12.2. Виробництво ферментів 3 рослинної сировини
12.2.1. ДЖЕРЕЛА ОТРИМАННЯ ФЕРМЕНТІВ
Для одержання ферментів використовується також і рослинна сировина. У багатьох випадках переваги рослин істотні:
їх заготівля технологічно більш проста;
висушений матеріал можна компактноупаковувати і зберігати тривалий час в умовах, що не вимагають спеціального технологічного обладнання.
Для виділення ферментів часто використовують насіння рослин, багате на білки, і яке може зберігати ферментативну активність протягом багатьох років. До вад рослинної сировини можна віднести сезонність її заготівлі і неоднаковий вміст ферментів у різних частинах рослини та регіонах заготівлі.
Для виробництва протеолітичних ферментів у промислових масштабах в основному використовують сировину, наведену в табл. 12.2.
Фармацевтичні виробництва нашої країни рослинні протеї-нази не виробляють, оскільки більшість рослин, що їх продукує, в основному зростають у тропічних країнах.
У лабораторії ферментних препаратів ДНЦЛЗ, яка є єдиною за профілем своєї діяльності в країнах СНД, вперше отримано рослинні препарати медичного призначення різної специфіки дії:
264
265
Таблиця 12.2 Сировина для виготовлення протеолітичних ферментів
Біологічно активні речовини субстанції | Джерела |
Папаїн | Плоди динного дерева (Carica papaja) |
Хімопапаїн | Плоди динного дерева (Carica papaja) |
Фіцин | Пагони і листя смоківниці (Ficus carica) |
Бромелін | Плоди, стебла і відходи переробки ананасів (Ananas comosus) |
Кисла фосфатаза | Бульби картоплі (Solanum tuberosum) |
Пероксидаза | Корені хрону звичайного (Armoracia rusticana) |
уреаза зі столових кавунів (Citrullus vulgaris L.);
ліпаза з насіння чорнушки дамаської (Nigella damascena L.);
Р-амілаза з пророслого насіння пшениці (Triticum aestivum L.);
Р-галактозідаза з насіння гороху (Pisum sativum L.);
інгібітор ліпази з насіння рапсу (Brassica napus L.);
інгібітор трипсину з насіння люцерни (Medicago sativa L.);
інгібітор амілази з пшениці (Triticum aestivum L.);
Р-фруктофуранідаза з насіння вівса (Avena sativa L.).Для виробництва ферментів можуть бути також використані
продукти бджільництва. Відомо, що бджолиний мед має дуже виявлену активність ферменту амілази (діастази).
12.2.2. ТЕХНОЛОГІЯ ФЕРМЕНТНИХ ПРЕПАРАТІВ
Технологія ферментних препаратів характеризується різко вираженим індивідуальним підходом, зумовленим характером вихідної лікарської рослинної сировини, властивостями ферментів та супутніх їм речовин.
Зазвичай ферменти в рослинній сировині знаходяться у вигляді складних комплексів, і для того, щоб їх одержати в кристалічному стані і біологічно активними, у першу чергу необхідно підібрати такі методи виділення, щоб при цьому не втрачалася їхня специфічна активність.
Загальні принципи технологічних прийомів, включаючи підготовку сировини та обладнання і закінчуючи одержанням очищеного препарату, не є уніфікованими, а формуються і застосовуються залежно від завдань технології, типу та індивідуальних особливостей ферменту.
Перед екстракцією ферменту вихідну сировину піддають здрібнюванню для руйнації клітин, використовуючи промислові млини (вальці, дезінтегратори, дисмембратори).
266
Як екстрагент ферменту використовують воду, водні розчини органічних розчинників (спиртів, ацетону, ефіру, діоксану), розведені розчини кислот і лугів, розчини нейтральних солей, а також буферні розчини. Екстрагент підбирається індивідуально для кожної рослинної сировини, що містить фермент. Гідролітичні ферменти, наприклад, амілази і протеїнази, найбільш повно екстрагуються з рослинної сировини за допомогою води.
Екстракт, отриманий у результаті вибіркової екстракції, поряд із ферментами містить супутні білки, ліпіди, пігменти, неорганічні іони, полісахариди та інші речовини неферментної природи. Видалення супутніх компонентів і досягнення високого ступеня очищення ферментного білка вимагає поєднання різних методів виділення. На першій стадії очищення екстракту може бути використана кислотна денатурація, яка дозволяє за рахунок зміщення pHсередовища перевести білки у нерозчинний стан. Іноді, з обережністю, проводять їх температурну денатурацію шляхом короткочасного прогрівання екстракту при температурах, які не спричиняють денатурацію ферменту, що виділяється. Зазначені методи можуть поєднуватися. Застосовують також осадження неактивних домішок солями важких металів. 3 метою очищення екстракту від компонентів, що відрізняються розмірами молекул, застосовують діаліз через мембрани з певним розміром пор (целофан, колодій, пергамент). Використовують також стандартні мембрани з целюлози і її похідних. Електродіалізом користуються рідко через небезпеку місцевого нагрівання і можливість небажаної зміни pH.
Шсля попереднього очищення, а іноді і без нього, екстракт піддають фракціонуванню органічними розчинниками, нейтральними солями, сорбції-десорбції на різноманітних адсорбуючих матеріалах, очищенню за допомогою іонообмінних смол, гель-фільтрації тощо.
Фракційне очищення. Для фракційного очищення із застосуванням органічних розчинників використовують спирти (етанол, метанол, ізопропанол, ацетон, інколи діоксан, діетилкарбінол, ароматичні та гетероциклічні аміни).
Для зменшення денатураційного впливу дії осадження ведуть при знижених температурах.
При фракціонуванні ферментів під дією солей часто використовують амонію сульфат, інколи застосовують натрію і магнію сульфати та ацетати. На відміну від органічних розчинників, які порівняно легко віддаляються центрифугуванням, сольові осадники з отриманого матеріалу можна видалити діалізом, який потребує багато часу.
Ферменти мають здатність адсорбуватися на активованому вугіллі, крохмалі і його похідних, гідроксидах цинку, магнію, алюмінію, міді, на бетонітах, каоліні, гелі кальцію трифосфату, целюлозі і її похідних та інших матеріалах.
267
сульфометилцелюлозу (СМЦ);
сульфоетилцелюлозу (СЕЦ);
карбоксиметилцелюлозу (КМЦ);
фосфоцелюлозу (ФЦ).
Застосування знаходять також іоніти, що мають у своєму складі основну групу:
аміноетилцелюлоза (АЕЦ);
діетиламіноетилцелюлоза (ДЕАЕЦ);
етилцелюлоза (ЕЦ);
триетиламіноцелюлоза (ТЕАЦ);
гуанідиноетилцелюлоза (ГЕЦ).
Розділення і концентрування. Для розділення і концентрування ферментних білків часто застосовують метод гель-фільтра-ції з використанням сефадексів —полімерних ланцюгів полісахариду декстрину, з'єднаних через певні проміжки поперечними зв'язками, що утворюють своєрідні молекулярні сита, здатні розділяти білки за їх молекулярною масою.
Для концентрування ферментного білка часто використовують ультрафільтрацію. Метод полягає у розділенні високомолеку-лярних і низькомолекулярних сполук на селективних мембранах, здатних пропускати низькомолекулярні сполуки під дією тиску. Ультрафільтрація в 5—10разів ефективніша за очищення з використанням фракціонування етанолом.
Кристалізація ферментів. Кристалізація ферментів є складним методом їх очищення і застосовується для субстанцій, які пройшли концентрування і багатоступінчасте очищення.
Кристалічний стан не є критерієм гомогенності ферментного білка, а вимагає додаткового підтвердження іншими методами (диск-електрофорезом у поліакриламідному гелі, ультрацентрифугуванням тощо). Методи і технологія кристалізації підбираються індивідуально для кожного ферменту.
12.2.3. ТЕХНОЛОГІЯ ОДЕРЖАННЯ ІНДІВІДУАЛЬНИХ ФЕРМЕНТНИХ ПРЕПАРАТІВ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Технологічний процес промислового виробництва ферментів рослинного походження (табл. 12.3)складається в основному з таких стадій:
екстракція лікарської рослинної сировини;
виділення й очищення ферменту;
висушування;
стандартизація;
одержання лікарських форм.
Уреазу (Ureasum)одержують із насіння столового кавуна (Citrullus vulgaris L.).Технологія цього препарату розроблена C.I.Дєхтярьовим СДНЦЛЗ).
Попередньо здрібнене насіння столового кавуна за допомогою валкової дробарки екстрагують у реакторі при періодичному перемішуванні сумішшю розчину солей натрію хлориду і натрію карбонату (pH= 7,9...8,1)протягом 2год при температурі 22±2 °С.Після закінчення зазначеного часу вміст реактора переносять на конус обертового барабана центрифуги. Як фільтрувальний матеріал використовують бязь, якою покривають барабан у два шари. Частота обертання ротора центрифуги 3000об/хв. Мутний екстракт із приймача центрифуги переносять порціями в стакан центрифуги. Повторне центрифугування здійснюють протягом 30хв. Екстракт акуратно зливають у посудину і поміщають у холодильну шафу для охолодження до 10°С.
Виділення уреази з екстракту здійснюють у реакторі його обробкою насиченим розчином амонію сульфату в буферному роз-
268
269
чині (pH= 7,0)при періодичному перемішуванні. Суспензію осаду білка, що утворилася, відстоюють протягом 6год. Після закінчення зазначеного часу суспензію з реактора переносять порціями в стакани центрифуги і центрифугують протягом 20хв. Осад супутнього білка відкидають, а рідину, що знаходиться над осадом, знову подають у реактор.
Проводять друге висолювання, додаючи в реактор насичений розчин амонію сульфату у кількості 1/2об'єму від початкової. Суспензію в реакторі залишають на 12год. Після цього осад білка, який складається з активного ферменту, відокремлюють центрифугуванням протягом 30хв при частоті обертання ротора 3000об/хв. Отриманий осад розчиняють в очищеній воді і охолоджують у холодильній шафі до температури 10 °С.
Потім здійснюють фракційне осадження ферменту етанолом, додаючи його в розчин у співвідношенні 1 : 2.Суспензію утвореного ферменту переносять порціями в стакани центрифуги і центрифугують протягом 15хв. Осад активного ферменту у вигляді мазеподібної маси залишається на дні стаканів. Осад розчиняють у воді очищеній і сушать методом сублімації з оптимальним режимом температур від -40до 30 °С.Тривалість заморожування-висушування 2—3год, досушування — 8—10год.
Після висушування порошок фасують у склянки із оранжо-вого скла місткістю 0,2л. Вихід препарату 0,3 %.Активність не менше 1500ОД Самнера в 1г препарату або 100—200ФО (ферментних одиниць) в 1мг білка.
Уреаза каталізує реакцію гідролізу сечовини на вуглекислий газ і амоніак. Застосовують мікрокапсульовану уреазу для очищення крові від сечовини і для проведення гемодіалізу в апараті «штучна нирка».
- 1.1. Поняття «фармацевтична технологія» та її основні завдання
- 1.2. Короткі історичні відомості про розвиток промислового виробництва ліків
- 1.3. Біофармація як новий теоретичний напрям
- 1.4. Принципи класифікації лікарських форм
- 2.1. Умови промислового випуску лікарських препаратів
- 2.2. Загальні принципи організації фармацевтичного виробництва
- 2.3. Терміни I визначення
- 2.4. Нормативно-технічна документація у промисловому виробництві ліків
- 2.5. Матеріальний баланс
- 2.6. Основні положення gmp
- 3.2. Теоретичні основи процесу розчинення
- 3.3. Типи розчинення
- 3.4. Теорія гідратації
- 3.5. Способи обтікання частинок рідиною
- 3.6. Характеристика розчинників
- 3.7. Водні розчини
- 3.8. Спиртові розчини
- 3.9. Гліцеринові розчини
- 3.10. Олійні (масляні) розчини
- 4.1. Класифікація I технологія виготовлення сиропів
- 4.1.1. Смакові сиропи
- 5.2. Особливості екстрагування рослинної сировини 3 клітинною структурою
- 5.3. Стадії процесу екстрагування I їх кількісні характеристики
- 5.4. Основні чинники впливу
- 5.6.2. Стандартизація
- 5.9. Екстракти-концентрати
- 6.1. Методи одержання ефірних масел
- 6.2. Визначення якості ефірних масел
- 7.2. Рослинні біологічно активні речовини, способи їх виділення
- 8.2. Розділення бар за допомогою мембран
- 8.4. Адсорбційно-хроматографічні методи
- 8.5. Гель-фільтрація
- 8.6. Гідрофобна хроматографія
- 8.9. Кристалізація
- 8.10. Екстракція в системах рідина—рідина
- 8.11. Одноступінчаста екстракція
- 9.1. Глибинне суспензійне культивування
- 9.2. Промислове виробництво бар 13 культури клітин рослин
- 10.1. Біогенні стимулятори, їхні властивості та умови продукування
- 10.2. Сучасні відомості про хімічну природу біогенних стимуляторів
- 10.3. Біогенні препарати рослинного походження
- 10.4. Біостимулятори тваринного походження
- 10.6. Стандартизація препаратів біогенних стимуляторів
- 10.7. Препарати 13 свіжих рослин
- 10.8. Способи одержання соків 13 свіжої рослинної сировини
- 10.9. Згущені соки
- 10.10. Сухі соки
- 10.11. Екстракційні препарати 13 свіжих рослин
- 11.1. Препарати підшлункової залози
- 11.3. Препарати гіпофіза
- 12.1. Виробництво ферментів 13 сировини тваринного походження
- 12.2. Виробництво ферментів 3 рослинної сировини
- 12.3. Виробництво фармацевтичних препаратів на основі мікробіологічного синтезу. Ферменти
- 13.1. Класифікація зборів
- 13.2. Приготування зборів
- 13.3. Окрема технологія зборів
- 13.4. Порошки (pulveres)
- 13.5. Технологія порошків
- 13.6. Окрема технологія I номенклатура порошків
- 14.2. Характеристика таблеток
- 14.3. Класифікація таблеток
- 14.4. Властивості порошкоподібних лікарських субстанцій
- 14.5. Основні групи допоміжних речовин у виробництві таблеток
- 14.6. Технологічний процес виробництва таблеток
- 14.7. Типи таблеткових машин
- 14.8. Чинники, що впливають на основні якості таблеток — механічну міцність, розпадання I середню масу
- 14.9. Вплив допоміжних речовин I виду грануляції на біодоступність лікарських речовин 13 таблеток
- 14.11. Формовані (тритураційні) таблетки
- 14.16. Гранули. Мікродраже. Спансули. Драже
- 15.1. Будова мікрокапсул
- 15.2. Характеристика оболонок мікрокапсул
- 15.4. Стандартизація мікрокапсул
- 15.5. Лікарські форми, одержані на основі мікрокапсул
- 16.1. Сучасна класифікація I загальна характеристика
- 16.2. Характеристика основних I допоміжних речовин
- 16.3. Виробництво желатинових капсул
- 16.4. М'які желатинові капсули
- 16.5. Тверді желатинові капсули
- 16.7. Контроль якості
- 16.8. Ректальні желатинові капсули
- 16.9. Чинники, що впливають на біологічну доступність лікарських речовин у желатинових капсулах
- 17.1. Промислове виробництво суспензій I емульсій
- 17.2. Оцінка ефективності перемішування
- 18.1. Загальні відомості
- 18.2. Сучасні вимоги до мазей
- 18.3. Вимоги до мазевих основ
- 18.4. Класифікація мазевих основ
- 18.5. Технологія виготовлення мазей на фармацевтичних підприємствах
- 18.8. Зберігання
- 19.1. Загальна характеристика. Класифікація. Вимоги
- 19.2. Створення умов для виробництва стерильної продукції
- 19.3. Промислове виробництво первинних упаковок для стерильної продукції
- 19.4. Підготовка посудин до наповнення I пакувальних матеріалів
- 19.4.1. Підготовка ампул до наповнення
- 19.5. Вимоги до вихідних речовин
- 19.7. Розчинники для стерильних
- I асептично виготовлених лікарських
- 19.11. Виробництво за асептичних умов
- 19.13. Методи контролю якості парентеральних лікарських засобів
- 19.14. Маркування I пакування
- 20.1. Класифікація очних лікарських форм та вимоги до них
- 20.2. Очні краплі
- 20.3. Проблеми виробництва очних крапель в оптимальній упаковці
- 20.6. Очні вставки
- 20.7. Очні спреї
- 20.8. Контроль якості очних лікарських форм
- 20.9. Особливості технології виготовлення очних ліків
- 21.1. Визначення. Загальні властивості
- 21.3. Способи одержання супозиторіїв
- 21.5. Перспективи розвитку ректальних лікарських форм
- 22.1. Загальна характеристика I класифікація пластирів
- 22.2. Гірчичники
- 23.1. Історія створення. Переваги I вади
- 23.2. Характеристика I класифікація лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 23.3. Контейнери I клапанно- розпилювальні пристрої
- 23.4. Пропеленти, які застосовуються для створення лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 23.7. Виготовлення контейнерів. Способи наповнення їх пропелентом
- 23.8. Стандартизація та умови
- 23.9. Нові упаковки для лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 24.1. Особливості технології лікарських форм для дітей
- 24.3. Склад I технологія лікарських форм для дітей
- 25.2. Види споживчої тари для різних лікарських форм
- 26.1. Нові лікарські форми. Загальна характеристика та класифікація
- 26.2. Пероральні терапевтичні системи
- 26.3. Трансдермальні терапевтичні системи
- 26.4. Очні терапевтичні системи
- 26.5. Внутрішньопорожнинш терапевтичні системи
- 26.8. Системи 13 спрямованою доставкою лікарських речовин
- 26.9. Прогнозування розвитку лікарських форм
- Глава 1.Загальні питання технології ліків заводського
- Глава 6. Ефірні масла (є.В.Гладух) 127
- Глава 7. Максимально очищені препарати (новогаленові) і препарати індивідуальних речовин (л. I. Богуславська) 139
- Глава 8. Способи очищення біологічно активних речовин (бар) рослинного, тваринного походження, одержаних на основі біосинтезу (л.І.Богуславська) 173
- Глава 9. Виробництво препаратів з культури тканин і рослинних клітин (л. I. Богуславська, д.В.Рибачук) 20°
- Глава 10. Препарати біогенних стимуляторів. Препарати із свіжої рослинної сировини (л. M. Хохлова, b.I. Чуєшов) 215
- Глава 11. Препарати гормонів (л.М.Хохлова, b.I. Чуєшов).... 238
- Глава 12. Препарати ферментів (л.І.Богуславська,
- Глава 14. Таблетки (є.В.Гладух,п.Д.Пашнєв) 305
- Глава 20. Очні лікарські засоби (л. M. Хохлова, I. В. Сайко) .... 577
- Глава21. Супозиторп(о.О.Ляпунова) 608
- Глава22. Пластирі.Гірчичники (о.О.Ляпунова) 625
- Глава 23. Лікарські засоби, що знаходяться під тиском
- Глава 24. Лікарські форми для дітей
- Глава 25. Тара й упаковка (і.В.Сайко, л.М.Хохлова) 670
- Глава 26. Досягнення фармацевтичних технологій в галузі створення нових готових лікарських препаратів (b.I. Чуешов) 691