19.1. Загальна характеристика. Класифікація. Вимоги

Лікарські засоби для парентерального застосуван­ня —це стерильні препарати, призначені для введення шляхом ін'єкцій, інфузій або імплантацій в організм людини або тварини. До них належать водні та неводні розчини, емульсії, суспензії, порошки і таблетки для одержання розчинів та імплантації, ліо-філізовані препарати, які вводяться в організм парентерально (під­шкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, ретробульбарно або субкон'юнктивально, у різні порожнини тощо).

Сьогодні серед усіх готових лікарських засобів, що випуска­ються вітчизняною фармацевтичною промисловістю, на частку парентеральних препаратів припадає майже 30 %. Ін'єкційні лі­карські форми посідають чільне місце в номенклатурі лікарських засобів. На ін'єкційні препарати в різних фармакопеях світу при­падає від 10 %до 15 %статей.

Парентеральні лікарські засоби (ПЛЗ) —порівняно молода лікарська форма. Уперше підшкірні впорскування ліків були здій­снені на початку 1851 року російським лікарем Владикавказько-го військового госпіталю Лазарєвим.

Спеціальні скляні ємкості-ампули, розраховані на одноразове використання вміщеного в них стерильного розчину лікарської речовини, були запропоновані петербурзьким фармацевтом про­фесором А. В. Пелем у 1885році. Незалежно одні від одних і майже одночасно відомості про ампули німецьких аптекарів Фридленде-pa, Марпманна, Лютце, австрійця Бернатуїка і француза Станіс­лава Лімузина були опубліковані у фармацевтичних журналах. На той час ще не існувало розвинутої фармацевтичної промисло­вості, тому аптекар був змушений самостійно виготовляти ампу­ли або звертатися до склодува. Пізніше у зв'язку з розширенням номенклатури ін'єкційних розчинів, збільшенням потреби в них, а також з ускладненням прописів їх виробництво було організова­но на фармацевтичних фабриках і заводах.

Парентеральний шлях введення в організм ліків має ряд пере­ваг перед іншими методами:

• швидка дія і повна біологічна доступність лікарської речо­вини;

• точність і зручність дозування;

• можливість уведення лікарської речовини хворому, що зна­ходиться в непритомному стані, або коли ліки не можна вводити через рот;

• відсутність впливу секретів ШКТ і ферментів печінки, що має місце при внутрішньому вживанні ліків;

• можливість створення великих запасів стерильних препа­ратів, що полегшує і прискорює їхнє відпускання з аптек.

Поряд із перевагами парентеральний шлях уведення має і де­які вади:

• при введенні рідин через ушкоджений покрив шкіри в кров легко можуть потрапити патогенні мікроорганізми;

• разом із препаратом для ін'єкцій в організм може бути вве­дене повітря, що викличе емболію судин або розлад серцевої ді­яльності;

• навіть незначна кількість сторонніх домішок може нега­тивно впливати на організм хворого;

• психоемоційний аспект, пов'язаний із болісністю ін'єкцій­ного шляху введення;

• введення стерильних ліків має здійснюватися лише квалі­фікованими фахівцями.

Введення ПЛЗ здійснюється шляхом ін'єкцій (вприскуванням невеликого об'єму), інфузій (вливанням більше 100мл одночасно крапельно чи струйно) або імплантацій за допомогою спеціальних пристроїв із порушенням цілісності шкірних або слизових покри­вів. Таке застосування достатньо болюче, тому останнім часом використовуються менш болісні методи безголкового введення ін'єкційних розчинів у вигляді найтоншого (близько 0,1—0,12 мм діаметром) струменя під високим тиском, що виприскується з отвору спеціального ін'єктора зі швидкістю 300м/с і проникає через шкірний покрив на глибину 3см. Для цього застосовуються ручніін'єкторитипу «Бджілка», «Hynospray», «Jetinjection».

Згідно з ДФУ лікарські засоби для парентерального застосу­вання класифікуються за такими групами:

1. ін'єкційні лікарські засоби;

2. внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби;

3. концентрати для ін'єкційних або внутрішньовенних інфу-зійних лікарських засобів;

4. порошки для ін'єкційних або внутрішньовенних інфузій-них лікарських засобів;

5. імплантати.

434

435

Вимоги цієї статті не поширюються на препарати, виготовлені з людської крові, імунологічні та радіофармацевтичні препарати, імплантуючі протези.

Ін'єкційні лікарські засоби —це стерильні розчини, емульсії або суспензії. Розчини для ін'єкцій мають бути прозорими та поз­бавленими частинок. Емульсії для ін'єкцій не повинні виявляти ознак розшарування. У суспензіях для ін'єкцій може спостеріга­тися осад, але він має миттєво диспергуватися при струшуванні, утворюючи суспензію. Утворена суспензія повинна бути досить стабільною для того, щоб забезпечити необхідну дозу при вве­денні.

Внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби —це стерильні водні розчини або емульсії (вода як дисперсійне середовище); ма­ють бути вільними від пірогенів і зазвичай ізотонічними крові. Призначаються для застосування у великих дозах, тому не повин­ні містити ніяких антимікробних консервантів.

Концентрати для ін'єкційних або внутрішньовенних інфу-зійних лікарських засобів являють собою стерильні розчини, при­значені для ін'єкцій або інфузій після розведення. Перед застосу­ванням концентрати розводять до зазначеного об'єму відповідною рідиною. Після розведення отриманий розчин має відповідати вимогам, що висуваються до ін'єкційних або інфузійних лікар­ських засобів.

Порошки для ін'єкційних або внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів — це тверді стерильні речовини, уміщені в сте­рильний контейнер. При струшуванні із зазначеним об'ємом від­повідної стерильної рідини вони повинні швидко утворювати або прозорий, вільний від частинок розчин, або однорідну суспензію. Після розчинення або суспендування мають відповідати вимогам, висунутим до ін'єкційних або інфузійних лікарських засобів.

Імплантати є стерильними твердими лікарськими засобами, що мають придатні для парентеральної імплантації розміри й фор­му та діючі речовини, що вивільняються протягом тривалого пе­ріоду. Вони мають бути упаковані в індивідуальні стерильні кон­тейнери.

Парентеральне застосування препаратів припускає порушен­ня шкірного покриву, що пов'язано з можливим інфікуванням патогенними мікроорганізмами і введенням механічних включень. Тому стерильне виробництво в порівнянні з іншими галузями промисловості має специфічні особливості, що диктуються вимо­гами до ін'єкційних лікарських форм. Головні з них — відсут­ність механічних домішок, стерильність, стабільність, апіроген-ність тощо, а для деяких препаратів — ізотонічність, осмоляльність або осмолярність, ізоіонічність, ізогідричність, в'язкість, що вка­зується у відповідній нормативно-технічній документації.