1. Біологічне значення скелетних м’язів

Розрізняють такі види м‘язової тканини: посмугована (скелетна, серцева) і непосмугована. Посмуговані скелетні м’язи — це активна частина опорно-рухової системи, скорочення якої зумовлює переміщення частини тіла і всього тіла в просторі. Скелетні м‘язи повністю вкривають скелет людини (звідси їх назва), тому не тільки скелет, але й м‘язи визначають фігуру людини. Скелетні м‘язи підтримують рівновагу та певну позу тіла. Тримання тіла у вертикальному положенні, надання йому певної пози під час сидіння і лежання можливе завдяки постійному напруженню, або тонусу (від лат. tonus - напруження) м’язів. Скелетні м‘язи є місцем, де запасається глікоген, який потрібний для них як джерело енергії під час скорочення (після перетворення на глюкозу), а організм може використати глікоген лише у надзвичайних ситуаціях. Скелетні м‘язи містять специфічні рецептори м‘язового чуття, які дають змогу контролювати положення тіла. Основними фізіологічними функціями м‘язів є збудливість, провідність і скоротливість. Одним із результатів м‘язового скорочення є вироблення тепла.

В організмі людини налічується близько 600 скелетних м’язів.