24.1. Особливості технології лікарських форм для дітей
За обсягом випуску лікарських препаратів для дітей найбільше представлені пероральні лікарські форми з поліпшеним смаком (сиропи, суспензії, емульсії, краплі, гранули, порошки та брикети для розчинення); не менш значні ректальні лікарські форми (супозиторії, мікроклізми, ректальні мазі й капсули); а також тверді дозовані лікарські форми: таблетки (у тому числі кишково-розчинні, жувальні та шипучі), драже, капсули, пастилки, порошки в облатках та інші; приблизно 2—3 %складають ін'єкційні форми і засоби для зовнішнього застосування (мазі, креми, пасти, присипки, вушні краплі тощо).
Створення пероральних лікарських форм потребує, порівняно з іншими більш високого вмісту наповнювачів, коригентів смаку і запаху, консервантів, стабілізаторів, солюбілізаторів, співроз-чинників та ін. Тому дитячу лікарську форму, призначену для приймання всередину, слід розглядати як складну терапевтичну систему, компоненти якої визначають швидкість і повноту всмоктування лікарських речовин, потенціювання і синергізм дії, час утримання в крові, їхній шлях транспортування до органів-міше-ней і кліток, а також шлях виведення з організму.
Більш швидка всмоктуваність лікарських речовин у шлунку і кишечнику в дітей зумовлена більшою проникністю клітинних мембран, інтенсивним кровообігом, меншим впливом соляної кислоти і ферментів.
Усмоктування ліків у шлунку в дітей відбувається пасивною дифузією і залежить від кислотності шлункового соку, що міняється в залежності від віку. У дітей до одного місяця pHшлункового соку становить близько 5,8;у дітей до одного року — 4,5;у більш старших дітей — 3,0—2,5;у дорослих pHшлункового вмісту в нормі 1,5—1,8.
Тому зусилля дослідників спрямовані на розробку спеціальних пероральних лікарських форм з приємним смаком і на створення лікарських форм —замінників ін'єкцій.
Дитячі лікарські форми залежно від а г peг а т н о г о cт а н у поділяються на три основні групи: рідкі, тверді та газоподібні. Рідкі лікарські форми становлять 70 % від загальної кількості ЛФД, що випускаються. Вони забезпечують оптимальну швидкість усмоктування лікарського препарату, можливість варіювання дози, зручність і простоту застосування.
Проте у рідких лікарських формах, призначених для приймання per os, виразніше виявляються смак і запах ліків, що є причиною деяких серйозних ускладнень при лікуванні. Приємний запах, смак і зовнішній вигляд ліків сприятливо впливають на нервову систему дитини і весь організм у цілому. Створення так званих «смачних» ліків у педіатрії досягається коригуванням.
Коригування — зміна суміші відчуттів смаку, запаху, дотику, зовнішнього вигляду — усього, що в комбінації називається сприйняттям речовини. Коригування можна здійснювати за декількома напрямами, найвизнанішим і найперспективнішим є використання коригувальних речовин.
Коригенти мають надавати лікам приємний смак, запах і колір; добре змішуватися з ліками, не знижувати їхньої активності, стабільності й стійкості; бути індиферентними або корисними для організму речовинами; бути стабільними в певній ділянці pH,стійкими до світла та окиснення.
Смак —це складний комплекс відчуттів, зумовлених хімічними, фізико-хімічними властивостями речовини, умовами її приймання і загальним станом організму. Солодкому смаку ліків віддають перевагу 73 % дітей, слабосолодкому — 38 % і солодкуватому — 31 %.
Найбільш сприятлива температура для прояву смакових відчуттів — у межах 30—35 °С. Більш холодне і більш гаряче погіршує виникнення і сприйняття смакових відчуттів.
Чотири основні групи смаку —кислого, солодкого, солоного і гіркого —доповнюються впливом температурних і тактильних рецепторів. Смак виникає як сумарне сприйняття на основі смакових, дотикових, температурних і нюхових відчуттів.
Підвищенням в'язкості можна поліпшити смак, завдяки чому макромолекули середовища перешкоджають безпосередньому контактові лікарської речовини зі смаковими рецепторами.
Дотепер часто застосовувалась як коригент ліків сахароза, що у деяких випадках виступала також як консервант і солюбілізатор. Однак вона має низький потенціал солодкості, тому додається до лікарських форм у великих кількостях. Так, для маскування гіркого смаку димедролу необхідно взяти сахарози в 50—100разів більше відносно самого препарату.
Дослідження показали, що введення великих кількостей сахарози в деяких випадках призводить до зниження всмоктувано-
660
661
сті діючих речовин і їх активності, а іноді до збільшення токсичності (нітрофурани). Вона протипоказана при цукровому діабеті, діатезах та ін.
Залежно від тривалості варіння сиропу на основі сахарози відбувається її гідроліз до глюкози і фруктози; остання як нестійка сполука має напружений фуранозний цикл оксидного кільця, може розпадатися з утворенням фурфуролу, гумінових речовин та інших сполук, які надають розчину коричневого відтінку, що знижує стабільність ліків.
Зараз у вітчизняній фармації як коригенти використовуються також фруктоза, мальтоза, лактоза, інвертний цукор, кислота лимонна, гліцерин, сахарол (розроблений у ДНЦЛЗ); за рубежем широко застосовуються дульцин, сахарин, сорбітол, натуральний і штучний мед, карбоксиметилцелюлоза, манітол, а також штучні підсолоджувачі цикломати (натрієва і кальцієва солі циклогек-силсульфамінової кислоти), що за індексом солодкості в 30 разів перевищують цукор.
Найбільш широкий спектр дії мають різні фруктові сиропи: вишневий, малиновий, чорної смородини, апельсиновий, сироп какао та багато інших. Для коригування солоного та інтенсивно-солодкого смаку до сиропів часто додають різні фруктові есенції, ефірні масла, цитрусові екстракти, ванілін та ін. Сиропи, слизи, ароматні речовини вводять до складу маслянистих ліків для маскування неприємних відчуттів. До складу ЛФД, крім вищезгаданих кориген-тів, входять також загусники — натрію альгінат, агар-агар, агаро-їд, пектини; консерванти — спирт етиловий (від 0,75 до 20 %), кислота бензойна і натрію бензоат та інші; з числа барвників використовують амарант, тартразин, кармін, шафран, індиго, каротин, пігменти смолистих речовин. Оптимальним кольором ЛФД, на думку багатьох дослідників, є різні відтінки жовтого і червоного.
Допоміжні речовини, що застосовуються для ЛФД, мають бути нешкідливими, переважно натуральними продуктами. Кількість їх, у тому числі й вуглеводів, повинна бути обґрунтованою, оптимальною, що і забезпечує необхідний терапевтичний ефект та стабільність.
24.2. МЕТОДИ ОЦІНКИ КОРИГУВАЛЬНИХ РЕЧОВИН
На жаль, наукова теорія смаку і запаху не розвинена, що затрудняє створення об'єктивного методу оцінки сили і характеру відчуттів.
Деякі дослідники вивчали смакову чутливість на об'єктивних фізіологічних процесах (наприклад різниця в слиновиділенні на
662
кисле, гірке чи солоне). Запропоновано схему чутливого приладу «хімічний ніс», сконструйований прилад «аналог язика».
Однак найбільш розповсюдженими є методи органолептичної оцінки визначення числового індексу смаку, що вказує на кращу маскувальну силу середовища.
Органолептичні методи є суб'єктивними, однак при дегустації суб'єктивні елементи можуть бути усунуті, якщо дотримуватись
таких умов:
добрі знання аналітичних особливостей органів чуттів;
створення єдиних умов проведення дегустації;
застосування певної техніки дегустації ЛФД залежно від лікарської форми (суспензій, емульсій, сиропів, гранул, крапель, еліксирів тощо);
— точного вживання термінів і висловів результатів оцінки. При дотриманні цих умов дегустація як органолептичний ана ліз стане більш об'єктивною.
Метод визначення граничних концентрацій. Готують 10зразків препарату різних концентрацій із співвідношенням кожної до наступної як 1 : 1,5.Визначають поріг смаку у водному середовищі з коригувальними речовинами. Різниця між цими значеннями порогів смаку характеризує значення маскувальної дії препарату-коригенту. Чим більша різниця, тим вищий маскувальний потенціал.
Метод визначення числових індексів. Цей метод характеризується основним смаком речовини. Ступінь основного смаку визначають у балах від 0до 5.Більш високий числовий індекс указує на кращу маскувальну силу середовища.
Органолептичний метод оцінки коригентів (запропонований А. I.Тенцовою). Метод побудований на розмежуванні інтенсивності сприйняття відчуттів і емоцій при проведенні аналізу. Органолептична оцінка випробовуваного коригенту проводиться групою людей (20осіб) за п'ятибальною системою. За отриманими даними виводять індекс смаку як середнє арифметичне від усіх показань, розділене на число осіб, що брали участь у випробуванні. Чим більший числовий індекс, тим вищий маскувальний потенціал коригенту. Для надійності і перевірки результатів проводять потім оцінку тих же розчинів, але з іншими значеннями балів.
Подвійна оцінка інтенсивності смаку і сприйманих відчуттів забезпечує кращий підхід до вибору коригувальних речовин.
Метод оцінки смаку за допомогою літерних та числових індексів (запропонований I.А. Єгоровим). Для вираження даних органолептичної оцінки препарату в більш об'єктивних і порівнюваних показниках запропонована так звана «формула смаку». Суть її полягає в тому, що найважливіші якісні ознаки препарату оцінюються літерними та числовими індексами, за допомогою яких
663
складається «смакова картка», що дає можливість записати загальну формулу смаку цих ліків.
Відчуття кислого, солодкого, гіркого та солоного умовно позначають такими літерами: K—кислий, 0 —солодкий, Г —гіркий, C—солоний. Але відчуття смаку набагато багатше, ніж чотири елементарні сприйняття. У комплексному відчутті вони комбінуються з дотиковими, температурними та нюховими сприйняттями. Для доповнення основного смаку слід ввести позначення присмаку, наприклад «КО» —кисло-солодкий, «ГС» —гірко-солоний тощо, де перша буква вказує на перевагу одного смаку над іншим.
Але оцінити складний смак указаних літерних позначень недостатньо, тому що смак має багато різних відтінків.
Починаючи від граничних (мінімальних концентрацій), що викликають смакові відчуття, до доз, які викликають яскраво виражений смак (наприклад гірко-солоний смак може стати пекучим, солодкий —нудотним і т. д.),уведені цифрові індекси, які розташовані після основного літерного позначення і характеризують ступінь смаку (табл. 24.1).
Так, наприклад, відтінки смаку —«не гіркий», «не кислий», «не солоний» і «не солодкий» позначені індексом 1,що відповідає смаку води очищеної.
^Індексом 2відзначені: слабогіркий, слабокислий, слабосоло-ний і слабосолодкий смак. Цей відтінок указує на ледь відчутний смак і відповідає граничній концентрації таких еталонних розчинів: Г2 відповідає 0,0002 % -вому водному розчину хініну гідро-хлориду, K2 — 0,02 % -вому водному розчину кислоти лимонної, C2 — 0,1 %-вому водному розчину натрію хлориду, і 02 — 0,38 %-вому розчину сахарози.
Індексом 3відзначені гіркий, кислий, солоний і солодкий смак, що відповідає нормальному смакові, до якого звикла людина в повсякденному житті. Він добре відчутний, не викликає негативних емоцій, яскраво виражений.
Індексом 4відзначено сильний смаковий ефект: дуже гіркий, дуже кислий, дуже солоний, дуже солодкий. Цей смак перевищує наші поняття про смак, наприклад, відносно їжі, це пересолений, нудотно-солодкий, пекучий, противний. Такий смак викликає неприємні відчуття в роті.
У табл. 24.2 наведені результати дослідження таблеток вікаліну, гранул амідопірину кальмагіну, сиропу алое із залізом, 5 % -вого розчину калію ацетату, для яких визначені їхні смакові характеристики, складені відповідні «формули смаку».
При розробці ЛФД, а саме при дослідженні складів і доборі допоміжних речовин, карта смаку дозволяє більш раціонально і цілеспрямовано проводити пошуки коригентів.
Таблиця 24.1 Смакова характеристика стандартних розчинів для органолептичного аналізу
№ пор. | Основний смак | Літерне позначення | Відтінки смаку | Цифровий індекс | Речовини, характерні смаку | Концентрація, % |
1 | Гіркий | Г | Не гіркий Слабо-гіркий Гіркий Дуже гіркий | 1 2 3 4 | Вода очищена Розчин хініну Те ж — « — | 0,0002 0,0025 0,015 |
2 | Кислий | К | Не кислий Слабо-кислий Кислий Дуже кислий | 1 2 3 4 | Вода очищена Кислота лимонна Теж — « — | 0,02 0,5 2,0 |
3 | Солоний | С | Не солоний Слабо-солоний Солоний Дуже солоний | 1 2 3 4 | Вода очищена Натрію хлорид Теж | од 2,0 4,0 |
4 | Солодкий | о | Не солодкий Слабо-солодкий Солодкий Дуже солодкий | 1 2 3 4 | Вода очищена Сахароза Те ж | 0,38 15,0 30,0 |
3 1940 року для пероральних лікарських засобів як основа застосовується сорбіт. Шестиатомний спирт сорбіт і його розчини включені до Фармакопеї США. Він економічний, забезпечує високу стійкість ліків, має приємні смакові відчуття, сприяє пролонгуванню дії, повільно всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, що вигідно відрізняє його від сахарози.
664
665
Таблиця 24.2 Смакова характеристика різних видів ЛФД
№ пор. | Найменування | Лікарська форма | Літерні та числові індекси | Формула смаку | Загальний смак | |||
Г | К | С | О | |||||
1 | Вікалін | Таблетки | 3 | - | - | - | гз | Гіркий |
2 | Алое із залізом | Сироп | 2 | 3 |
| 3 | КЗОЗГ2 | Кисло-солодкий, слабо-гіркий |
3 | Калію ацетат | Розчин |
| 2 |
| 3 | ОЗК2 | Солодкий слабо-кислий |
4 | Амідопірин | Гранули |
| 2 |
| 3 | ОЗК2 | Солодкий слабо-кислий |
5 | Кальмагін | Гранули | - | - | - | 3 | 03 | Солодкий |
Різні сполучення сорбіту із сиропами, глюкозою, гліцерином та іншими речовинами використовуються в технології багатьох лікарських форм для дітей: розчинів, сиропів, суспензій, еліксирів, емульсій,—де сорбіт одночасно виступає основою і коригентом.
- 1.1. Поняття «фармацевтична технологія» та її основні завдання
- 1.2. Короткі історичні відомості про розвиток промислового виробництва ліків
- 1.3. Біофармація як новий теоретичний напрям
- 1.4. Принципи класифікації лікарських форм
- 2.1. Умови промислового випуску лікарських препаратів
- 2.2. Загальні принципи організації фармацевтичного виробництва
- 2.3. Терміни I визначення
- 2.4. Нормативно-технічна документація у промисловому виробництві ліків
- 2.5. Матеріальний баланс
- 2.6. Основні положення gmp
- 3.2. Теоретичні основи процесу розчинення
- 3.3. Типи розчинення
- 3.4. Теорія гідратації
- 3.5. Способи обтікання частинок рідиною
- 3.6. Характеристика розчинників
- 3.7. Водні розчини
- 3.8. Спиртові розчини
- 3.9. Гліцеринові розчини
- 3.10. Олійні (масляні) розчини
- 4.1. Класифікація I технологія виготовлення сиропів
- 4.1.1. Смакові сиропи
- 5.2. Особливості екстрагування рослинної сировини 3 клітинною структурою
- 5.3. Стадії процесу екстрагування I їх кількісні характеристики
- 5.4. Основні чинники впливу
- 5.6.2. Стандартизація
- 5.9. Екстракти-концентрати
- 6.1. Методи одержання ефірних масел
- 6.2. Визначення якості ефірних масел
- 7.2. Рослинні біологічно активні речовини, способи їх виділення
- 8.2. Розділення бар за допомогою мембран
- 8.4. Адсорбційно-хроматографічні методи
- 8.5. Гель-фільтрація
- 8.6. Гідрофобна хроматографія
- 8.9. Кристалізація
- 8.10. Екстракція в системах рідина—рідина
- 8.11. Одноступінчаста екстракція
- 9.1. Глибинне суспензійне культивування
- 9.2. Промислове виробництво бар 13 культури клітин рослин
- 10.1. Біогенні стимулятори, їхні властивості та умови продукування
- 10.2. Сучасні відомості про хімічну природу біогенних стимуляторів
- 10.3. Біогенні препарати рослинного походження
- 10.4. Біостимулятори тваринного походження
- 10.6. Стандартизація препаратів біогенних стимуляторів
- 10.7. Препарати 13 свіжих рослин
- 10.8. Способи одержання соків 13 свіжої рослинної сировини
- 10.9. Згущені соки
- 10.10. Сухі соки
- 10.11. Екстракційні препарати 13 свіжих рослин
- 11.1. Препарати підшлункової залози
- 11.3. Препарати гіпофіза
- 12.1. Виробництво ферментів 13 сировини тваринного походження
- 12.2. Виробництво ферментів 3 рослинної сировини
- 12.3. Виробництво фармацевтичних препаратів на основі мікробіологічного синтезу. Ферменти
- 13.1. Класифікація зборів
- 13.2. Приготування зборів
- 13.3. Окрема технологія зборів
- 13.4. Порошки (pulveres)
- 13.5. Технологія порошків
- 13.6. Окрема технологія I номенклатура порошків
- 14.2. Характеристика таблеток
- 14.3. Класифікація таблеток
- 14.4. Властивості порошкоподібних лікарських субстанцій
- 14.5. Основні групи допоміжних речовин у виробництві таблеток
- 14.6. Технологічний процес виробництва таблеток
- 14.7. Типи таблеткових машин
- 14.8. Чинники, що впливають на основні якості таблеток — механічну міцність, розпадання I середню масу
- 14.9. Вплив допоміжних речовин I виду грануляції на біодоступність лікарських речовин 13 таблеток
- 14.11. Формовані (тритураційні) таблетки
- 14.16. Гранули. Мікродраже. Спансули. Драже
- 15.1. Будова мікрокапсул
- 15.2. Характеристика оболонок мікрокапсул
- 15.4. Стандартизація мікрокапсул
- 15.5. Лікарські форми, одержані на основі мікрокапсул
- 16.1. Сучасна класифікація I загальна характеристика
- 16.2. Характеристика основних I допоміжних речовин
- 16.3. Виробництво желатинових капсул
- 16.4. М'які желатинові капсули
- 16.5. Тверді желатинові капсули
- 16.7. Контроль якості
- 16.8. Ректальні желатинові капсули
- 16.9. Чинники, що впливають на біологічну доступність лікарських речовин у желатинових капсулах
- 17.1. Промислове виробництво суспензій I емульсій
- 17.2. Оцінка ефективності перемішування
- 18.1. Загальні відомості
- 18.2. Сучасні вимоги до мазей
- 18.3. Вимоги до мазевих основ
- 18.4. Класифікація мазевих основ
- 18.5. Технологія виготовлення мазей на фармацевтичних підприємствах
- 18.8. Зберігання
- 19.1. Загальна характеристика. Класифікація. Вимоги
- 19.2. Створення умов для виробництва стерильної продукції
- 19.3. Промислове виробництво первинних упаковок для стерильної продукції
- 19.4. Підготовка посудин до наповнення I пакувальних матеріалів
- 19.4.1. Підготовка ампул до наповнення
- 19.5. Вимоги до вихідних речовин
- 19.7. Розчинники для стерильних
- I асептично виготовлених лікарських
- 19.11. Виробництво за асептичних умов
- 19.13. Методи контролю якості парентеральних лікарських засобів
- 19.14. Маркування I пакування
- 20.1. Класифікація очних лікарських форм та вимоги до них
- 20.2. Очні краплі
- 20.3. Проблеми виробництва очних крапель в оптимальній упаковці
- 20.6. Очні вставки
- 20.7. Очні спреї
- 20.8. Контроль якості очних лікарських форм
- 20.9. Особливості технології виготовлення очних ліків
- 21.1. Визначення. Загальні властивості
- 21.3. Способи одержання супозиторіїв
- 21.5. Перспективи розвитку ректальних лікарських форм
- 22.1. Загальна характеристика I класифікація пластирів
- 22.2. Гірчичники
- 23.1. Історія створення. Переваги I вади
- 23.2. Характеристика I класифікація лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 23.3. Контейнери I клапанно- розпилювальні пристрої
- 23.4. Пропеленти, які застосовуються для створення лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 23.7. Виготовлення контейнерів. Способи наповнення їх пропелентом
- 23.8. Стандартизація та умови
- 23.9. Нові упаковки для лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 24.1. Особливості технології лікарських форм для дітей
- 24.3. Склад I технологія лікарських форм для дітей
- 25.2. Види споживчої тари для різних лікарських форм
- 26.1. Нові лікарські форми. Загальна характеристика та класифікація
- 26.2. Пероральні терапевтичні системи
- 26.3. Трансдермальні терапевтичні системи
- 26.4. Очні терапевтичні системи
- 26.5. Внутрішньопорожнинш терапевтичні системи
- 26.8. Системи 13 спрямованою доставкою лікарських речовин
- 26.9. Прогнозування розвитку лікарських форм
- Глава 1.Загальні питання технології ліків заводського
- Глава 6. Ефірні масла (є.В.Гладух) 127
- Глава 7. Максимально очищені препарати (новогаленові) і препарати індивідуальних речовин (л. I. Богуславська) 139
- Глава 8. Способи очищення біологічно активних речовин (бар) рослинного, тваринного походження, одержаних на основі біосинтезу (л.І.Богуславська) 173
- Глава 9. Виробництво препаратів з культури тканин і рослинних клітин (л. I. Богуславська, д.В.Рибачук) 20°
- Глава 10. Препарати біогенних стимуляторів. Препарати із свіжої рослинної сировини (л. M. Хохлова, b.I. Чуєшов) 215
- Глава 11. Препарати гормонів (л.М.Хохлова, b.I. Чуєшов).... 238
- Глава 12. Препарати ферментів (л.І.Богуславська,
- Глава 14. Таблетки (є.В.Гладух,п.Д.Пашнєв) 305
- Глава 20. Очні лікарські засоби (л. M. Хохлова, I. В. Сайко) .... 577
- Глава21. Супозиторп(о.О.Ляпунова) 608
- Глава22. Пластирі.Гірчичники (о.О.Ляпунова) 625
- Глава 23. Лікарські засоби, що знаходяться під тиском
- Глава 24. Лікарські форми для дітей
- Глава 25. Тара й упаковка (і.В.Сайко, л.М.Хохлова) 670
- Глава 26. Досягнення фармацевтичних технологій в галузі створення нових готових лікарських препаратів (b.I. Чуешов) 691