3.10. Олійні (масляні) розчини

У жирних оліях та вазеліновому маслі добре розчи­няється багато лікарських речовин, призначених для зовнішньо­го застосування.

Масло камфорне для зовнішнього застосування. Розчин готу­ють масооб'ємним способом. 10масових частин камфори містить­ся в 100об'ємних частинах олійного розчину. Камфору при нагрі­ванні до 40 °Срозчиняють у соняшниковій олії. Розчинення проводять в емальованому реакторі з паровою оболонкою і якір­ною мішалкою. Після приготування розчин фільтрують.

Розчин ментолу. 1 і 2%-ві розчини ментолу у вазеліновому маслі. Розчинення проводять у реакторах без нагрівання, щоб уникнути втрат ментолу.

Удосконалення технології виготовлення та якості розчинів передусім пов'язане з розширенням асортименту розчинників, які мають достатню розчинювальну здатність лікарських речовин, хімічну й фармакологічну індиферентність, біодоступність і стій­кість у процесі зберігання.

Крім того, спостерігається помітна тенденція до скорочення використання спирту етилового, бо він має наркотичну дію, а та­кож обмеженого використання рослинних олій, які легко гірк­нуть і є харчовими продуктами.

Величезне значення для якості розчинів має досконала упа­ковка, що забезпечує як надійне зберігання, так і зручність засто­сування.

62

Сиропи є незамінними складовими компонентами ліків для дітей, основне призначення яких —усувати неприємний смак лікарських речовин. Із цією метою застосовують цукровий, інверт-ний, цукрово-патоковий, цукрово-інвертний, цукрово-інвертно-патоковий сиропи. Інвертний сироп одержують із цукрового си­ропу шляхом інвертування (гідролізу) сахарози при нагріванні у присутності кислоти (каталізатора); у разі необхідності кислоту нейтралізують. Інвертний сироп є сумішшю рівних кількостей глюкози і фруктози; цукрово-патоковий — сумішшю сахарози й патоки і т. п.

Сахароза —вуглевод, що належить до групи дицукрів. В'яз­кість розчинів сахарози збільшується з підвищенням концентра­ції і зменшується з підвищенням температури. Розчини сахарози заломлюють світлові промені, цей показник залежить від концен­трації її в розчині й використовується для кількісного визначен­ня. Розчини сахарози не проводять електричний струм, добре роз­чиняють інші речовини, які не входять до складу сиропів.

Концентровані розчини сахарози мають відновлювальні влас­тивості завдяки утворенню інвертного цукру, що дозволяє зберег­ти стабільність легкоокиснюваних речовин у препараті. Крім цьо­го, висока концентрація цукру створює і високий осмотичний тиск у сиропах, що запобігає росту й розвитку мікроорганізмів при зберіганні.

Для приготування сиропів беруть цукор вищого ґатунку — рафінад, що містить не менше 99,9 % сахарози і не більше 0,4 % води, не містить ультрамарину, який є причиною псування сиро­пів із-за появи сірководню. У деяких випадках для консервації додають спирт етиловий. У безводному спирті цукор нерозчин-

ний, але за наявності води в спирті його розчинність зростає. На­приклад, при кімнатній температурі в 70%-вому спирті розчин­ність цукру становить майже 16 %,а в 40%-вому —до 37 %і т. д. Температура кипіння водних розчинів цукру зростає зі збіль­шенням його концентрації. Так сироп, що містить 50 %цукру, закипає при температурі 101,8 °С; 60 % —при 103 °С; 65 % —при 103,8 °С; 75 % —при 107 °Сі т. д.