22.2. Гірчичники
Гірчичники (Sinapismata) — це різноманітність каучукових пластирів, які випускаються у вигляді прямокутних смуг паперу розміром 8x12,5 см, покритих порошком знежиреного насіння гірчиці товщиною 0,3—0,55мм.
До складу гірчичників входить порошок гірчичний 98,0частин; каучук натуральний до одержання маси 100,0частин; бензин авіаційний марки Б-70 100,0частин; папір.
Застосовується як протизапальний відволікальний засіб.
Сировиною для отримання порошку гірчиці служить насіння сарептської (SeminaSinapisjunceae)ічорної (SeminaSinapisnig-rae)гірчиці, що містить глікозид синігрин, який розщеплюється під дією ферменту мірозину на глюкозу, калію гідросульфат і ефірне гірчичне масло (алілізотіоціанат). Ефірне масло викликає сильне подразнення і гіперемію шкіри. Насіння після обрушування (видалення) оболонки піддають подрібнюванню до середньої дрібності і з них гідравлічним пресом вичавлюють жирну олію. Залишки жирної олії з макухи екстрагують в апаратах типу Сокслета. Присутність жирної олії негативно позначається на якості гірчичників — сповільнюється терапевтичний ефект і знижується їх стійкість при зберіганні (порошок гірчиці гіркне і відшаровується від паперу).
Приготування гірчичників. Технологічний процес складається з п'яти стадій:
приготування каучукового клею;
приготування гірчичної маси;
намазування маси на папір, висушування, розрізування рулону і вкладання гірчичників у стопи;
фасування;
рекуперація бензину.
Приготування каучукового клею. Для цього в клеємішалку поміщають розпарений протягом 24—36год і розрізаний на шматочки каучук, додають бензин і включають лопатеву мішалку на 30—40хв. Потім масу фільтрують. Отриманий клей (1,35— 2 %-вий розчин каучуку в бензині) являє собою густу малорухли-
632
633
ву масу, що легко перетворюється в желеподібну масу в міру звітрювання бензину.
Приготування гірчичної маси. Гірчична маса —суміш-ґумового клею і гірчичного порошку в співвідношенні 1:1—1,1:1.Вміст ефірного масла в макусі має бути не менше 1,11 %.Ґумо-вий клей поміщають у масомішалку, додають просіяний від великих частинок і сторонніх домішок гірчичний порошок і перемішують до одержання однорідної маси. Готову гірчичну масу насосом подають на стіл із ванною для намазування.
Виготовлення гірчичників. Процес намазування, висушування і розрізування виконуються на установці безперервної дії. Папір, згорнутий у рулон, проходить через зазор між плитою столу і ванною. Проходячи під ванною, папір зверху покривається шаром гірчичної маси товщиною 0,3—0,5мм, потім надходить у сушильну камеру (час сушіння 45хв, температура повітря 80 °С).Пароповітряна суміш, що утворюється в камері, із бензином поступово відсмоктується і подається на стадію рекуперації бензину.
Висушену стрічку розрізають на листорізальній машині на листи розміром 75(76)x90см, які охолоджуються протягом 24год, потім листи розрізають на окремі гірчичники і відбраковують.
Упаковка. Гірчичники фасують у пакети по 10штук. Кожний десятий гірчичник має на одній стороні напис про спосіб застосування. Пакети укладаються в пачки по 600штук і зберігають у сухому місці. Термін зберігання 8 місяців. У присутності вологи відбувається гідроліз синігрину, і гірчичники втрачають активність.
Стандартизація готової продукції проводиться за кількісним вмістом алілізотіоцианату, якого в гірчичниках (100см2) має бути не менше 0,0119г. Гірчичник, занурений у воду на 5—10cпри температурі 37 °С,і прикладений щільно до шкіри руки, повинен викликати сильне подразнення, печіння і почервоніння шкіри не пізніше ніж через 5хв.
Нині випускають також «Гірчичник-пакет», що являє собою термозварений пакет з пористого паперу, що не розмокає, з обох боків або з одного боку і паперу з полімерним покриттям з другого. Пакет заповнений гірчичною сумішшю. Гірчичник-пакет випускається розміром 11x10см і розділений на чотири однакових пакетики. Кожний пакетик рівномірно наповнений гірчичною сумішшю.
22.3. ПЛАСТИРІ РІДКІ, АБО ШКІРЯНІ КЛЕЇ
Пластирі рідкі, або шкіряні клеї (Emplastra liquida) — це в'язкі рідини, які залишають на шкірі після звітрення легко-леткого розчинника еластичну липку міцну плівку. Вони засто-
совуються як епідерматичні і ендерматичні пластирі. Пластирна плівка в них утворюється за рахунок плівкоутворення при висиханні розчинів каніфолі, нітроклітковини (у формі колодію), перхлорвінілової і формальдегідної смол в органічних розчинниках (ефір, етанол, ацетон, рідше хлороформ, диметилформамід). Для надання плівці більшої еластичності до складу клеїв вводять рослинні олії, лінетол, дибутилфталат, триацетин, спирт цетиловий. Рідкі пластирі випускають у флаконах і в аерозольній упаковці. Останні широко використовуються як стерильний перев'язувальний матеріал при стаціонарному й амбулаторному лікуванні в гінекології, дерматології та хірургії.
Клеї умовно поділяються на колодієві клеї, до яких відносяться колодій, колодій еластичний, мозольна рідина, рідина Новіко-ва, колапласт і мікропласт і смоляні — клеол, фурапласт, клей БФ-6, церигель.
Колодій (Collodium).Склад препарату: колоксиліну 4,0частини; спирту етилового 96%-вого 20,0частин; ефіру медичного 76,0частин. Являє собою безбарвну або забарвлену в жовтуватий колір, прозору або злегка опалесцентну сиропоподібну рідину із запахом ефіру. Містить 4 %колоксиліну.
Приготування колодію. У реактор відважують необхідну кількість спирту. Колоксилін обережно подрібнюють, тому що це вибухонебезпечна речовина (суміш моно- і динітроклітковини целюлози), відважують і поміщають у реактор, змочуючи його спиртом, додають залишок спирту і відмірену кількість ефіру. Залишають у добре закритому реакторі до повного розчинення колоксиліну.
Оскільки колоксилін —вибухова речовина, тому його часто транспортують у вигляді безпечних водних драглів. При приготуванні пластиру воду з драглів витісняють етанолом, а утворений при цьому алкогель колоксиліну розчиняють в ефірі. Колодій випускається у флаконах по 5і 15мл.
Застосовується для закріплення на шкірі хірургічних пов'язок і покриття невеликих ран.
Контроль якості готової продукції проводять на чистоту. Для цього до 5мл препарату додають 20мл води, збовтують і відфільтровують від осаду, що утворився. Фільтрат повинен мати нейтральну реакцію. Сухого залишку повинно бути від 3,8до 4,2 %.
Колодій еластичний (Collodiumelasticum) —колодій, до якого додано 3 %олії рицинової як пластифікатора.
Мозольна рідина (Liquoradclavos)містить у своєму складі: кислоти саліцилової 1частину; етанолу 96%-вого 1частину; колодію 8 частин; брильянтового зеленого 0,01 частини.
Рідина Новікова (Liquor Novicovi) має склад: таніну 2 частини; брильянтового зеленого 0,2 частини; етанолу 96 %-вого 0,2 частини, олії рицинової 0,5 частини і колодію 20частин.
Застосовується для обробки невеликих ран шкіри і тріщин.
634
635
Колапласт (Collaplastum) —це 5 %-вий розчин олії рицинової в колодію.
Мікропласт (Microplastum)являє собою 1 %-вий розчин левоміцетину в колапласті.
Cм о л я н і к л eї представлені клеолом, фурапластом, клеєм БФ-6, церигслем.
Клеол (Cleolum)складається: з каніфолі 45,0частин; спирту етилового 95%-вого 37частин; ефіру медичного 17,0частин; олії соняшникової 1,0частина.
Клей являє собою прозору клейку густувату рідину жовтувато- або червонясто-бурого кольору із запахом ефіру, слабокислої реакції.
Застосовується для фіксації хірургічних пов'язок на поверхні шкіри.
Приготування клеолу. У реактор відважують необхідну кількість спирту. Каніфоль подрібнюють, відважують і упаковують у марлевий мішок, який підвішують у реактор із спиртом для розчинення каніфолі (гравітаційний спосіб). До отриманого розчину додають відмірену кількість соняшникової олії та ефіру, розчиняють при перемішуванні. Розчин відстоюють протягом доби і фільтрують. Розливають у флакони по 50,0мл.
Стандартизацію препарату проводять за кислотним числом (60—93)і сухим залишком (45—54 %).
Фурапласт (із перхлорвінілом) (FuraplastumcumPerchlorvi-nylo).Його склад: фурациліну 0,25частини; смоли перхлорвінілової (плівкоутворювач) 100,0частин; диметилфталату (пластифікатор) 25,0частин; ацетону 400,0частин; хлороформу 475,0частин. Являє собою рідину світло-жовтого кольору сиропоподібної консистенції із запахом хлороформу. Випускається в склянках оранжевого скла по 50мл.
Застосовується для обробки дрібних травм шкіри з утворенням еластичної плівки, стійкої до впливу води.
Клей БФ-6 — 20 %-вий етанольний розчин синтетичної формальдегідної смоли з групи резолів. Як пластифікатор містить полівінілбутираль (бутвар). Випускається у флаконах по 10і 20мл.
Застосовується для обробки саден і тріщин.
Церигель (Cerigelum)містить: полівінілбутиралю 4,0частини; цитилпіридинію хлориду 0,2частини; спирту етилового 96%-вого 100,0частин. Клей —безбарвна опалесцентна, дещо в'язка рідина із запахом спирту.
Випускається в скляних флаконах по 400мл. Зберігають рідкі клеї в щільно закупорених флаконах у прохолодному, захищеному від світла місці, подалі від вогню.
Застосовується для утворення плівки на руках хірурга і медичного персоналу перед операціями та медичними маніпуляція-
ми при заготівлі крові, виробництві бактерійних препаратів і кровозамінників. Пластир має значну антибактеріальну активність.
Плівки і губки, виготовлені з тканин тварин. У сучасній медицині використовується група препаратів, які можна умовно віднести до пластирів —це гемостатичні і ранозагойні препарати із тканин тварин у вигляді плівок і губок.
Плівка фібринна ізогенна (Membranulafibrinosaisogena)являє собою фібрин, отриманий із фібриногену плазми крові людини і просочений розчином гліцерину.
Має гемостатичну дію, сприяє регенерації тканин і загоєнню ран. Плівка, залишена в організмі, розсмоктується.
Випускається у вигляді плівки в стерильних скляних пробірках.
Губка фібринна ізогенна (Spongiafibrinosaisogena) —пористий фібрин, одержаний із плазми крові людини. За зовнішнім виглядом являє собою суху пористу масу білого або кремового кольору, розміром 2x2x1або 6x2x1см.
Застосовується місцево для гемостазу при травмах і операційних кровотечах. Розсмоктується в ранах.
Випускається в стерильних склянках.
Губка гемостатична колагенова (Spongia haemostatica colla-genica) виготовляється з 2 % -вого розчину колагену з додаванням фурациліну і кислоти борної.
Суха пориста маса жовтого кольору у формі пластин, м'якої еластичної консистенції, що добре усмоктує рідину.
Виявляє гемостатичну і антисептичну дію, стимулює регенерацію тканин.
Випускається у вигляді пластин розміром 5x5або 10x10см, упакованих в пакети з поліетилену.
Плівка «Облекол» (Membranula «Oblecolum») —це пластини з колагену з додаванням 1:100олії обліпихової.
Застосовують зовнішньо для лікування ран.
Випускають пластини розміром 5x5або 10x10см у поліетиленових пакетах.
Губка желатинова (Spongiagelatinosa)утворюється зі спеціально обробленого желатину харчового. Суха пориста маса білого кольору.
Виявляє гемостатичну дію.
Випускається в розфасуванні по 0,6 г.
Губка антисептична з канаміцином (Spongiaantisepticacum Kanamycino) —суха пориста маса жовтуватого кольору. Містить желатин із додаванням канаміцину сульфату, фурациліну, каль-ція хлориду.
Має гемостатичну і протимікробну дію.
Випускається у вигляді шматочків масою 0,5—0,7г у прозорому папері і полівінілхлоридних пакетах; по 10губок в упаковці.
636
637
- 1.1. Поняття «фармацевтична технологія» та її основні завдання
- 1.2. Короткі історичні відомості про розвиток промислового виробництва ліків
- 1.3. Біофармація як новий теоретичний напрям
- 1.4. Принципи класифікації лікарських форм
- 2.1. Умови промислового випуску лікарських препаратів
- 2.2. Загальні принципи організації фармацевтичного виробництва
- 2.3. Терміни I визначення
- 2.4. Нормативно-технічна документація у промисловому виробництві ліків
- 2.5. Матеріальний баланс
- 2.6. Основні положення gmp
- 3.2. Теоретичні основи процесу розчинення
- 3.3. Типи розчинення
- 3.4. Теорія гідратації
- 3.5. Способи обтікання частинок рідиною
- 3.6. Характеристика розчинників
- 3.7. Водні розчини
- 3.8. Спиртові розчини
- 3.9. Гліцеринові розчини
- 3.10. Олійні (масляні) розчини
- 4.1. Класифікація I технологія виготовлення сиропів
- 4.1.1. Смакові сиропи
- 5.2. Особливості екстрагування рослинної сировини 3 клітинною структурою
- 5.3. Стадії процесу екстрагування I їх кількісні характеристики
- 5.4. Основні чинники впливу
- 5.6.2. Стандартизація
- 5.9. Екстракти-концентрати
- 6.1. Методи одержання ефірних масел
- 6.2. Визначення якості ефірних масел
- 7.2. Рослинні біологічно активні речовини, способи їх виділення
- 8.2. Розділення бар за допомогою мембран
- 8.4. Адсорбційно-хроматографічні методи
- 8.5. Гель-фільтрація
- 8.6. Гідрофобна хроматографія
- 8.9. Кристалізація
- 8.10. Екстракція в системах рідина—рідина
- 8.11. Одноступінчаста екстракція
- 9.1. Глибинне суспензійне культивування
- 9.2. Промислове виробництво бар 13 культури клітин рослин
- 10.1. Біогенні стимулятори, їхні властивості та умови продукування
- 10.2. Сучасні відомості про хімічну природу біогенних стимуляторів
- 10.3. Біогенні препарати рослинного походження
- 10.4. Біостимулятори тваринного походження
- 10.6. Стандартизація препаратів біогенних стимуляторів
- 10.7. Препарати 13 свіжих рослин
- 10.8. Способи одержання соків 13 свіжої рослинної сировини
- 10.9. Згущені соки
- 10.10. Сухі соки
- 10.11. Екстракційні препарати 13 свіжих рослин
- 11.1. Препарати підшлункової залози
- 11.3. Препарати гіпофіза
- 12.1. Виробництво ферментів 13 сировини тваринного походження
- 12.2. Виробництво ферментів 3 рослинної сировини
- 12.3. Виробництво фармацевтичних препаратів на основі мікробіологічного синтезу. Ферменти
- 13.1. Класифікація зборів
- 13.2. Приготування зборів
- 13.3. Окрема технологія зборів
- 13.4. Порошки (pulveres)
- 13.5. Технологія порошків
- 13.6. Окрема технологія I номенклатура порошків
- 14.2. Характеристика таблеток
- 14.3. Класифікація таблеток
- 14.4. Властивості порошкоподібних лікарських субстанцій
- 14.5. Основні групи допоміжних речовин у виробництві таблеток
- 14.6. Технологічний процес виробництва таблеток
- 14.7. Типи таблеткових машин
- 14.8. Чинники, що впливають на основні якості таблеток — механічну міцність, розпадання I середню масу
- 14.9. Вплив допоміжних речовин I виду грануляції на біодоступність лікарських речовин 13 таблеток
- 14.11. Формовані (тритураційні) таблетки
- 14.16. Гранули. Мікродраже. Спансули. Драже
- 15.1. Будова мікрокапсул
- 15.2. Характеристика оболонок мікрокапсул
- 15.4. Стандартизація мікрокапсул
- 15.5. Лікарські форми, одержані на основі мікрокапсул
- 16.1. Сучасна класифікація I загальна характеристика
- 16.2. Характеристика основних I допоміжних речовин
- 16.3. Виробництво желатинових капсул
- 16.4. М'які желатинові капсули
- 16.5. Тверді желатинові капсули
- 16.7. Контроль якості
- 16.8. Ректальні желатинові капсули
- 16.9. Чинники, що впливають на біологічну доступність лікарських речовин у желатинових капсулах
- 17.1. Промислове виробництво суспензій I емульсій
- 17.2. Оцінка ефективності перемішування
- 18.1. Загальні відомості
- 18.2. Сучасні вимоги до мазей
- 18.3. Вимоги до мазевих основ
- 18.4. Класифікація мазевих основ
- 18.5. Технологія виготовлення мазей на фармацевтичних підприємствах
- 18.8. Зберігання
- 19.1. Загальна характеристика. Класифікація. Вимоги
- 19.2. Створення умов для виробництва стерильної продукції
- 19.3. Промислове виробництво первинних упаковок для стерильної продукції
- 19.4. Підготовка посудин до наповнення I пакувальних матеріалів
- 19.4.1. Підготовка ампул до наповнення
- 19.5. Вимоги до вихідних речовин
- 19.7. Розчинники для стерильних
- I асептично виготовлених лікарських
- 19.11. Виробництво за асептичних умов
- 19.13. Методи контролю якості парентеральних лікарських засобів
- 19.14. Маркування I пакування
- 20.1. Класифікація очних лікарських форм та вимоги до них
- 20.2. Очні краплі
- 20.3. Проблеми виробництва очних крапель в оптимальній упаковці
- 20.6. Очні вставки
- 20.7. Очні спреї
- 20.8. Контроль якості очних лікарських форм
- 20.9. Особливості технології виготовлення очних ліків
- 21.1. Визначення. Загальні властивості
- 21.3. Способи одержання супозиторіїв
- 21.5. Перспективи розвитку ректальних лікарських форм
- 22.1. Загальна характеристика I класифікація пластирів
- 22.2. Гірчичники
- 23.1. Історія створення. Переваги I вади
- 23.2. Характеристика I класифікація лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 23.3. Контейнери I клапанно- розпилювальні пристрої
- 23.4. Пропеленти, які застосовуються для створення лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 23.7. Виготовлення контейнерів. Способи наповнення їх пропелентом
- 23.8. Стандартизація та умови
- 23.9. Нові упаковки для лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 24.1. Особливості технології лікарських форм для дітей
- 24.3. Склад I технологія лікарських форм для дітей
- 25.2. Види споживчої тари для різних лікарських форм
- 26.1. Нові лікарські форми. Загальна характеристика та класифікація
- 26.2. Пероральні терапевтичні системи
- 26.3. Трансдермальні терапевтичні системи
- 26.4. Очні терапевтичні системи
- 26.5. Внутрішньопорожнинш терапевтичні системи
- 26.8. Системи 13 спрямованою доставкою лікарських речовин
- 26.9. Прогнозування розвитку лікарських форм
- Глава 1.Загальні питання технології ліків заводського
- Глава 6. Ефірні масла (є.В.Гладух) 127
- Глава 7. Максимально очищені препарати (новогаленові) і препарати індивідуальних речовин (л. I. Богуславська) 139
- Глава 8. Способи очищення біологічно активних речовин (бар) рослинного, тваринного походження, одержаних на основі біосинтезу (л.І.Богуславська) 173
- Глава 9. Виробництво препаратів з культури тканин і рослинних клітин (л. I. Богуславська, д.В.Рибачук) 20°
- Глава 10. Препарати біогенних стимуляторів. Препарати із свіжої рослинної сировини (л. M. Хохлова, b.I. Чуєшов) 215
- Глава 11. Препарати гормонів (л.М.Хохлова, b.I. Чуєшов).... 238
- Глава 12. Препарати ферментів (л.І.Богуславська,
- Глава 14. Таблетки (є.В.Гладух,п.Д.Пашнєв) 305
- Глава 20. Очні лікарські засоби (л. M. Хохлова, I. В. Сайко) .... 577
- Глава21. Супозиторп(о.О.Ляпунова) 608
- Глава22. Пластирі.Гірчичники (о.О.Ляпунова) 625
- Глава 23. Лікарські засоби, що знаходяться під тиском
- Глава 24. Лікарські форми для дітей
- Глава 25. Тара й упаковка (і.В.Сайко, л.М.Хохлова) 670
- Глава 26. Досягнення фармацевтичних технологій в галузі створення нових готових лікарських препаратів (b.I. Чуешов) 691