - гормон мозкової тканини надниркових залоз, що стимулює симпатичну нервову систему.

Аероби (від грец. аеr – повітря, bios – життя) – організми, для життєдіяльності яких потрібен вільний кисень.

Акомодація(від лат.accomodatio –пристосування) – пристосування ока до чіткого бачення предметів, розміщених на різній відстані від нього.

Аксон (від грец. axon - вісь) - видовжений відросток нейрона, по якому імпульси надходять від його тіла до інших нейронів або органів.

Акромегалія - хвороба, при якій збільшуються розміри не всього тіла, а тільки окремих його частин - носа, підборіддя, язика, рук та ніг, вигляд людини спотворюється.

Актин - скоротливий білок, який функціонує у скелетних м’язах.

Акселерація (від лат. accelerare - прискорення) - прискорення темпів росту і розвитку дітей та підлітків кожного наступного покоління порівняно з попереднім. Термін запропоновано Е.Кохом.

Алергія (від грец. allos - інший, ergon - дія) - стан підвищеної чутливості організму у відповідь на дію алергенів.

Алкоголізм - захворювання, спричинене систематичним вживанням алкогольних напоїв; характеризується патологічним потягом до них.

Альвеоли (від лат. alveolus - міхурець) - мікроскопічні міхурці легенів, де відбувається газообмін між кров’ю та вдихуваним повітрям.

Анаболізм (від грец. anabole - підйом), або асиміляція - сукупність хімічних процесів у живому організмі, у результаті яких синтезуються складні органічні речовини з простих з накопиченням енергії.

Анаероби (від грец. аn – заперечення, аеr – повітря, bios – життя) – організми, життєдіяльність яких відбувається за відсутності вільного кисню.

Аналізатор, або сенсорна система (від лат. sensus - відчуття, сприйняття) - це система, яка забезпечує сприймання, передачу і переробку інформації про явища навколишнього середовища.

Анатомія людини (від грец. anatome - розтин, розчленування) - наука, що вивчає форму і будову організму, органів і тканин людини у зв‘язку з їхніми функціями у процесі філогенезу та онтогенезу.

Анемія (від грец. префікса а - заперечення, haima - кров) - недокрів’я, хворобливий стан, ознакою якого є брак еритроцитів та гемоглобіну.

Антигени (від грец. аnti - проти, genes - походження) - високомолекулярні сполуки, здатні стимулювати імунокомпетентні лімфоїдні клітини та забезпечувати імунну відповідь.

Антитіла (від грец. аnti - проти, тіло) - глобуліни сироватки крові людини чи тварини, що утворюються у відповідь на попадання в організм різних антигенів.

Аорта - найбільша артерія тіла людини, що виходить з лівого шлуночка.

Апетит (від лат. apetitio - пристрасть, бажання) - потяг до певного виду їжі.

Аритмія (від грец. префікса а - заперечення, ритм) - порушення серцевого ритму.

Артеріальна кров – кров, збагачена киснем.

Артерії (від грец. аrteria – судинa) - кровоносні судини, що несуть кров від серця до органів та тканин організму.

Б

Біологічний вік визначається сукупністю анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для даної популяції.

Біологія (від грец. bios - життя, logos - наука, учення) - це сукупність наук про живі істоти, їхню будову, процеси життєдіяльності, взаємозв’язки між собою та умовами навколишнього середовища, закономірності розповсюдження по земній кулі, походження, історичний розвиток, різноманітність тощо.

Бронхіт (від грец. bronchos - дихальне горло, it - запалення) - запалення бронхів.

В

Вакцина (від лат. vakka - корова, яку використовував у своїх дослідах Дженнер) - препарат, виготовлений з ослаблених чи вбитих бактерій, вірусів або їхніх токсинів; застосовують для створення активного штучного імунітету та лікування інфекційних хвороб.

Вакцинація (від лат. vakka - корова) - профілактичне щеплення.

Валеологія (від грец. valeo - бути здоровим, logos - учення) - наука про формування, зміцнення та збереження здоров’я.

Вегетативна нервова система - частина нервової системи, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, непосмугованих і деяких посмугованих м’язів, обмін речовин.

Вени - кровоносні судини, що несуть кров від органів та тканин до серця.

Венозна кров – кров без кисню, збагачена вуглекислим газом.

Відчуття - це процес відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів і явищ об‘єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів.

Вітаміни (від лат. vita - життя) — група фізіологічно активних органічних сполук різноманітної хімічної природи, які в невеликих кількостях життєво необхідні для нормального функціонування організму.

Виділення - процес виведення з організму непотрібних і шкідливих продуктів обміну речовин (вода, вуглекислий газ, аміак, сечовина, сечова кислота).

Г

Ганглій (від грец. ganglion – вузол) – нервовий вузол, скупчення нервових клітин, що переробляють одержані ними сигнали.

Гельмінтологія (від грец. helminthos – черв'як, життя, logos - учення) – розділ паразитології, який вивчає паразитичних червів та захворювання, що ними викликаються.

Гемоглобін (від грец. haima - кров, від лат. globus - куля) - залізовмісний пігмент еритроцитів, який зв’язує та переносить кисень від органів дихання до тканин.

Гемоліз (від грец. haima - кров, lysis - розчинення) - руйнування еритроцитів крові (наприклад, у гіпотонічному розчині).

Гемофілія (від грец. haima - кров, phileo - любити, нахил) - спадкова хвороба, що виникає, коли порушена функція згортання крові.

Геронтологія (від грец. heron-старий, logos - наука, учення) - наука, яка займається проблемами старіння людини, з‘ясовує основні його закономірності - від молекулярного і клітинного рівнів до цілісного організму.

Гетеротрофи (від грец. heteros – інший, trophe – живлення) – організми, які живляться готовими органічними речовинами.

Гігієна (від грец. hygіenоs - здоровий) - наука, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров‘я людини.

Гіпервітаміноз (від грец. hyper - над, від лат. vita - життя) - хворобливий стан, який виникає за надмірного надходження певного вітаміну до організму.

Гіпертонія (від грец. hyper - над, підвищення, від лат. tonus - напруження) - стан підвищеного кров’яного тиску.

Гіповітаміноз (від грец. hypо - під, пониження, від лат. vita - життя) - хворобливий стан, який виникає за недостатнього надходження певного вітаміну до організму.

Гіпотонія (від грец. hypо - під, пониження, від лат. tonus - напруження) - стан пониженого кров’яного тиску.

Гломерулонефрит - запальний інфекційно-алергічний процес, що перебігає в обох нирках із переважним ураженням клубочкового апарату.

Гомеостаз (від грец. hоmоios - однаковий, stasis - стан) - стан відносної сталості внутрішнього середовища організму за певних умов довкілля та змін в організмі.

Гормони (від грец. hormao - збуджую) - біологічно активні речовини, які виробляють залози внутрішньої секреції.

Д

Дендрит (від грец. dendron - дерево) - короткий, дуже розгалужений відросток нейрона, по якому збудження проводиться до тіла нервової клітини від рецепторів або інших нервових клітин.

Діурез (від грец. diureo - виділяю сечу) - процес утворення і виділення сечі з організму.

Динамічний стереотип — це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються в строго визначеному, закріпленому в часі порядкові і є наслідком складної системної реакції організму на складну систему позитивних (тих, що підкріплюються) і негативних (або гальмівних) умовних подразників.

Дистонія - порушення тонусу судин, у результаті чого порушується кровообіг і кровопостачання органів.

Домінанта (від лат. dominans - пануючий) - це панівна ділянка кори великих півкуль головного мозку, яка залучає до себе збудження з інших центрів, нагромаджує їх і гальмує їхню здатність реагувати на подразники, що за інших умов мали б їх збуджувати.

Е

Екстерорецептори (від лат. exter – зовнішній, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що здійснюють сприйняття подразнень від довкілля.

Ектодерма (від грец. ektos – зовні, derma – шкіра) – зовнішній зародковий листок.

Емоції - це суб‘єктивний стан людини, що виникає у відповідь на дію внутрішніх чи зовнішніх подразників і проявляється в формі переживань.

Ендокринологія (від грец. endon - внутрішній, сrino - виділяю, logos - учення)- наука про залози внутрішньої секреції та їх гормони.

Ендоплазматична сітка (від грец. endon - внутрішній, плазма - оформлене) - система мембран, що утворюють велику кількість каналів, трубочок, цистерн, завдяки чому значно збільшується внутрішня поверхня клітини і поділяється клітина на велику кількість комірок, що відіграє важливу роль у регуляції внутрішньоклітинних ферментних систем, транспорті речовин та перебігу процесів обміну.

Ендокард (від грец. endon - внутрішній, cardia - серце) - внутрішня сполучнотканинна оболонка серця.

Енергетичний обмін - сукупність реакцій розщеплення складних сполук, які супроводжуються виділенням енергії.

Ентодерма (від грец. entos – усередині, derma – шкіра) – внутрішній зародковий листок.

Епідерміс (від грец. еpi - над, derma - шкіра) - зовнішній шар шкіри, утворений епітеліальною тканиною.

Епікард (від грец. еpi - над, cardia - серце) - зовнішня сполучнотканинна оболонка серця.

Епітеліальна тканина, або епітелій (від грец. еpi - над, thele - сосочок) - тканина, що складається з клітин, які щільно прилягають одна до одної і вкривають тіло ззовні, вистилають порожнини тіла та внутрішніх органів, а також утворюють більшість залоз.

Еритроцити (від грец. erythros - червоний, kytos - клітина) - клітини крові, які здійснюють транспорт газів.

І

Імунітет (від лат. immunitas - звільнення від будь-чого) - сукупність захисних механізмів організму проти чужорідних чинників - бактерій, вірусів, отрут.

Інтерорецептори (від лат. interior – внутрішній, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішнього середовища організму.

К