Книга по анатомиии

Лекція 5

БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УШКОДЖЕННЯХ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ

План

1. Частини скелета.

2. Хвороби кісток.

3. Перша допомога при ушкодженнях опорно-рухової системи.

Основні поняття: опорно-рухова система, скелет, частини скелету, гіподинамія, травми, переломи кісток, вивих, розтягнення зв‘язок, удар м‘яких тканин.

1. Частини скелета

У скелеті людини розрізняють: хребетний стовп, грудну клітку, череп, верхні кінцівки з плечовим поясом і нижні кінцівки з тазовим поясом (рис.25).

Рис. 25. Скелет людини:

1 - вісцеральний череп; 2 - мозковий відділ черепа; 3 - хребтовий стовп; 4 - груднина; 5 - ребра; 6 - плечова кістка; 7 - зап‘ясток; 8 - п‘ясток; 9, 17 - фаланги пальців; 10 - кульшова кістка; 11 - стегнова кістка; 12 - надколінок; 13 - малогомілкова кістка; 14 - великогомілкова кістка; 15 - заплесно; 16 - плесно; 18 - променева кістка; 19 - ліктьова кістка; 20 - лопатка; 21 - ключиця.

Хребетний стовп людини складається з 33 – 34 хребців, між якими лежать хрящові прокладки — міжхребцеві диски, які надають хребтові гнучкості.

Кожен міжхребцевий диск складається з драглистого ядра і фіброзного кільця, утвореного волокнистим хрящем. З віком змінюється висота дисків.

У хребетному стовпі розрізняють 7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 4 – 5 куприкових хребців. У дорослої людини крижові хребці зростаються в одну кістку — крижі, а куприкові — в куприк (рис.26).

Хребетний стовп займає біля 40% довжини тіла і є основним стрижнем, опорою. Хребетні отвори усіх хребців утворюють хребетний канал, в якому міститься спинний мозок.

Рис. 26. Хребетний стовп:

1. шийні хребці; 2 - грудні хребці; 3 - поперекові хребці; 4 - крижові хребці (крижова кістка); 5 - куприкові хребці (куприкова кістка).

Хребець складається з циліндричного тіла, дуги і семи відростків (рис.27). Непарний задній відросток — остистий і пара поперечних відростків є місцями прикріплення зв’язок і м’язів. Дві пари суглобових відростків — верхніх і нижніх — служать для рухомого сполучення (суглоби) з такими відростками хребців, розташованих вище і нижче. Між тілом і дугою хребця є хребетний отвір.

Рис. 27. Грудний хребець (вид збоку):

1 - тіло хребця; 2 - нижня реброва ямка; 3 - нижня хребцева вирізка; 4 - нижній суглобовий відросток; 5 - остистий відросток; 6 - поперечний відросток; 7 - реброва ямка поперечного відростка; 8 - верхній суглобовий відросток; 9 - верхня хребцева вирізка; 10 - верхня реброва ямка.

Рис.28. Атлант:

1 - поперечний відросток;

2 - задня дуга;

3 - передня дуга;

4 - верхня суглобова ямка на бічній масі.

ерший шийний хребець —атлант — складається з передньої і задньої дуг з невеличкими горбиками посередині (рис.28). Другий шийний хребець — епістрофей — має над своїм тілом звернений уверх зубовидний відросток, по якому повертається вправо і вліво атлант разом з черепом (рис.29). Решта шийних хребців має відносно невелике тіло, великий хребцевий отвір, роздвоєний на кінці, і отвори на поперечних відростках. Грудні хребці мають типову будову, а поперекові відрізняються дуже масивними тілами, їх короткі і товсті остисті відростки відходять від дуги майже горизонтально.

Процес окостеніння хребетного стовпа починається у внутрішньоутробному періоді. До 14 років окостенілими є тільки середні частини тіл хребців. Повне окостеніння окремих хребців закінчується до 21 – 23 років.

Рис.29. Епістрофей:

1 - поперечний відросток;

2 - остистий відросток;

3 - верхня суглобова поверхня; 4 - зубовидний відросток.

о 1,5 року хребетний стовп росте нерівномірно; від 1,5 до 3 років відносно уповільнюється ріст шийних і верхніх грудних хребців, а в 10 років енергійно ростуть поперекові та нижні грудні хребці.

У новонародженої дитини стовп майже прямий, характерні для дорослої людини вигини тільки намічаються і розвиваються поступово.

Першим (6 – 7 тиждень) з’являється шийний лордоз (вигин, спрямований опуклістю вперед). У цей період дитина починає тримати голівку. До 6 місяців, коли дитина починає сидіти, утворюється грудний кіфоз (вигин, спрямований опуклістю назад). Коли дитина починає стояти і ходити, утворюється поперековий лордоз, з утворенням якого центр ваги переміщується назад, перешкоджаючи падінню тіла у вертикальному положенні. До року є всі вигини хребта.

ри швидкому окостенінні скелета після 10 – 12 років викривлення хребта можуть залишитись на все життя, що негативно вплине на розвиток грудної клітки і на роботу органів дихання, загальний фізичний розвиток дитини — на її здоров’я.

Грудна клітка утворює кісткову основу грудної порожнини, в якій містяться легені, серце, стравохід, печінка, дихальне горло і великі судини (рис.30).

Рис.30. Грудна клітка (вид спереду):

1 - верхній отвір грудної клітки; 2 - ручка груднини; 3 - міжреброві проміжки; 4 - ребровий хрящ; 5 - мечоподібний відросток; 6 - нижній отвір грудної клітки; 7 - підгруднинний кут; 8 - несправжні ребра (VІІІ - ХІІ); 9 - справжні ребра (І-VІІ); 10 - тіло груднини; 11 - кут груднини.

Із 12 пар ребер, що утворюють грудну клітку, 7 пар верхніх називаються справжніми, вони переходять у хрящі, якими з’єднуються з грудною кісткою.

8, 9, 10 пари ребер називаються несправжніми, їх хрящові кінці з’єднуються з хрящем ребра, що знаходиться вище. 11 і 12 пари ребер хрящів не мають, їх передні кінці вільні.

Груднина — плоска непарна кістка, яка складається з рукоятки (верхня частина), тіла (середня частина) і мечоподібного відростка. Між цими частинами містяться хрящові прошарки, які до 30 років окостенівають.

Верхній отвір грудної клітки закривається в тілі людини трахеєю, стравоходом, кровоносними судинами і нервами, що проходять у ній. Нижній отвір замикається діафрагмою. Міжреберні проміжки затягнуті міжреберними м’язами. Так утворюється герметично замкнена грудна порожнина.

У перші роки життя грудна клітка стиснута з боків і має форму конуса, її передньозадній розмір більший за поперечний. У зв’язку з посиленим ростом ребер, розвитком легень грудна клітка поступово розширюється, і в 12 – 13 років вона набуває такої форми, як у дорослої людини. У дорослої людини грудна клітка широка, з переважаючим поперечним розміром, що пов’язано з вертикальним положенням тіла, при якому нутрощі давлять масою в напрямку, паралельному грудині.

До 12 – 13 років формування грудної клітки закінчується і вона відрізняється від грудної клітки дорослої людини тільки розмірами. В період статевого дозрівання грудна клітка дуже швидко росте, причому влітку швидше, ніж взимку. Грудна клітка дітей дошкільного і молодшого шкільного віку дуже еластична і податлива. Тому при тривалій неправильній поставі, а також при сильному стягуванні тіла поясом, можуть статися викривлення грудної клітки і порушення її розвитку. Це, в свою чергу, відіб’ється на розвитку і діяльності легень, серця і великих кровоносних судин, які містяться в грудній порожнині.

Скелет верхньої кінцівки складається з вільної кінцівки — руки і плечового пояса, який з’єднує її з тулубом.

лечовий пояс утворюють парні кістки - лопатки і ключиці (рис.31). У верхній частині спини розташовані дві плоскі трикутної форми кістки — лопатки; на задній поверхні лопатки є високий міцний гребінь, до якого прикріплюються м’язи. За допомогою суглобів лопатка сполучається з ключицею і плечовою кісткою. Ключиця — довга трубчаста кістка, зігнута подібно до букви S.

Рис.31. Пояс верхньої кінцівки:

а - лопатка (вид ззаду):

1 - верхній кут; 2 - надостьова ямка; 3 - ость лопатки;

4 - верхній край; 5 - дзьобоподібний відросток;

6 - надплечовий відросток; 7 - бічний кут;

8 - підостьова ямка; 9 - бічний край; 10 - нижній кут;

11 - присередній край;

б - ключиця (вид зверху):

1 - груднинна суглобова поверхня;

2 - груднинний кінець;

3 - надплечовий кінець.

Скелет верхньої кінцівки складається з плеча, передпліччя і кисті.

Плечова кістка має довге трубчасте тіло з напівкулястою головкою на верхньому кінці і блоковидною на нижньому (рис.32,а). Верхня головка входить у суглобову западину, утворюючи рухомий плечовий суглоб.

Передпліччя складається з ліктьової і променевої кісток (рис.32,б,в). Кістки передпліччя сполучаються з плечовою кісткою і утворюють складний ліктьовий суглоб. Із зап’ястком кістки передпліччя утворюють променево-зап’ястковий суглоб еліпсоподібної форми.

Рис.32. Кістки вільної верхньої кінцівки:

а - плечова кістка (вид ззаду):

1 - великий горбок; 2 - ліктьова ямка; 3 - бічний надвиросток; 4 - блок плечової кістки; 5 - присередній надвиросток; 6 - тіло плечової кістки; 7 - хірургічна шийка; 8 - анатомічна шийка; 9 - головка плечової кістки;

б - права променева кістка (вид з внутрішнього боку):

1 - головка променевої кістки; 2 - міжкістковий край; 3 - тіло променевої кістки; 4 - шилоподібний відросток; 5 - горбистість променевої кістки; 6 - шийка променевої кістки;

в - права ліктьова кістка (вид ззовні): 1 - ліктьовий відросток; 2 - блокова вирізка; 3 - вінцевий відросток; 4 - горбистість ліктьової кістки; 5 - міжкістковий край; 6 - головка ліктьової кістки; 7 - шилоподібний відросток; 8 - тіло ліктьової кістки.

У кисті розрізняють зап’ясток, п’ясток і фаланги пальців (рис.33).

Рис.33. Скелет правої кисті (вид з тильної поверхні):

1 - дистильна фаланга; 2 - середня фаланга; 3 - проксимальна фаланга; 4 - п‘ясткова кістка V; 5 - гачкувата кістка; 6 - головчаста кістка; 7 - горохоподібна кістка; 8 - тригранна кістка; 9 - півмісяцева кістка; 10 - човноподібна кістка; 11 - трапецієподібна кістка; 12 - кістка-трапеція; 13 - п‘ясткова кістка.

До складу зап’ястка входить вісім невеличких кісточок, які розміщені у два ряди і з’єднані між собою рухомо. П’ясток складається з 5 подібних між собою довгих кісток. Фаланг у кожному пальці по три і лише у великому пальці - два. Кісти зап’ястка утворюють склепіння, повернуте угнутістю до долоні. У новонародженого вони тільки намічаються, далі вони поступово розвиваються, і їх стає добре видно в 7 років, а процес їх окостеніння закінчується в 10 – 13 років. На цей час закінчується окостеніння фаланг пальців.

Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса і вільної кінцівки — ноги. Тазовий пояс дорослої людини утворений двома тазовими кістками, які за допомогою малорухомих суглобів сполучаються з крижами у замкнуте кільце (рис.34).

Рис.34. Тазовий пояс:

а - чоловічий; б - жіночий:

1 - клубова кістка; 2 - вхід у малий таз; 3 - лобкова кістка; 4 - лобковий симфіз; 5 - сіднична кістка; 6 - куприкова кістка; 7 - кульшова западина; 8 - погранична лінія; 9 - крижова кістка; 10 - великий таз; 11 - крижово-клубовий суглоб.

У дітей і підлітків кожна тазова кістка складається з трьох кісток: клубової, сідничної, і лобкової, з’єднаних між собою хрящовою тканиною. Зростання їх починається з початком статевого дозрівання і закінчується у 18 – 20 років. Після 9 років виявляються відмінності у формі таза хлопчиків і дівчаток: у хлопчиків таз вищий і вужчий, ніж у дівчаток.

Нога людини складається із стегна, гомілки і стопи.

Стегнова кістка — найбільша і найдовша кістка людини (рис.35). Головка стегнової кістки входить у вертлужну западину таза, утворюючи кульшовий суглоб.

Рис.35. Стегнова кістка:

а - вид спереду: 1 - великий вертлюг; 2 - шийка стегнової кістки; 3 - головка стегнової кістки; 4 - міжвертлюгова лінія; 5 - малий вертлюг; 6 - присередній надвиросток; 7 - надколінкова поверхня; 8 - бічний надвиросток; 9 - тіло стегнової кістки;

б - вид ззаду: 1 - головка стегнової кістки; 2 - шийка стегнової кістки; 3 - вертлюгова ямка; 4 - великий вертлюг; 5 - міжвертлюговиий гребінь; 6 - тіло стегнової кістки; 7 - міжвиросткова ямка; 8 - бічний виросток; 9 - присередній виросток; 10 - шорстка лінія; 11 - малий вертлюг.

Гомілка складається з великої і малої гомілкових кісток, які лежать паралельно і з’єднані між собою міжкістковою перетинкою. Стегнова кістка з великою гомілкою утворюють колінний суглоб, до складу якого входить і колінна чашечка — маленька кісточка трикутної форми, розміщена в сухожилку чотириголового м’яза стегна.

У стопі розрізняють передплесно, плесно і фаланги пальців (рис.36).

Передплесно складається з семи добре розвинених кісток, розміщених у два ряди. Найбільші з них — таранна і п’яткова. Спереду від таранної і п’яткової містяться човновидна, кубовидна і три клиновидні кістки.

Плесно утворене 5 довгими кістками, які задніми кінцями зчленовуються з кістками передплесна, а з передніми — з фалангами пальців.

Рис.36. Кістки стопи:

1 - п‘яткова кістка; 2 - п‘ятковий горб; 3 - тіло надп‘яткової кістки; 4 - шийка надп‘яткової кістки; 5 - головка надп‘яткової кістки; 6 - кубоподібна кістка; 7 - човноподібна кістка; 8 - бічна клиноподібна кістка; 9 - проміжна клиноподібна кістка; 10 - присередня клиноподібна кістка; 11 - плеснова кістка І; 12 - проксимальна фаланга великого пальця стопи; 13 - дистальна фаланга Vпальця; 14 - середня фалангаVпальця; 15 - проксимальна фалангаVпальця; 16 - блок надп‘яткової кістки.

Стопа людини утворює склепіння, яке спирається на п’яткову кістку і на передні кінці кісток плесна. Розрізняють поздовжнє і поперечне склепіння стопи. Поздовжнє склепіння стопи властиве лише людині, і його формування пов’язане з прямоходінням. У новонародженої дитини склепінчастість стопи не виражена, вона формується пізніше, коли дитина починає ходити.

Череп — скелет голови, в якому розрізняють два відділи: мозковий (черепну коробку) і лицьовий (рис.37).

Рис.37. Череп (вид збоку):

1 - лобова кістка; 2 - клиноподібна кістка (велике крило); 3 - носова кістка; 4 - сльозова кістка; 5 - вилична кістка; 6 - верхня щелепа; 7 - нижня щелепа; 8 - зовнішній слуховий отвір; 9 - скронева кістка; 10 - потилична кістка; 11 - тім‘яна кістка.

До складу мозкового відділу черепа входять вісім плоских кісток: 1 — лобова, яка закриває порожнину черепної коробки спереду. Всередині лобової кістки, над надбрівними дугами, є порожнини — лобні пазухи, сполучені з порожниною носа, звідки у них проникає повітря;

2 — середина черепної кришки утворена двома тім’яними кістками, які за допомогою зубчастого шва з’єднуються одна з одною, а також з лобовою і потиличною кістками;

3 — лускатим швом тім’яні кістки сполучаються із скроневими, які утворюють бічні поверхні черепної коробки. Усередині скроневих кісток лежать органи слуху і рівноваги, до яких веде зовнішній слуховий прохід;

4 — потилична кістка утворює задню стінку мозкового черепа і його основу. В нижній частині потиличної кістки є великий потиличний отвір, через який спинний мозок з’єднується з головним;

5 — в утворенні основи черепа бере участь клиновидна або основна кістка, на верхній поверхні якої є заглибина — турецьке сідло, в якій міститься нижній мозковий придаток — гіпофіз;

6 — решітчаста кістка лежить у верхньому відділі носової порожнини у вирізці лобової кістки. Крізь численні отвори решітчастої кістки від головного мозку до слизової оболонки носа проходять гілочки нюхового нерва.

У лицьовому відділі черепа більшість кісток парні: верхньощелепні, носові, сльозові, виличні, піднебінні і нижні носові раковини. Верхньощелепна кістка бере участь в утворенні очної ямки, носової і ротової порожнини. Вилична кістка, сполучаючись з виличним відростком скроневої кістки, утворює виличну дугу, до якої прикріпляються м’язи і зв’язки обличчя. Сльозова кістка найменша і найтонша з усіх кісток черепа - пластинка чотирикутної форми, що утворює передню частину присередньої стінки очної ямки. Піднебінна кістка складається з двох пластинок: горизонтальної, яка утворює задню частину твердого піднебіння і вертикальної, яка входить до складу бічної стінки носа. Нижня носова раковина — цілком самостійна кістка, що має форму вигнутої пластинки.

Непарних кісток три: леміш, що утворює верхню частину носової перегородки; нижня щелепа, що складається з двох частин, які зростаються на другому році життя; і невелика підковоподібна кістка — під’язикова, яка є місцем прикріплення багатьох м’язів. Безпосередньо з кістками черепа вона не зчленовується.

Найінтенсивніше кістки черепа ростуть протягом першого року життя. З віком, особливо з 13 – 14 років, лицьовий відділ росте енергійніше і починає переважати над мозковим. У новонародженого об’єм мозкового черепа у 8 разів більший лицьового, а у дорослого в 2 – 2,5 рази.

У новонародженої дитини череп ще повністю не окостенів. Лобова, основна і скроневі кістки складаються з двох частин кожна, потилична кістка поділена на чотири частини. Процес їх зростання триває 3 – 4 роки.

Шви між окремими кістками черепа новонародженої дитини не сформовані: їх краї з’єднуються між собою сполучнотканинними перетинками. Бічні тім’ячка заростають вже до моменту народження дитини; потиличне — заростає на 2 – 3 місяці життя дитини. Найдовше заростає лобове тім’ячко — 12 – 18 місяців. Черепні шви остаточно формуються тільки у 3 – 4 роки і до 30 років життя людини майже повністю заростають.

Найінтенсивніше росте череп протягом першого року життя дитини, до 4 років він росте ще досить швидко, потім його ріст уповільнюється, особливо у віці 7 – 12 років. Статеві відмінності в будові черепа полягають у тому, що чоловічий череп більший, лицьова частина його більш розвинена, а виступи і горбики, до яких прикріплюються м’язи виразніші, ніж у черепа жінки.

Содержание