21.1. Визначення. Загальні властивості
Супозиторії —тверді однодозові лікарські засоби. Форма, об'єм і консистенція супозиторіїв мають відповідати ректальному застосуванню. Вони містять одну або більше діючих речовин, диспергованих або розчинених у простій або складній основі, яка може розчинятися або диспергуватися у воді чи плавитися при температурі тіла.
Розрізняють супозиторії ректальні (свічки), вагінальні і палички.
Лікарські засоби для ректального застосування можуть бути класифіковані як:
ректальні супозиторії;
ректальні капсули;
ректальні розчини і суспензії;
порошки і таблетки для приготування ректальних розчинів або суспензій;
м'які лікарські засоби для ректального застосування;
ректальні піни;
ректальні тампони.
Ректальні супозиторії (Suppositoriarectalia)призначені для введення в пряму кишку.
Вагінальні супозиторії (Suppositoriavaginalia)використовують для введення в піхву.
Палички (Bacilli)призначені для введення в сечовипускальний канал, канал шийки матки, норицеві і ранові ходи, слуховий отвір.
Загальна властивість супозиторіїв —їх здатність при кімнатній температурі знаходитися в стані твердих тіл, а при температурі тіла перетворюватися в рідину. Ця властивість має важливе значення при медичному застосуванні таких лікарських форм. Твердість супозиторіїв дає можливість перебороти рефлекторний опір м'язів і тканин, а рідка консистенція в порожнинах тіла — рівномірно розподілити по слизовій оболонці лікарські речовини, що можуть справляти на організм як місцеву (локальну), так і резорбтивну (системну) дію.
За останні роки збільшився промисловий випуск таких лікарських форм, зумовлений значними їх перевагами перед іншими формами. Супозиторії можна застосовувати під час швидкої невідкладної допомоги, тому що їхній фармакологічний ефект виявляється значно раніше, ніж у пероральних лікарськихформах. Це пов'язано зі швидким усмоктуванням ліків у товстому кишечнику і проникненням їх у кров, минаючи печінку через середні та нижні гемороїдальні вени. За тривалістю дії супозиторії наближаються до ін'єкційних препаратів, але їх введення не порушує цілісність шкірного покриву. Крім того, ректальне застосування ліків дуже часто дає можливість знизити одноразову дозу за рахунок пролонгованого вивільнення їх із супозиторіїв. Багато ліків при пероральному введенні інактивуються ферментами травних соків, виявляють несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт і печінку,—цих вад позбавлені ректальні лікарські форми.
На швидкість всмоктування лікарських засобів із супозиторіїв впливають такі фізіологічні чинники, як стан прямої кишки, кровообіг поверхні всмоктування, м'язовий тонус і шар слизу на поверхні стінок прямої кишки.
Найбільш впливовим чинником на абсорбцію діючих речовин із супозиторіїв є природа основи, на яку припадає до 90 %від маси супозиторіїв. Допоміжні речовини тісно контактують і з різною силою взаємодіють з лікарськими засобами. Це зумовлює ступінь їх вивільнення із ректальної форми і впливає на повноту та швидкість усмоктування.
Ректальні супозиторії можуть мати форму конуса, циліндра із загостреним кінцем або іншу форму; максимальний діаметр звичайно не перевищує 1,5см.
608
609
Маса одного супозиторія повинна перебувати в межах від 1до 4г, довжина — 2,5—4см при ширині в основі не більше 1,5см. Маса супозиторія для дітей має бути від 0,5 до 1,5 г.
Вагінальні супозиторії можуть бути сферичними (кульки — globuli), яйцеподібними (овули — ovula) або мати форму язика — плоского тіля із закругленим кінцем (песарії — pessaria). Маса цих лікарських форм коливається в межах від 1,5до б г.
Палички мають форму циліндрів із загостреним кінцем товщиною 2—5мм і довжиною до 10см.
21.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВ I ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН
3 погляду фізико-хімічної науки супозиторії розглядають як дисперсні системи, що складаються з дисперсійного середовища, представленого.основою, і дисперсної фази, роль якої виконують лікарські речовини. Залежно від властивостей лікарських речовин супозиторії можуть створювати різні дисперсні системи.
Гомогенні системи утворюються в тих випадках, коли лікарська речовина розчиняється в основі, а гетерогенні системи —якщо лікарські речовини вводяться в основу за типом емульсії або суспензії.
У структурі супозиторіїв розрізняють основні (лікарські речовини) і допоміжні (носії або основа) компоненти.
До супозиторних основ висувається низка вимог:
вони повинні зберігати достатню твердість при кімнатній температурі;
температура плавлення або розчинення має бути близькою до температури людського тіла;
не повицні подразнювати слизову оболонку прямої кишки та викликати інші небажані дії, тобто повинні бути фізіологічно індиферентними;
не повинні перешкоджати вивільненню і терапевтичній дії лікарської речовини;
не повинні взаємодіяти з лікарськими речовинами, які вводять у супозиторну масу.
Із зазначеними загальними вимогами тісно пов'язані і технологічні вимоги до основ. До них відносяться:
хімічна і фізична стабільність основи в процесі виготовлення і зберігання супозиторіїв;
здатність легко формуватися і зберігати необхідну твердість при введенні;
спроможність емульгувати необхідну кількість розчинів;
— мати певну пластичність, в'язкість, час повної деформації, тобто певні структурно-механічні властивості.
Цим вимогам задовольняють ліпофільні і гідрофільні основи, які застосовуються у фармацевтичній промисловості різних країн.
Ліпофільні основи. Як супозиторні основи ДФУ пропонує використовувати масло какао, його сплави з парафіном і гідроге-нізованими жирами, рослинні і тваринні гідрогенізовані жири, твердий жир, ланоль, сплави гідрогенізованих жирів із воском, твердим парафіном та інші основи, дозволені до медичного застосування.
Ліофільні основи мають відповідати таким вимогам:
швидко плавитися в прямій кишці;
температура плавлення не повинна перевищувати 37 °С;
мати достатню твердість і невеликий інтервал між температурою плавлення та застигання;
мати достатню в'язкість;
добре поглинати рідини;
бути стабільними при зберіганні.
Масло какао в наш час у фармакопеях ряду країн залишається офіцинальною основою. Воно складається із суміші тригліце-ридів: тристеарину, трипальметину, триолеїну, трилаурину, три-арахіну. Склад масла какао пояснює поліморфні модифікації цієї основи з різними фізичними властивостями.
При плавленні цієї основи при температурі понад 36 °Сі подальшому охолодженні в різних умовах, а також при зберіганні при температурі вище 10 °Смасло какао переходить у модифікацію з низькою точкою плавлення (23—24 °С)і низькою температурою застигання (17—18 °С),що викликає труднощі при формуванні супозиторіїв. Масло какао також погано емульгує водні розчини, здатне до згіркнення через великий вміст кислоти олеїнової (біля 30 %).Крім того, воно може містити життєздатні патогенні мікроорганізми.
Для поліпшення структурно-механічних властивостей і спроможності до вивільнення лікарських речовин до цієї основи додають різні допоміжні речовини: лецитин, віск білий, крохмаль, целюлозу мікрокристалічну, аеросил, пальмову олію.
Приблизно такі ж властивості, як і масло какао, мають олія лавра черешкового та олія коріандрова.
Гідрогенізовані жири дозволяють створювати супозиторні основи, позбавлені вад масла какао. Ще в 1934році А. Г. Босін розробив супозиторну основу бутирол —сплав гідрогенізованих жирів із парафіном. Як замінник масла какао тепер широко використовуються сплави гідрогенізованих жирів із жироподібними речовинами, емульгаторами або вуглеводневими продуктами.
У промисловому виробництві супозиторіїв використовується основа Нижньоновгородського хіміко-фармацевтичного заводу, до
610
611
складу якої входять 30 %масла какао, 49—60 %гідрованої соняшникової олії і 10—21 %парафіну; ланолева основа, що складається з 60—80 %ланолю (суміш естерів кислоти фталієвої і високомолекулярних спиртів), 10—20 % кулінарного жиру і 10— 20 % парафіну.
Певну зацікавленість для промислового випуску супозиторіїв становить твердий кондитерський жир на пальмоядровій основі і на основі пластифікованого саломасу. Ці жири мають дрібнозернисту кристалічну структуру, яка плавиться у вузькому температурному інтервалі без помітних фазових перетворень, що вигідно відрізняє їх від масла какао і низки інших супозиторних основ.
Для підвищення температури плавлення сплавів використовуються віск, парафін, озокерит і спермацет. Ланолін, лецитин, холестерол уводять для кращого емульгування рідин.
Жирні і жироподібні основи залежно від складу мають різну в'язкість і пластичність, і від цього залежить вибір методу виготовлення супозиторних форм.
3 відомих зарубіжних ліпофільних основ особливо цікаві основи вітепсол, естаринум, лазупол.
Вітепсол, або імхаузен (Німеччина) —це суміш тригліцери-дів лауринової та стеаринової кислот, що містить добавки емульгатора моногліцеринового естеру кислоти лауринової. Температура плавлення 33,5—35,5 °С.Час повної деформації основ у межах 15хв.
Випускається вітепсол різних груп H,V,S,E,що розрізняються інтервалом фізико-хімічних властивостей.
Естаринум випускається у вигляді кількох модифікацій, що відрізняються фізико-хімічними характеристиками. У хімічному відношенні основа являє собою суміші моно-, ди- і тригліцеридів насичених жирних кислот.
Лазупол складається з естерів кислоти фталієвої з вищими спиртами (наприклад цетиловим і (або) стеариловим).
Випускається кілька модифікацій лазуполу, що розрізняються температурами плавлення (34—37 °С),застигання і здатністю до емульгування водних розчинів.
Усі описані зарубіжні ліпофільні основи добре емульгують водні розчини лікарських речовин, швидко застигають, мають температуру плавлення, близьку до температури тіла.
Гідрофільні основи. Гідрофільні основи повинні відповідати вимогам:
швидко і повністю розчинятися в виділеннях слизових оболонок;
не подразнювати слизові оболонки;
змішуватися з гідрофобними лікарськими речовинами або поглинати їх;
— бути хімічно та фармакологічно індиферентними.
Сучасні гідрофільні основи представлені головним чином no-ліетиленгліколями —конденсованими полімерами етиленоксиду і води. Вітчизняною промисловістю випускаються поліетилен-гліколі, що розрізняються молекулярною масою — ПЕГ-400, -1500, -2000, -4000, -6000.
За кордоном поліетиленгліколеві основи відомі за назвою «кар-бовакс» (CTTTA),«скурол» (Франція), «постонал», «суппофарм» (Німеччина).
Ця група основ здатна розчинятися в секретах слизових оболонок, повністю вивільняти лікарські речовини, не подразнюючи слизову оболонку, має тривалий термін придатності, високу фізіологічну індиферентність, порівняно доступна за вартістю.
Желатин-гліцеринові і мильно-гліцеринові основи значно рідше використовуються у виробництві супозиторіїв, хоча і включені до фармакопей ряду країн.
Слід відзначити, що поліетиленоксидні основи несумісні з солями аргентуму, меркурію, бромідами, йодидами, саліцилатами, фенолом, таніном, деякими сульфаніламідами. Крім того, ця основа повільно і не повністю розчиняється в прямій кишці, обезводнює і подразнює слизову оболонку.
Желатин-гліцеринова основа несумісна з кислотами, лугами і в'яжучими засобами. При зберіганні швидко висихає та пліснявіє.
Ці основи мають вади: низькі структурно-механічні властивості, недостатню стабільність, низьку резорбційну здатність.
Для усунення цих вад і забезпечення оптимальних структурно-механічних характеристик супозиторних основ до них додають стеарати алюмінію, магнію та інші солі жирних кислот, а також твіни, емульгатори T-2, № 1, бентоніт, глюкозу, крохмаль, аеросил.
Для запобігання нестабільності основ до них додають антиоксиданти, консерванти, стабілізатори.
- 1.1. Поняття «фармацевтична технологія» та її основні завдання
- 1.2. Короткі історичні відомості про розвиток промислового виробництва ліків
- 1.3. Біофармація як новий теоретичний напрям
- 1.4. Принципи класифікації лікарських форм
- 2.1. Умови промислового випуску лікарських препаратів
- 2.2. Загальні принципи організації фармацевтичного виробництва
- 2.3. Терміни I визначення
- 2.4. Нормативно-технічна документація у промисловому виробництві ліків
- 2.5. Матеріальний баланс
- 2.6. Основні положення gmp
- 3.2. Теоретичні основи процесу розчинення
- 3.3. Типи розчинення
- 3.4. Теорія гідратації
- 3.5. Способи обтікання частинок рідиною
- 3.6. Характеристика розчинників
- 3.7. Водні розчини
- 3.8. Спиртові розчини
- 3.9. Гліцеринові розчини
- 3.10. Олійні (масляні) розчини
- 4.1. Класифікація I технологія виготовлення сиропів
- 4.1.1. Смакові сиропи
- 5.2. Особливості екстрагування рослинної сировини 3 клітинною структурою
- 5.3. Стадії процесу екстрагування I їх кількісні характеристики
- 5.4. Основні чинники впливу
- 5.6.2. Стандартизація
- 5.9. Екстракти-концентрати
- 6.1. Методи одержання ефірних масел
- 6.2. Визначення якості ефірних масел
- 7.2. Рослинні біологічно активні речовини, способи їх виділення
- 8.2. Розділення бар за допомогою мембран
- 8.4. Адсорбційно-хроматографічні методи
- 8.5. Гель-фільтрація
- 8.6. Гідрофобна хроматографія
- 8.9. Кристалізація
- 8.10. Екстракція в системах рідина—рідина
- 8.11. Одноступінчаста екстракція
- 9.1. Глибинне суспензійне культивування
- 9.2. Промислове виробництво бар 13 культури клітин рослин
- 10.1. Біогенні стимулятори, їхні властивості та умови продукування
- 10.2. Сучасні відомості про хімічну природу біогенних стимуляторів
- 10.3. Біогенні препарати рослинного походження
- 10.4. Біостимулятори тваринного походження
- 10.6. Стандартизація препаратів біогенних стимуляторів
- 10.7. Препарати 13 свіжих рослин
- 10.8. Способи одержання соків 13 свіжої рослинної сировини
- 10.9. Згущені соки
- 10.10. Сухі соки
- 10.11. Екстракційні препарати 13 свіжих рослин
- 11.1. Препарати підшлункової залози
- 11.3. Препарати гіпофіза
- 12.1. Виробництво ферментів 13 сировини тваринного походження
- 12.2. Виробництво ферментів 3 рослинної сировини
- 12.3. Виробництво фармацевтичних препаратів на основі мікробіологічного синтезу. Ферменти
- 13.1. Класифікація зборів
- 13.2. Приготування зборів
- 13.3. Окрема технологія зборів
- 13.4. Порошки (pulveres)
- 13.5. Технологія порошків
- 13.6. Окрема технологія I номенклатура порошків
- 14.2. Характеристика таблеток
- 14.3. Класифікація таблеток
- 14.4. Властивості порошкоподібних лікарських субстанцій
- 14.5. Основні групи допоміжних речовин у виробництві таблеток
- 14.6. Технологічний процес виробництва таблеток
- 14.7. Типи таблеткових машин
- 14.8. Чинники, що впливають на основні якості таблеток — механічну міцність, розпадання I середню масу
- 14.9. Вплив допоміжних речовин I виду грануляції на біодоступність лікарських речовин 13 таблеток
- 14.11. Формовані (тритураційні) таблетки
- 14.16. Гранули. Мікродраже. Спансули. Драже
- 15.1. Будова мікрокапсул
- 15.2. Характеристика оболонок мікрокапсул
- 15.4. Стандартизація мікрокапсул
- 15.5. Лікарські форми, одержані на основі мікрокапсул
- 16.1. Сучасна класифікація I загальна характеристика
- 16.2. Характеристика основних I допоміжних речовин
- 16.3. Виробництво желатинових капсул
- 16.4. М'які желатинові капсули
- 16.5. Тверді желатинові капсули
- 16.7. Контроль якості
- 16.8. Ректальні желатинові капсули
- 16.9. Чинники, що впливають на біологічну доступність лікарських речовин у желатинових капсулах
- 17.1. Промислове виробництво суспензій I емульсій
- 17.2. Оцінка ефективності перемішування
- 18.1. Загальні відомості
- 18.2. Сучасні вимоги до мазей
- 18.3. Вимоги до мазевих основ
- 18.4. Класифікація мазевих основ
- 18.5. Технологія виготовлення мазей на фармацевтичних підприємствах
- 18.8. Зберігання
- 19.1. Загальна характеристика. Класифікація. Вимоги
- 19.2. Створення умов для виробництва стерильної продукції
- 19.3. Промислове виробництво первинних упаковок для стерильної продукції
- 19.4. Підготовка посудин до наповнення I пакувальних матеріалів
- 19.4.1. Підготовка ампул до наповнення
- 19.5. Вимоги до вихідних речовин
- 19.7. Розчинники для стерильних
- I асептично виготовлених лікарських
- 19.11. Виробництво за асептичних умов
- 19.13. Методи контролю якості парентеральних лікарських засобів
- 19.14. Маркування I пакування
- 20.1. Класифікація очних лікарських форм та вимоги до них
- 20.2. Очні краплі
- 20.3. Проблеми виробництва очних крапель в оптимальній упаковці
- 20.6. Очні вставки
- 20.7. Очні спреї
- 20.8. Контроль якості очних лікарських форм
- 20.9. Особливості технології виготовлення очних ліків
- 21.1. Визначення. Загальні властивості
- 21.3. Способи одержання супозиторіїв
- 21.5. Перспективи розвитку ректальних лікарських форм
- 22.1. Загальна характеристика I класифікація пластирів
- 22.2. Гірчичники
- 23.1. Історія створення. Переваги I вади
- 23.2. Характеристика I класифікація лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 23.3. Контейнери I клапанно- розпилювальні пристрої
- 23.4. Пропеленти, які застосовуються для створення лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 23.7. Виготовлення контейнерів. Способи наповнення їх пропелентом
- 23.8. Стандартизація та умови
- 23.9. Нові упаковки для лікарських засобів, що знаходяться під тиском
- 24.1. Особливості технології лікарських форм для дітей
- 24.3. Склад I технологія лікарських форм для дітей
- 25.2. Види споживчої тари для різних лікарських форм
- 26.1. Нові лікарські форми. Загальна характеристика та класифікація
- 26.2. Пероральні терапевтичні системи
- 26.3. Трансдермальні терапевтичні системи
- 26.4. Очні терапевтичні системи
- 26.5. Внутрішньопорожнинш терапевтичні системи
- 26.8. Системи 13 спрямованою доставкою лікарських речовин
- 26.9. Прогнозування розвитку лікарських форм
- Глава 1.Загальні питання технології ліків заводського
- Глава 6. Ефірні масла (є.В.Гладух) 127
- Глава 7. Максимально очищені препарати (новогаленові) і препарати індивідуальних речовин (л. I. Богуславська) 139
- Глава 8. Способи очищення біологічно активних речовин (бар) рослинного, тваринного походження, одержаних на основі біосинтезу (л.І.Богуславська) 173
- Глава 9. Виробництво препаратів з культури тканин і рослинних клітин (л. I. Богуславська, д.В.Рибачук) 20°
- Глава 10. Препарати біогенних стимуляторів. Препарати із свіжої рослинної сировини (л. M. Хохлова, b.I. Чуєшов) 215
- Глава 11. Препарати гормонів (л.М.Хохлова, b.I. Чуєшов).... 238
- Глава 12. Препарати ферментів (л.І.Богуславська,
- Глава 14. Таблетки (є.В.Гладух,п.Д.Пашнєв) 305
- Глава 20. Очні лікарські засоби (л. M. Хохлова, I. В. Сайко) .... 577
- Глава21. Супозиторп(о.О.Ляпунова) 608
- Глава22. Пластирі.Гірчичники (о.О.Ляпунова) 625
- Глава 23. Лікарські засоби, що знаходяться під тиском
- Глава 24. Лікарські форми для дітей
- Глава 25. Тара й упаковка (і.В.Сайко, л.М.Хохлова) 670
- Глава 26. Досягнення фармацевтичних технологій в галузі створення нових готових лікарських препаратів (b.I. Чуешов) 691