14.5. Основні групи допоміжних речовин у виробництві таблеток

Допоміжні речовини у виробництві таблеток призна­чені надати таблетковій масі необхідних технологічних властиво­стей, що забезпечують точність дозування, механічну міцність, здатність розпадатися і стабільність таблеток у процесі зберігання. Допоміжні речовини, що використовуються в промисловому виробництві таблеток, поділяються на групи залежно від їх при­значення. Основні групи і номенклатура допоміжних речовин на­ведені в табл. 14.4.

T а бл и ця 14.4

Допоміжні речовини, застосовувані у виробництві таблеток

322

323

Закінчення табл. 14.4

324

До допоміжних речовин ставляться такі вимоги: вони повинні бути хімічно індиферентними; не повинні негативно впливати на організм хворого, а також на якість таблеток при їх виготовлен­ні, транспортуванні і зберіганні.

Наповнювачі (розріджувачі) додаються для одержання певної маси таблеток. При невеликому дозуванні лікарської речовини (зазвичай 0,01—0,001 г) або при таблетуванні сильнодіючих, от­руйних та інших речовин їх можна використовувати з метою ре­гулювання деяких технологічних показників (міцності, здатності розпадатися і т. ін.). Наповнювачі визначають технологічні влас­тивості маси для таблетування і фізико-механічні властивості го­тових таблеток.

Зв'язувальні речовини. Частинки більшості лікарських речо­вин мають незначну силу зчеплення між собою, тому при їх таб­летуванні потрібно застосовувати високий тиск, що часто є при­чиною несвоєчасного зносу прес-інструмента таблеткових машин і одержання неякісних таблеток. Для досягнення необхідної сили зчеплення при порівняно невисокому тискові до таблетованих ре­човин додають зв'язувальні речовини. Заповнюючи міжчастинко-вий простір, вони збільшують контактну поверхню частинок і їх здатність до когезії.

Особливого значення набувають зв'язувальні речовини при пресуванні складних порошків, які в процесі роботи таблеткової машини можуть розшаровуватися, і це призводить до одержання таблеток з неоднаковим вмістом вхідних інґредієнтів. Застосування певного виду зв'язувальних речовин, їх кількість залежить від фізико-хімічних властивостей речовин, що пресуються.

Функції зв'язувальних можуть виконувати різні речовини.

Воду застосовують в усіх випадках, коли просте зволоження забезпечує нормальне гранулювання порошкоподібної маси.

Спирт етиловий використовують для гранулювання гігроско­пічних порошків, найчастіше тоді, коли доскладу маси для таб­летування входять сухі екстракти з рослинної сировини —ці ре­човини з водою і водними розчинами утворюють клейку масу, що погано гранулюється. Концентрація застосованого спирту звичай­но тим вища, чим більш гігроскопічний порошок.

Для порошків, що утворюють із водою і спиртом розсипчасті маси, що не гранулюються, використовують розчини BMC,меха­нізм дії яких установлений і теоретично розв'язаний Є. Є. Борзу-новим. При цьому зв'язувальна здатність високомолекулярних сполук визначається не тільки їхньою концентрацією і в'язкістю, але й розміром молекули.

Розпушувальні речовини. При пресуванні лікарських речовин різко зменшується пористість, і тим самим утруднюється проник-

325

• визначенням швидкості поглинання і кількості поглиненої води порошкоподібною масою;

• за часом розпадання таблеток, що містять різні концентра­ції розпушувальних речовин;

• визначенням швидкості наухання і максимальної водної ємності розпушувачів або високошвидкісною фотозйомкою під мік­роскопом.

У цілому, всі розпушувальні речовини забезпечують руйнацію таблеток на дрібні частинки при їх контакті з рідиною, внаслідок чого відбувається різке збільшення сумарної поверхні частинок, що сприяє вивільненню та усмоктуванню діючих речовин.

Антифрикційні речовини. Однією з проблем таблеткового ви­робництва є одержання доброї плинності гранулята в живильних пристроях (лійках, бункерах). Отримані гранули або порошки мають шорстку поверхню; це утруднює їх усмоктування із заван­тажувальної лійки в матричні гнізда. Крім того, гранули можуть прилипати до стінок матриці і пуансонів внаслідок тертя, що роз­вивається в контактних зонах частинок із прес-іструментом таб­леткової машини. Для зняття або зменшення цих небажаних явищ застосовують антифрикційні речовини, подані групою ковзних і змащувальних.

Ковзні речовини, адсорбуючись на поверхні частинок (гранул) усувають або зменшують їхню шорсткість і тим самим підвищу­ють їхню плинність (сипкість). Найбільшу ефективність ковзан­ня мають частинки сферичної форми.

Змащувальні речовини полегшують виштовхування таблеток із матриці. Інакше їх називають антиадгезійними, або протискле-ювальними речовинами.

Змащувальні речовини не тільки зменшують тертя на контак­тних ділянках, але значно полегшують деформацію частинок уна­слідок адсорбційного зниження їхньої міцності за рахунок проник-

326

нення в мікропори. Функція змащувальних засобів полягає і в тому, щоб перебороти сили тертя між гранулами і стінкою матриці, між спресованою таблеткою і стінкою матриці в мить виштовхування нижнім пуансоном із матриці.

Тальк —один із представників типу пластинчастих силікатів, в основі яких лежать шари щільної гексагональної упаковки. Шари зв'язані один з одним залишковими ван-дер-ваальсовими силами, найслабкішими з усіх хімічних зв'язків. Завдяки цій властивості і високій дисперсності частинок вони здатні до деформації і ков­зання.

Коригувальні речовини додають до складу таблеток з метою

поліпшення їхнього смаку, кольору і запаху.

Барвники уводять до складу таблеток насамперед з метою на­дання їм товарного вигляду, позначення терапевтичної групи лі­карських речовин, наприклад, снодійних, отруйних. Крім того, деякі барвники є стабілізаторами світлочутливих лікарських ре­човин.

Барвники, дозволені до застосування у фармацевтичній техно­логії, ділять на такі групи:

• мінеральні пігменти (титану діоксид, феруму оксид), вико­ристовують у вигляді тонкоздрібнених порошків;

• барвники природного походження (хлорофіл, каротиноїди), що мають такі вади: низьку барвну здатність, незначну стійкість до світла, окисників і відновників, до зміни pH,дії температур.

Широкого розповсюдження у фармацевтичній промисловості набули синтетичні барвники: індигокармін, тартразин, тропео-лін 00,кислотний червоний 2Cта ін.

Забарвлені матеріали на основі са­харози —руберозум, флаворозум, це-рулезум були розроблені в ДНЦЛЗ під керівництвом професора Б. Г. Ясниць-

кого.

Відомо, що видимий спектр райдуги складається із семи кольорів, причому кольори розташовані у певній послідов­ності: червоний, оранжевий, жовтий, зе­лений, блакитний, синій, фіолетовий. Для кращої орієнтації з метою одержан­ня будь-якого кольору з двох сусідніх

кольорів існує неписане правило у ви- ^Б 3

гляді діаграми (див. схему).

327

Наприклад, щоб отримати зелений колір, потрібно змішати жовтий і блакитний барвники.