10.2. Сучасні відомості про хімічну природу біогенних стимуляторів

Хімічна природа біогенних стимуляторів дуже супе­речлива. Установлено, що під час біостимуляції відбуваються гли­бокі біохімічні зміни, унаслідок яких накопичуються деякі речо­вини обміну і відповідно змінюються фізико-хімічні показники екстрактів, отриманих із тканини тварин або рослин. Характер­ною ознакою цих змін є, зокрема, збільшення водорозчинних ре­човин, що вказує на процеси автолізу.

Поряд із цим спостерігається зменшення значення pHунаслі­док збільшення кислих продуктів; підвищення окиснюваності і йодовбирної здатності, що пов'язується з накопиченням ненаси-чених сполук; збільшення амінного азоту, переважно глютаміно­вої і аспарагінової кислот.

Процеси утворення і накопичення біогенних стимуляторів у тканинах у результаті зниження температури ретельно вивчені О. В. Благовєщенським. Автор вважає, що при цьому порушуються окисні і гідролітичні процеси, відбувається накопичення складної суміші амінокислот і продуктів їх дезамінування. Завдяки окисно­му дезамінуванню в процесі консервування тканин з аспарагіновою кислотою утворюються яблучна, фумарова і бурштинова кислоти; із фенілаланіну — корична; із тирозину — параоксикумарова і ба­гато інших кислот. Зазначені речовини у разі відновлення нормаль­них умов для життєдіяльності клітин або при виділенні в інший організм можуть з'єднуватися з інертними білками і сприяти їх ак­тивації. Можливо, що дикарбонові кислоти, які входять до скла­ду біогенних стимуляторів, з'єднуючись своїми карбоксильними групами з вільними амінними групами білкової молекули, спричи­няють в останьої деформацію в силових полях, пов'язану з утворен­ням нових енергетичних рівнів. Тим самим підвищується здатність ферментів до трансформації енергії. Підвищення якості ферментів, вважає О. В. Благовєщенський, нібито омолоджує весь організм. Накопичення органічних кислот (ацидоз тканин) яблучної, бурш­тинової може утворюватися внаслідок дезамінування аспарагінової кислоти. Перетворення яблучної кислоти завдяки її дегідруванню і відновленню фумарової кислоти приводить до накопичення бурш­тинової кислоти. Ненасичені кислоти ароматичного ряду — ко­рична і оксикорична — можуть утворюватися з тирозину і фені­лаланіну в результаті гідролізу глікозидів, що містять ці кислоти.

У законсервованих на холоді листках алое А. Ф. Сисоєвим та­кож виявлено різноманітні органічні кислоти: лимонну, яблучну, бурштинову, рибонуклеїнову, аргінін. Ці кислоти та їх натрієві і калієві солі у певних концентраціях виявляють стимулювальну дію на ріст дріжджових клітин, підвищують дегідразну актив­ність грануляційних тканин і регенерувальної функції печінки.

За даними I.I.Чикало накопичення карбонових кислот в умо­вах біостимулювання виявлене у проростках бавовнику, гороху, пшениці, ячменю, у листках цукрового буряку. Карбонові кисло­ти входять у всі тканинні препарати як рослинного, так і тварин­ного походження.

Тканинні препарати (за В. П. Філатовим) різного походження містять складний комплекс біологічно активних речовин. Препа­рати плаценти (екстракт і суспензія) містять багатий і різномані­тний склад мінеральних і органічних речовин, велику кількість вищих жирних кислот (пальмітинову, стеаринову, олеїнову), ві­таміни групи В, амінокислоти, кетостероїди, ацетилхолін.

Наявні на сьогодні відомості про хімічну властивість препара­тів (за В. П. Філатовим) показують, що різні за своїм походжен­ням речовини можуть бути спільними компонентами для всіх

216

217

Узагальнення результатів цілої низки праць, присвячених з'я­суванню хімічного складу, дає можливість зробити деякі виснов­ки. Біогенні стимулятори не є однією якою-небудь специфічною речовиною, яка утворюється при біостимулюванні тканин. На думку багатьох дослідників одна з основних ролей у біологічній активності законсервованих тканин належить органічним карбо­новим кислотам у вигляді суміші кислот в їх природному співвід­ношенні. Співвідношення органічних кислот можуть бути різни­ми, у залежності від специфіки обміну речовин у тій або іншій тканині. У період стимулювання тканин, крім карбонових кис­лот, накопичуються продукти проміжного обміну; цілком імовір­но, що їх присутність може підсилювати біологічну активність карбонових кислот і таким чином доповнювати комплекс актив­них речовин. Вважається, що лікувальний ефект тканинної тера­пії можна віднести за рахунок специфічної дії присутніх у тка­нинних препаратах рибонуклеїнової, травматинової амінокислот, а також азотовмісних речовин вуглеводів, ліпідів.

Тканинні препарати, підвищуючи неспецифічну резистентність організму на відміну від інших препаратів подібної дії, не мають кумулятивних і анафілактичних властивостей, не призводять до звикання і підсилюють антитоксичну функцію печінки. Практич­на нешкідливість тканинних препаратів підтверджується також відсутністю тератогенних, ембріотоксичних і канцерогенних про­явів. Асортимент препаратів біогенних стимуляторів різноманіт­ний, їх одержують із тканин як рослинного, так і тваринного походження.

В основі виробництва препаратів із рослин лежить прагнення отримати весь комплекс біологічно активних речовин, які вхо­дять у склад рослин, причому в стані, що найбільше відповідає природному.

Основна особливість препаратів біогенних стимуляторів поля­гає в тому, що вони спричиняють активацію різних захисних си­стем організму, головним чином ферментних систем, імунобіоло-гічної реактивності, нормалізацію гормональних функцій, процесів збудження і гальмування в ЦНС. Завдяки індукції, репресії, інгі­буванню, підвищенню енергетичного рівня різних ферментів вони впливають на метаболізм організму, а також на весь організм у цілому, чим і пояснюється широкий діапазон їх дії.

Наш час характеризується створенням великих потужностей потокового промислового випуску всієї номенклатури препаратів біогенних стимуляторів. Це стало можливим завдяки розробці

218

219

науково-обґрунтованої промислової технології їх виробництва і використання сучасного високоефективного обладнання.

На Одеському виробничому об'єднанні «Біостимулятор» отри­мують препарати рослинного, тваринного і мінерального походжен­ня (біосед, екстракт алое рідкий для ін'єкцій і у флаконах, пело-їдин, пелоїдодистилят для ін'єкцій, ФіБС для ін'єкцій, гумізоль, екстракт плаценти, склоподібне тіло та ін.).

На рис. 10.1 наведена поєднана технологія одержання препа­ратів біогенних стимуляторів із свіжих рослин, яка забезпечує безвідхідне виробництво.