4. Будова і функції еритроцитів

Серед формених елементів крові найбільше червоних кров’яних тілець — еритроцитів (від грец. erythros - червоний, kytos - клітина), які мають форму двоввігнутих дисків у нормі без ядра. В 5 літрах крові людини налічується приблизно 25 трильйонів еритроцитів. До складу еритроцита входить понад 100 хімічних сполук — 60% води і 40% сухих речовин, що складаються з гемоглобіну (85%) та інших речовин: металів – заліза, калію, натрію, магнію, міді, цинку, марганцю; вітамінів — аскорбінової кислоти, нікотинової кислоти, пантотенової кислоти, вітамінів В₁, В₂, В₆, понад 40 ферментів. Основною складовою частиною еритроцитів є дихальний залізовмісний пігмент крові - гемоглобін (від грец. haima - кров, від лат. globus - куля). У кожному еритроциті близько 265 млн. молекул гемоглобіну. Гемоглобін — це білок, молекула якого складається з 4 пептидних ланцюжків, до яких приєднані 4 атоми заліза. Він виконує роль переносника кисню з легенів у тканини і частково вуглекислоти з тканин у легені, утворюючи три фізіологічні сполуки. При циркуляції крові через легені гемоглобін перетворюється на оксигемоглобін (легкооборотна сполука гемоглобіну і кисню), який несуть еритроцити до всіх тканин організму, і зумовлює яскраво-червоний колір артеріальної крові. Оксигемоглобін, що віддав кисень, називається відновленим, або дезоксигемоглобіном. Він міститься у венозній крові та зумовлює її темний колір. Вуглекислота переноситься венозною кров‘ю переважно у вигляді гідрокарбонатів, і лише частина її зв‘язується і переноситься гемоглобіном у вигляді карбгемоглобіну. Процес перенесення кисню з органів дихання до тканин і вуглекислоти у зворотному напрямку становить дихальну функцію крові. Гемоглобін здатний утворювати також патологічні сполуки. При отруєнні нітратами гемоглобін з киснем утворює міцну сполуку - метгемоглобін. Не менш міцною сполукою є карбоксигемоглобін (HbCO), що утворюється при отруєнні чадним газом. У випадках утворення карбоксигемоглобіну, і особливо метгемоглобіну, транспортування кисню тканинам різко порушується або стає неможливим. Такий стан вкрай загрозливий для життя і нерідко закінчується смертю.

У нормі в одному літрі крові людини міститься 160 г гемоглобіну. Стан, при якому кількість еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об‘єму крові зменшена, називається анемією (від грец. префікса а - заперечення, haima - кров). Зниження числа еритроцитів нижче 3 млн. і кількості гемоглобіну нижче 60% свідчить про наявність анемічного стану — недокрів’я.

Еритроцити утворюються в червоному кістковому мозку, живуть 125 діб (4 місяці). Кожної секунди у селезінці і печінці руйнується 2,5 млн. еритроцитів, така ж кількість утворюється в червоному кістковому мозку. Під час руйнування гемоглобіну від нього відщеплюється гем, який втрачає атом заліза і перетворюється в жовчні пігменти шкіри, сечі, калу. Цей процес називається еритропоезом. Він забезпечує стабільний рівень оксигенації крові для нормального функціонування клітин. У разі зниження рівня кисню в крові нирки продукують гормон еритропоетин, який потрапляє до червоного кісткового мозку і стимулює продукцію еритроцитів. Збільшення кількості еритроцитів у крові називається еритроцитозом, зменшення - еритропенією. Вся кількість еритроцитів, у тому числі і гемоглобіну, поновлюються протягом 3 – 4 місяців. Високий вміст гемоглобіну (понад 100%) і велика кількість еритроцитів спостерігається у новонароджених, до 5 – 6 дня життя ці показники знижуються, що пов’язано з кровотворною функцією кісткового мозку, до 3 – 4 років їх кількість збільшується, в 6 – 7 років наростання кількості еритроцитів уповільнюється, з 8 років знову збільшується.

Розпад еритроцитів (гемоліз) — розчинення — відбувається в печінці і селезінці. Еритроцити руйнуються під дією багатьох зміїних отрут, хімічних речовин (ефір, бензол, алкоголь). Гемолізована кров не може виконувати своїх функцій, і організм гине.

Якщо кров уберегти від зсідання за допомогою доданого до неї антикоагулянту натрію цитрату і залишити на кілька годин у капілярних трубочках, то можна спостерігати осідання еритроцитів. Нормальна швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) для жінок становить 2 – 15 мм/год, для чоловіків — 1-10 мм/год. У новонароджених швидкість осідання — від 1 до 2 мм/год, у дітей 3-ох років — від 2 до 17 мм/год. Визначення швидкості осідання еритроцитів має велике значення для діагностики у медицині. При захворюваннях ШОЕ збільшується. Це пов’язано з тим, що при запальних процесах у крові збільшується кількість білків глобулінів, які адсорбуються еритроцитами, що змінює властивості їхньої поверхні і приводить до прискорення осідання еритроцитів.